Постанова № 75577400, 26.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м.Суми

Справа №585/4060/17

Номер провадження 22-ц/788/1145/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Шульги В.О., в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 12 травня 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так як відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з нього заборгованість, яка станом на 27 вересня 2017 року становить 16 471 грн 10 коп. та складається: із заборгованості по тілу кредиту - 5092 грн 89 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 5581 грн 64 коп., заборгованості з пені - 4536 грн 04 коп., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 760 грн 53 коп. (процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та за невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому вказує на те, що між банком та відповідачем було укладено договір приєднання. Укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином. Позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом банку, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості.

Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи у встановленому цивільно-процесуальним законодавством порядку, але своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та на участь у судовому засіданні не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Гакаля Р.В., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження укладення будь-якої угоди між позивачем та ОСОБА_1 Надана до матеріалів справи анкета-заява складена не відповідачем, а іншою особою, а тому позов є необґрунтованим.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, так як суд дійшов його неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Вказана обставина підтверджується копією анкети-заяви на а. с. 109.

Суд першої інстанції, встановивши, що банком до позовної заяви додано копію анкети-заяви на ім'я іншої особи в порушення п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України не роз'яснив позивачу його право на подання належного доказу та наслідки невчинення цієї процесуальної дії. Крім того суд не врахував надані банком виписку з банківського рахунку відповідача та довідку про видані йому кредитні картки з терміном їх дії та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів укладення між сторонами будь-якої угоди (а. с. 55-58).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач засвідчив, що він погоджується з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомився і згодна з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Як вбачається з інформації ПАТ КБ «ПриватБанк», в період виникнення спірної заборгованості відповідач користувався кредитною картою «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», строк дії якої до 12/19 (а. с. 58). Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» базова процентна ставка в місяць по кредитній карті «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» на момент відкриття кредитного рахунку відповідачу становила 2,5 % на місяць. Крім того Тарифами передбачена сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів у розмірі 0,24 % від суми загальної заборгованості за кожний день прострочення кредиту + 50 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн, + 100 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; та штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань: 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахування нарахованих і прострочених процентів і комісій (а. с. 9).

В наданому позивачем розрахунку зазначено, що станом на 27 вересня 2017 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становив 16 471 грн 10 коп. та складається: із заборгованості за по тілу кредиту в сумі - 5092 грн 89 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 5581 грн 64 коп., заборгованості по пені - 4536 грн 04 коп., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 760 грн 53 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 5).

З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач вносив кошти на погашення заборгованості. Таким чином відповідач, підписуючи анкету-заяву від 12.05.2012 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та впорядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Будь-яких доказів на спростування заборгованості з повернення тіла кредиту надано не було, а тому відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в сумі 5092,89 грн.

Стосовно стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості процентна ставка стосовно використання кредитних коштів змінювалася, зокрема у період з 10 жовтня 2013 року по 31 серпня 2014 року проценти нараховувались у розмірі 30 % річних, у період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,80 % річних (2,9 % в місяць), з 01 квітня 2015 по 27 вересня 2017 року 43,20 % річних (3,6 % в місяць).

У ст. 628 ЦК України йдеться про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання відповідачем анкети-заяви) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 3 цієї ж статті ЦК України у тій же редакції було передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, правила застосування банком змінюваної процентної ставки відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання відповідачем анкети-заяви) позивачем не дотримані, а саме: позичальник письмово не повідомлявся не пізніш, як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовувалась нова процентна ставка; у кредитному договорі, зокрема, в анкеті-заяві не було встановлено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу.

ПАТ КБ «ПриватБанк» всупереч положенням ст. 81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що відповідача належним чином під розписку було повідомлено про підвищення процентної ставки до 34,80 % та 43,20% річних. Крім того, з розрахунку заборгованості (а. с. 131) також вбачається, що кошти, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості в період дії процентної ставки 43,20% річних, зараховувалися банком в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту. Тобто відповідач не вчиняв дій по сплаті процентів у підвищеному розмірі 43,20% річних.

Відтак вимоги позивача стосовно застосування підвищеної процентної ставки є безпідставними.

Таким чином, з 15 червня 2016 року по 27 вересня 2017 року, розмір заборгованості по процентам за користування кредитом, яку повинен сплатити відповідач на користь банку повинен визначатись, виходячи з процентної ставки 30 % річних і становить 2330 грн. 24 коп.:

15.06.2016 р. (837 грн. 46 коп. х 30% х 1 день / 360) = 00 грн 70 коп.;

16.06.2016 р. -24.06.2016 р. (840 грн 00 коп. х 30% х 9 днів / 360) = 06 грн 30 коп.;

25.06.2016 р. (2934 грн 00 коп. х 30% х 1 день/ 360) = 02 грн 45 коп.;

26.06.2016 р. (3987 грн 00 коп. х 30% х 1 день / 360) = 03 грн 32 коп.;

27.06.2016 р. (3990 грн 00 коп. х 30% х 1 день / 360) = 03 грн 33 коп.;

28.06.2016 р. (5037 грн 00 коп. х 30% х 1 день / 360) = 04 грн 20 коп.;

29.06.2016 р. - 30.06.2016 р. (5040 грн 00 коп. х 30% х 2 дні / 360) = 08 грн 40 коп.;

01.07.2016 р. (6087 грн. 00 коп. х 30% х 1 день / 360) = 05 грн 07 коп.;

02.07.2016 р. (7137 грн. 00 коп. х 30% х 1 день / 360) = 05 грн 95 коп.;

03.07.2018 р. (7987 грн 00 коп. х 30% х 1 день / 360) = 06 грн 66 коп.;

04.07.2016 р. - 20.09.2016 р. (7990 грн. 00 коп. х 30% х 79 днів /360) = 526 грн 01 коп.;

21.09.2016 р.- 14.11.2016 р. (6890 грн 00 коп. х 30% х 55 днів / 360) = 315 грн 79 коп.;

15.11.2016 р. - 16.11.2016 р. (6490 грн 00 коп. х 30% х 2 дні /360) = 10 грн 82 коп.;

17.11.2016 р. (6090 грн 00 коп. х 30% х 1 день / 360) = 05 грн 08 коп.;

18.11.2016 р. - 28.12.2016 р. (6040 грн 00 коп. х 30% х 41 день / 360) = 206 грн 37 коп.;

29.12.2016 р. - 31.01.2017 р. (5590 грн 00 коп. х 30% х 34 дні / 360) = 158 грн 38 коп.;

01.02.2017 р. - 24.05.2017 р. (5592 грн 89 коп. х 30% х 113 днів / 360) =526 грн 66 коп.;

25.05.2017 р. - 27.09.2017 р. (5092 грн 89 коп. х 30% х 126 днів /360)=534 грн 75 коп.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів виходить з наступного.

Умовами кредитування, які визначені у вказаних вище Тарифах банку, передбачено нарахування, крім пені, штрафу за порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).

ПАТ КБ «ПриватБанк» надано суду докази про порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягає у несплаті щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів. В той же час за це порушення банком нараховано і пеню, і штраф, що відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін, вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу в розмірі 871 грн 16 коп., який складається з фіксованої частини - 500 грн та процентної складової - 371 грн 16 коп. (5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахування нарахованих і прострочених процентів), а вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені задоволенню не підлягають, виходячи з наведених вище підстав.

Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.05.2012 року у розмірі 8294 грн 29 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 5092 грн 89 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2330 грн 24 коп.; штрафу в сумі 871 грн. 16 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, пропорційно задоволеної частини позовних вимог та апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 805 грн 71 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1208 грн 56 коп. за подання апеляційної скарги.

Відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відносяться до малозначних справ.

Враховуючи, що ціна позову складає 16 471 грн 10 коп., дана справа є малозначною, а тому касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.05.2012 року у розмірі 8294 гривні 29 копійок, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 5092 гривні 89 копійок; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2330 гривень 24 копійки; штрафу в сумі 871 гривня 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 805 гривень 71 копійка за розгляд справи в суді першої інстанції та судові витрати в сумі 1208 гривень 56 копійок за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 липня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.І. Собина

С.С. Ткачук