Рішення № 75579881, 06.07.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2072/18

Провадження № 2/185/1885/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Пожидаєвої Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за ЄУ № 185/2072/18 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в якій просить суд визнати за нею, як за спадкоємцем першої черги, право власності на житловий будинок літ. «А» з прибуд. до будинку літ. «а», тамбур літ. «а1», гараж літ. «Б», сарай літ. «В», душ літ. «Г», тр. колодязь літ. «1», огорожа літ. «2-4», убиральня літ. «Е», літня кухня літ. «Ж», сарай літ. «З», вимощення літ. «І», погріб літ. «пд (В)» по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_4, який на момент смерті був зареєстрований та проживав в житловому будинку АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_4 належав на праві власності вищезазначений житловий будинок № 44А, який був ним побудований до 05 серпня 1992 року. За життя померлий заповіту не склав. У зв'язку з цим, позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із письмовою заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка. На момент його смерті позивач була зареєстрована та проживала разом з ним за однією адресою. Однак, листом Першої Павлоградської державної нотаріальної Контори Дніпропетровської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вищевказаний житловий будинок. Сам житловий будинок та інші господарські будівлі та споруди, які знаходяться по АДРЕСА_1 були побудовані померлим до 5 серпня 1992 року, але право власності на зазначене домоволодіня ним за життя належним чином не було оформлене та зареєстровано. Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. Крім позивача є ще два спадкоємці першої черги за законом, а саме: донька - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_3. Однак, із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори вони не звертались, так як не претендують на вищезазначений житловий будинок

В судове засідання позивач не з'явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовну заяву підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності, у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Треті особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач по справі ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_4.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_5 виданого 26 вересня 2015 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області зроблений відповідний актовий запис № 1297.

Листом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 24 січня 2018 року за вих. № 157/02-14 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що в спадковій справі є довідка КП «Павлоградське МБТІ» про те, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Згідно договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на право приватної власності житловий будинок не більше ніж 60 кв. м. від 30 березня 1984 року, Виконком Павлоградської ради депутатів трудящих, згідно рішення Ради депутатів трудящих № 202 від 15 березня 1984 року про відвід земельної ділянки надає ОСОБА_4 на право безстрокового користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 загальною площею 600 кв. м.

Згідно листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулюється Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що набрав чинності з 27.01.2005.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинним нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення. Отже, виникнення права власності у спадкодавця на житловий будинок не залежало від державної реєстрації цього права.

Оскільки, житловий будинок АДРЕСА_1, що є предметом даного позову, було побудовано у продовж 1985 - 1992 років, тобто до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок державної реєстрації зазначеного житлового будинку, повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 (далі - Інструкція).

Відповідно до Інструкції, об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

26 грудня 2017 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 за матеріалами інвентаризаційної справи №7519 (зазначена характеристика будинку, господарських будівель та споруд), згідно якого право власності на вищевказане майно належить ОСОБА_4.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що підтверджено право власності померлого ОСОБА_4 на домоволодіння за адресою: по АДРЕСА_1.

У відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач належним чином прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, так як проживала разом зі спадкодавцем на момент смерті, та звернулась з відповідною заявою до нотаріальної контори в установлений законом строк, що підтверджується спадковою справою № 143/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4.

Інші спадкоємці, діти померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згідно матеріалів спадкової справи, не звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, тобто не виявили бажання на прийняття спадщини, та згідно заяв поданих суду не заперечували проти визнання права власності на спадкове майно за матір'ю ОСОБА_1.

Згідно ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 319, ч, 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість визнання за позивачем права власності на житловий будинок та інші споруди, що розташовані на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, право власності на житловий будинок літ. «А» з прибуд. до будинку літ. «а», тамбур літ. «а1», гараж літ. «Б», сарай літ. «В», душ літ. «Г», тр. колодязь літ. «1», огорожа літ. «2-4», убиральня літ. «Е», літня кухня літ. «Ж», сарай літ. «З», вимощення літ. «І», погріб літ. «пд (В)», що розташовані на території домоволодіння за адресою: по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 33892721, місце знаходження за адресою: м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 95

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН: НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко