Ухвала суду № 75579372, 18.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27074/18

Провадження № 2-з/761/409/2018

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савицький О.А., вивчивши матеріали заяви Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про забезпечення доказів до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

16.07.2018 року Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі звернулося до Шевченківського районного суду м.Києва з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

Вивчивши зміст заяви та доданих до неї документів, суд вважає, що заява позивача про забезпечення доказів підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст. 117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Однак, в порушення вищенаведених положень законодавства, до заяви про забезпечення доказів не додано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі, встановленому законом.

Натомість, до заяви про забезпечення доказів приєднано клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на відсутність коштів, призначених для таких цілей.

Так, відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

-розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік; або:

-позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або:

-предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмірі судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач не є суб’єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 11.01.2018 року по справі №809/1045/16 (суддя – доповідач Смокович М.І.) та від 10.01.2018 року по справі №242/3169/17 (суддя – доповідач Мороз Л.Л.).

Також, слід зазначити, що згідно з п.п.6 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 року, Пенсійний Фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо, зокрема обліку коштів Пенсійного Фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного Фонду використовуються на фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду.

При цьому, Бюджетом ПФУ на 2018 рік, затвердженого постановою КМ України №8 від 11.01.2018 року, передбачено видатки фінансування адміністративних витрат, пов’язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України.

За вказаних обставин, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання даного позову до суду.

Водночас, відповідно до ч.4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням зазначеного, вважаю, що подану заяву про забезпечення доказів слід повернути заявнику.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 116, 117, 259-261 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України України в м.Києві про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Заяву Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про забезпечення доказів до подання позовної заяви, – повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: