Ухвала суду № 75580008, 27.07.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7685/17

Провадження №2-аз/367/10/2018

У Х В А Л А

Іменем України

27липня 2018року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про зобовязання вчинити певні дії.

26.07.2018 року через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить на час розгляду справи заборонити Ірпінській міській раді Київської області вчиняти дії з відчуження (надання у власність або користування, постійне користування) земельної ділянки в м. Ірпінь по вул. Чехова, 26-а (кадастровий номер: 32109:00000:01:077:0100); на час розгляду даної справи заборонити Головному Управлінню Держгеокадастру у Київській області, його територіальним підрозділам, та органам містобудування й архітектури погоджувати проект землеустрою, технічну документацію, повязану з відведенням у власність, оренду, користування, постійне користування земельну ділянку в м. Ірпінь по вул. Чехова, 26-а (кадастровий номер: 32109:00000:01:077:0100). В обґрунтування заяви посилається на те, що дії Ірпінської міської ради є протиправними, та спрямовані на заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1 з зміною цільового призначення та подальшої забудови, а тому у випадку задоволення позовних вимог у даній справі рішення суду буде неможливо виконати, оскільки, земельну ділянку буде передано третім особам до завершення розгляду даної справи.

В судове засідання сторони не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову є безпідставним, а тому в його задоволенні необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд зазаявою учасникасправи абоз власноїініціативи маєправо вжитивизначені цієюстаттею заходизабезпечення позову. Забезпеченняпозову допускаєтьсяяк допредявлення позову,так іна будь-якійстадії розглядусправи,якщо: 1)невжиття такихзаходів можеістотно ускладнитичи унеможливитивиконання рішеннясуду абоефективний захистабо поновленняпорушених чиоспорюваних правабо інтересівпозивача,за захистомяких вінзвернувся абомає намірзвернутися досуду;або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, враховуючи, що ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_2 Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може,зокрема,прийматися уразі,якщо виконанняадміністративного актаможе спричинитизначну шкоду,відшкодування якоїнеминуче пов'язаноз труднощами,і якщона перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову,з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (у даному випадку територіальної громади, жителів села (сіл), інтересів яких стосується рішення, яке оскаржується) з огляду на таке.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах «Кресс проти Франції» (Kress v. France), «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria).

Отже, у даному випадку неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Щодо посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача та порушення таким рішенням прав, свобод або її інтересів, суд зазначає, що перевірка протиправності рішення можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач. Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

За таких обставин заява позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 150-154, 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Ф. Карабаза