Постанова № 75577933, 24.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 681/1261/17

Провадження № 22-ц/792/791/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю : представника позивача, відповідача, його представника

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 681/1261/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 6 березня 2018 року в складі судді Горгулько Н.А. по справі за позовом ОСОБА_5 до Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ у Полонському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання нечинним рішення селищної ради та його скасування.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 1997 року є власником 57/100 будинку № 37, з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1. Відповідач є власником іншої 43/100 частини будинковолодіння, що розташовано на земельній ділянці, розміром 0,07 га. В обґрунтування позову зазначала, що у 2012 році відповідач почала проводити ремонтно-будівельні роботи своєї частини будинку, внаслідок чого її будинок знаходиться в аварійний стан, тому вона змушена була перейти проживати до іншого будинку, сподіваючись, що в подальшому будинок буде відновлено. Також, позивач вказувала, що у 2017 році їй стало відомо, що згідно рішення Понінківської селищної ради від 14 березня 2012 року № 8-4, відповідачу ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0701 га. При цьому, ОСОБА_5 зазначала, що при прийнятті рішення селищна рада не перевірила, чи виділена відповідачу земельна ділянка в натурі.

Також, з нею, як суміжним користувачем, не були погоджені межі земельної ділянки, що суперечить положенням ст. 55 Закону України «Про землеустрій». Тому, позивач, просила визнати незаконним і скасувати рішення Понінківської селищної ради від 14 березня 2012 року № 8-4 про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, площею 0,071 га ОСОБА_7, що по АДРЕСА_1.

УхвалоюПолонського районного суду Хмельницької області від 4 січня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 6 березня 2018 року вказаний позов задоволено. Визнано недійсним і скасовано рішення Понінківської селищної ради від 14 березня 2012 року № 8-4 в частині передачі у власність земельної ділянки для

_______________

Головуючий у першій інстанції - Горгулько Н.А. Провадження № 22-ц/792/791/18

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 47

будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, площею 0,0701 га ОСОБА_7, що по АДРЕСА_1. Стягнуто на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати з відповідачів Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області, ОСОБА_4 по 320 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду, просить його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в позові, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права. Апелянт вказує, що отримав копію технічного запису судових засідань, однак запис є неякісним. Зокрема, неможливо почути пояснення позивача ОСОБА_5 щодо обставин справи. Тому, на думку апелянта, посилання в рішенні суду на вказані пояснення є невірним, а рішення суду в цій частині необґрунтоване. Крім того, при вирішенні спору, суд прийшов до помилкового висновку, про те, що позивач не пропустила строк позовної давності, оскільки їй було відомо про порушення її прав ще у 2012 році. Сама ОСОБА_5 в позовній заяві вказала, що після отримання земельної ділянки у приватну власність відповідач почала чинити перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, а це було у 2012 році. Отже, позивач пропустила строк позовної давності. Також апелянт просить допитати свідків, які не були допитані в суді першої інстанції, і які можуть підтвердити, коли саме позивач ОСОБА_5 дізналася про приватизацію сусідньої земельної ділянки.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи за домоволодінням по АДРЕСА_1 рахувалась земельна ділянка, площею 0,11 га.

В даному домоволодінні розташований житловий будинок літера «А-1» 1957 року побудови з господарськими будівлями і спорудами.

На підставі свідоцтв про право власності від 18 липня 1962 року, виданих Понінківською селищною радою 57/100 даного житлового будинку належало ОСОБА_9, а 43/100 - ОСОБА_10

28 листопада 1977 року ОСОБА_10 на підставі договору дарування подарував ОСОБА_7 43/100 житлового будинку по АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 1997 року стала власником 57/100 житлового будинку по АДРЕСА_1.

Крім того рішенням виконавчого комітету Понінківської селищної ради від 7 червня 1966 року ОСОБА_10 було надано дозвіл на індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 на земельній ділянці, площею 600 кв.м.

Однак ОСОБА_10 було побудовано житловий будинок, житловою площею 51,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Понінківської селищної ради від 14 вересня 1983 року було визнано за ОСОБА_10 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на цей житловий будинок.

Після смерті ОСОБА_10 власником даного житлового будинку відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 грудня 1998 року стала ОСОБА_7

Отже, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовано два окремі об'єкти нерухомості - два житлових будинки, які мають один і той самий номер 37.

При цьому, земельна ділянка в натурі між співвласниками першого житлового будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_7 поділена не була, порядок користування земельними ділянками між ними визначений не був, земельна ділянка для будівництва ОСОБА_10 другого житлового будинку за вказаною адресою сформована не була.

Рішенням Понінківської селищної ради від 15 грудня 2010 року № 7 було надано ОСОБА_7 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, якою вона користується по АДРЕСА_1, площею 0,07 га в смт. Понінка.

При виготовленні відповідної документації із землеустрою межі земельної ділянки з суміжним співвласником житлового будинку ОСОБА_5 погодженні не були, а межа даної земельної ділянки проходить по стіні частини житлового будинку, що перебуває у власності позивача, що унеможливлює обслуговування її частини будинку.

Рішенням Понінківської селищної ради від 14 березня 2012 року № 8-4 затверджено ОСОБА_7 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано їй у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, площею 0,0701 га в смт. Понінка.

На підставі даного рішення ОСОБА_7 29 жовтня 2012 року було видано Державний акт про право власності на дану земельну ділянку.

В 2012 частина будинку по АДРЕСА_1 в розмірі 43/100, що належала ОСОБА_7 була розібрана відповідачем з метою ремонту, однак так відновлена і не була. Зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо знесення даної частини будинку внесені не були.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Її спадкоємцем є ОСОБА_4, який згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом є власником житлових будівель та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Статтею 116 Земельного кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як вбачається з матеріалів справи за домоволодінням по АДРЕСА_1 станом на 1997 рік рахувалась земельна ділянка, площею 0,11 га., а станом 2018 рік 0,1 га.

Позивач ОСОБА_5 є власником 57/100 житлового будинку, який розташований в даному домоволодінні, ОСОБА_7 належало 43/100 цього будинку 1957 року побудови.

Суду не надано та в ході розгляду справи не здобуто доказів, що вказана земельна ділянка була поділена сторонами в натурі або ними був визначений порядок користування нею.

Під час будівництва іншого житлового будинку ОСОБА_10, який теж розташований на спірній земельній ділянці і має таку ж адресу як і перший, право власності на який було зареєстровано в 1983 році, земельна ділянка за даним будинком не формувалась.

ОСОБА_7 набула право власності на земельну ділянку в порядку приватизації земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, однак яка фактично не була сформована на час подання заяви про приватизацію, не були визначені межі та погодженні з ОСОБА_5 як того вимагає чинне законодавство та піднормативні акти.

При цьому, слід звернути увагу, що іншому житловому будинку право власності на який було зареєстровано в 1983 році, не було присвоєне іншого адреси, не було визначено розмір земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, хоча в дозволі на будівництво вказана земельна ділянка, площею 600 кв.м., однак за адресою вул. Грушевського, 33, а не 37.

Позивач є власником 57/100 частини житлового будинку, відповідач 43/100, що має відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України враховуватись при передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність співвласникам житлового будинку.

Що стосується права власності відповідача на інший окремий об'єкт нерухомості у вигляді житлового будинку, право власності на який було зареєстровано в 1983 році, то йому має бути присвоєне окрема адреса, визначена земельна ділянка, необхідна для його обслуговування, і лише після цього можливий поділ земельної ділянками між сторонами.

При цьому суд не приймає до уваги витяги з земельно-шнурової книги, за якими за позивачем рахується земельна ділянка, площею 0,3 га, а за відповідачем 0,7 га, оскільки суду не надано жодних рішень органу місцевого самоврядування щодо розподілу та закріплення земельної ділянки по АДРЕСА_1 між сторонами саме в такому розмірі.

Таким чином права позивача вказаними оскаржуваними рішеннями Понінківської селищної ради порушується і підлягають захисту у визначений нею спосіб, а рішення суду про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що суд прийшов до помилкового висновку, про те, що позивач не пропустила строк позовної давності, оскільки позивачу було відомо про порушення її прав ще у 2012 році слід відхилити.

Позивач вказала, що про оскаржувані рішення селищної ради їй стало відомо в 2017 році.

Інших доказів про те, що позивач дізналась про дані рішення в 2012 році не здобуто, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не пропустила строк звернення до суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 6 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2018 року.

Судді : (підпис) А.М. Костенко

(підпис) Л.М. Грох (підпис) О.І. Ярмолюк

Згідно з оригіналом А.М. Костенко