Рішення № 75575225, 17.07.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1296/18

Справа №754/10183/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» Лисенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ПАТ «СК «Універсальна» про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивує наступним.

02.08.2014 року з належним позивачу транспортним засобом, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, трапилась дорожньо-транспортна пригода за наступних обставин.

02.08.2014 року о 10:55 год. відповідач ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_2, по вул. Закревського, 95-Б, в м. Києві, не врахувала дорожньої обстановки та не дотрималася безпечного інтервалу, здійснила зіткнення з автомобілем, марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, який був припаркований у дворі будинку.

Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2014 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 340 грн. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль позивача, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, отримав значні технічні пошкодження, а саме, було розбито задню ліву фару та деформовано задній бампер.

Як зазначає позивач, внаслідок завданої матеріальної шкоди він неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_2 та її чоловіка з вимогою здійснити відшкодування завданого збитку або сплатити вартість відновлювального ремонту автомобіля на СТО, однак, вони категорично відмовлялися від цього.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 була застрахована в ПАТ «СК «Універсальна», позивач звернувся до страховика з вимогою відшкодування йому завданих матеріальних збитків. 04.08.2014 року позивачем було подано до зазначеної страхової компанії заяву про страховий випадок та виплату страхового відшкодування, а також відповідний пакет документів з наданням для огляду страховиком пошкодженого автомобіля. 09.10.2014 року позивачем було подано до страхової компанії останні документи за страховою справою, а саме постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2014 року та заяву з банківськими реквізитами для перерахування страхового відшкодування.

Як зазначає позивач, ПАТ СК «Універсальна» порушило всі можливі та неможливі терміни прийняття рішення та виплати страхового відшкодування, так, страховик фактично здійснив перерахування суми страхового відшкодування лише 28.04.2015 року, тобто через 9 місяців з моменту настання ДТП та подачі заяви про страхове відшкодування.

Крім того, сума страхового відшкодування склала 2837,65 грн., що не лише не покриває вартості відновлювального ремонту автомобіля, а майже в 10 разів є меншою, ніж визначено згідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди №56/3-15, який був складений незалежним експертом ОСОБА_6 на замовлення позивача, та яким встановлено вартість матеріальної шкоди в розмірі 20409,59 грн. За надання послуг з оцінки позивачем було сплачено 500 грн.

Позивач також зазначає про те, що на момент подання позовної заяви до суду відповідачі не відшкодували завданої йому матеріальної шкоди, що призводить до того, що він не може провести відновлювальний ремонт автомобілю та змушений користуватися ним у аварійному стані, що призводить до незручностей, дискомфорту та моральних переживань відносно вигляду транспортного засобу. Крім того, завдані автомобілю пошкодження значно впливають на зменшення товарної вартості автомобілю та знецінюють його, а всі тривалі намагання позивача в досудовому порядку владнати питання відшкодування шкоди не призводять до жодного позитивного результату, а лише зневірюють його у людській порядності. Враховуючи значну суму пошкоджень, велику тривалість ігнорування вимог позивача, останній оцінює моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

З урахуванням того, що сума відновлювального ремонту, згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди №56/3-15 складає 20409,59 грн., а страхова компанія сплатила лише 2837,65 грн., сума недоплати становить 17571,94 грн. Крім того, позивачем витрачено кошти в розмірі 168 грн. на здійснення «дефектовки» на спеціалізованому СТО та 500 грн. на покриття вартості незалежної оцінки, позивач вважає, що з відповідачів солідарно підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 18239,94 грн.

Також позивач заявляє свої вимоги про стягнення з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» 3% річних в розмірі 1447,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14485,53 грн., посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України.

Вважаючи, що позовні вимоги пов'язані з порушенням прав споживача, позивач зазначив предметом позову - захист прав споживачів та не сплачував судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву з наступним обґрунтуванням. На момент ДТП, а саме, 02.08.2014 року о 10:55 год. по вул. Закревського, 95-Б, в м. Києві між автомобілем, марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, та автомобілем, марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, її відповідальність була застрахована у ПАТ «СК «Універсальна» в порядку ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після настання ДТП відповідач ОСОБА_2 02.08.2014 року належним чином та своєчасно повідомила страховика про настання страхового випадку. Посилаючись на вимоги ст.1166 ЦК України, ст.ст. 6, 9, 22, 29, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач ОСОБА_2 зазначає про те, що у випадку завдання шкоди особі внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, такі правові відносини регулюються не тільки ЦК України, а й спеціальним законом - ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а й іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Крім того, відповідач ОСОБА_2 вважає безпідставним пред'явлення позивачем позову до неї про захист прав споживачів, оскільки вона не є фізичною особою-підприємцем, яка виконувала роботи або надавала послуги позивачу. Також відповідач ОСОБА_2 вважає, що наданий до позову звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №54/3-15 від 15.03.2015 року не можна вважати належним доказом, оскільки у звіті не зазначено, що матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля, марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, саме від ДТП, що сталась 02.08.2014 року, адже оцінка проводилася лише через 7 днів після пригоди; суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_7 за спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів», який склав зазначений звіт, не міг встановлювати вартість матеріального збитку, оскільки дані повноваження відносяться виключно до експертів - авто товарознавців; суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_7 за спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів» не внесений до Державного реєстру оцінювачів, згідно публічної інформації, що міститься на веб-сайті Фонду державного майна України. З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_2 просить суд відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «СК «Універсальна» про захист прав споживачів.

Відповідно до відзиву представника ПАТ «СК «Універсальна» Лисенко В.А. на позовну заяву, остання просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «Універсальна» в повному обсязі, виходячи з наступного. 17.03.2014 року між ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_8 було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6443734 (далі - Договір), відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль, марки «Mazda СХ5», д.н.з. НОМЕР_2. 02.08.2014 року до контакт-центру страховика надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1. 04.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Універсальна» із заявою про виплату страхового відшкодування. Цього ж дня уповноважений представник Страховика провів огляд пошкодженого автомобіля, про що було складено відповідний акт огляду. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів регулюються спеціальним ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). Згідно п.22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. З метою визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1, страховиком було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у ФОП ОСОБА_9 За результатами проведеного дослідження було складено Звіт про оцінку вартості збитку № 94/08/15 від 13.10.2014 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, складає 3 347,65 грн.Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка за умовами Договору становить 510,00 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування склав: 3 347,65 грн. - 510,00 грн. = 2 837,65 грн. Вказана сума була перерахована на банківські реквізити позивача, що також ним не заперечується. Однак, з технічних причин, страхове відшкодування було перераховано з порушенням строків, а саме 28.04.2015 року. З огляду на що, страховиком було нараховано та сплачено позивачу пеню в розмірі 405,05 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, за наслідками розгляду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, скарги ОСОБА_1 та документів, наданих ПАТ «СК «Універсальна», було проведено рецензію Звіту № 94/08/15 від 13.10.2014 року, на підставі якого здійснювалась виплата страхового відшкодування. За результатами рецензування звіту Фондом державного майна України, ФОП ОСОБА_9 надав пояснення щодо виконаного Звіту № 94/08/15 від 13.10.2014 року, а також перероблений Звіт про оцінку збитку № 94/08/15 від 23.08.2016 року, відповідно до якого вартість збитку, завданого власнику автомобіля, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, складає 3 569,96 грн. Страховиком було переглянуто рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 та здійснено доплату в розмірі 222,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 108655 від 26.08.2016 року. Враховуючи викладене, зобов'язання з виплати страхового відшкодування були виконані відповідачем ПАТ «СК «Універсальна» в повному обсязі та належним чином. Не погодившись із сумою отриманого страхового відшкодування, Позивач звернувся з позовом до суду. В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 56/3-15, складений 18.03.2015 року ФОП ОСОБА_7 (далі - Звіт №56/3-15), відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля, марки «Тойота Короллa», д.н.з. НОМЕР_1, складає 20 409,59 грн. Проте, на думку представника відповідача, даний Звіт не може бути прийнятий в якості належного доказу, оскільки він не враховує вимоги нормативно-правових актів з оцінки майна. Як вбачається зі Звіту №56/3-15, ФОП ОСОБА_7 визначав вартість збитку станом на 15.03.2018 року, а не на дату заподіяння збитків. Крім того, позивачем не надано документів, які підтверджують фактичне здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу та його оплату.

Подавши відповідь на відзиви відповідачів, позивач зазначив наступне. У Звітах про оцінку вартості матеріальної шкоди оцінювач немає права зазначати обставини, внаслідок яких було завдано шкоди через те, що він цього просто не знає й не може знати. Він лише фіксує пошкодження, які є на транспортному засобі в фототаблиці та протоколі огляду ТЗ, як додатках до Звіту та, які були додані до позову. Крім того, характер та ступінь пошкоджень зазначених в протоколі огляду та фототаблиці за звітом №56/3-15 від 15.03.2015 року повністю співпадають з первинною довідкою ДАЇ від 02.08.2014 року, доданою до позову, в якій зазначені пошкодження заднього бамперу та заднього лівого стопсигналу, а також фототаблицею та протоколом огляду, наданим відповідачем ПАТ «СК «Універсальная», як додатки до звіту N994/08/15 від 13.10.2014 року разом з відзивом на позовну заяву. Що стосується доводів відносно звернення до оцінювача лише через сім місяців, позивач зазначає, що до останнього вірив в те, що страховик здійснить виплату страхового відшкодування, неодноразово звертався до нього після спливу 90 денного терміну для виплати встановленого законом, та намагався в досудовому порядку владнати ігнорування його законних вимог. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено обставини, на які вона посилається у своєму відзиві, та не заявлено клопотання про проведення судової авто товарознавчої експертизи для спростування доказів, наявних в матеріалах справи. Крім того, Крім того, оцінювач ОСОБА_9, який складав звіт №94/08/15 від 13.10.2014 року, наданий до матеріалів справи відповідачем ПАТ «СК «Універсальна» також має спеціалізацію «Оцінка колісних транспортних засобів», як і суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_7, який склав звіт №№56/3-15 від 15.03.2015 року. Щодо відзиву відповідача ПАТ «СК «Універсальна» позивач зазначає, що оцінювач ОСОБА_9 склав звіт №94/08/15 від 13.10.2014 року без особистого огляду пошкодженого автомобіля, всупереч вимогам «Методики авто товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ». Крім того, позивач зазначає, що суми, з яких складається розмір матеріальної шкоди, визначені у розрахунку страхового відшкодування від 15.10.2014 року, який є додатком до страхового акта №9675/1 від 27.11.2014 року, та у звіті №94/08/15 від 13.10.2014 року оцінювача ОСОБА_10 не співпадають.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги за викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви обставин, просив суд про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ПАТ «СК «Універсальна» - Лисенко В.А. в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні пред'явлених до ПАТ «СК «Універсальна» вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

17.03.2014 року між ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_8 було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6443734, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль, марки «Мазда CX5», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 70). Франшиза за договором складає 510 грн.

Відповідно до копії постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2014 року у справі №75414825/14-п, 02.08.2014 року о 10:55 год. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_2, в м. Києві по вул. Закревського, 95-Б, не врахувала дорожньої обстановки та не дотрималася безпечного інтервалу, здійснила зіткнення з автомобілем, марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, водій ОСОБА_1, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 7).

ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні даної ДТП.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, автомобіль, марки «Тойота Королла»», д.н.з. НОМЕР_1, належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с. 4).

02.08.2014 року до контакт-центру ПАТ «СК Універсальна» надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1.

04.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПАТ «СК «Універсальна» із заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого внаслідок ДТП (а.с. 71).

Згідно з копією акта виконаних робіт/послуг та передання/прийняття автомобіля №55717 від 07.08.2014 року, за надання послуг зі зняття/встановлення заднього бамперу позивачем було сплачено 168 грн. (а.с. 9).

Відповідно до копії звіту №94/08/15 від 13.10.2014 року, про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) (далі - звіт №94/08/15), складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на замовлення ПАТ «СК «Універсальна», встановлено, що величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, складає 3347,65 грн. (а.с. 72-85).

27.11.2014 року ПАТ СК «Універсальна» складено страховий акт №9675/1 (28678/о/п) (а.с. 95), Додатком №1 до якого є розрахунок страхового відшкодування від 15.10.2014 року (а.с. 96). Відповідно до зазначених документів, до виплати позивачу ОСОБА_1 підлягало страхове відшкодування в розмірі 2837,65 грн.

28.04.2015 року ПАТ «СК «Універсальна» було виплачено позивачу ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 2837,65 грн. (розмір заподіяного збитку, встановлений звітом №94/08/15, зменшений на суму франшизи), що підтверджується копією платіжного доручення №79013 від 28.04.2015 року (а.с. 99).

Як вбачається з копії платіжного доручення №89941 від 28.08.2015 року, ПАТ СК «Універсальна» було виплачено позивачу ОСОБА_1 суму пені в розмірі 405,05 грн. (а.с. 100).

Не погодившись з висновками звіту №94/08/15 та розміром виплаченого страхового відшкодування, позивачем ОСОБА_1 самостійно було замовлено проведення оцінки матеріального збитку.

Відповідно до висновків звіту №56/3-15 від 18.05.2015 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача ОСОБА_1, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, без врахування фізичного зносу вузлів та деталей, на момент проведення дослідження, склала 20409,59 грн. (а.с. 15-31).

За надання послуг з оцінки вартості матеріального збитку позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_7 500 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №24 від 18.03.2015 року (а.с. 14).

07.08.2015 року позивачем була направлена претензія відповідачу ОСОБА_2 з пропозицією здійснити відшкодування завданої йому матеріальної шкоди в розмірі 19463,53 грн. та витрат на дефектування автомобіля в розмірі 168 грн., а також суму моральної шкоди в розмірі 5000 грн. (а.с. 32-34, 35).

Відповідно до загального висновку рецензії від 22.07.2016 року на звіт №94/08/15, складеної на підставі листа Нацкомфінпослуг від 02.07.2016 року №5413/13-5, зазначений звіт класифікується за ознакою абз.4 п.67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (а.с. 88-91).

За висновками звіту №94/08/15 від 23.08.2016 року, складеного після надання вищезазначеної рецензії, вартість відновлювального ремонту автомобіля, марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, склала 3569,96 грн.

26.08.2016 року ПАТ СК «Універсальна» складено страховий акт №9675/2 (а.с. 97), Додатком №1 до якого є розрахунок страхового відшкодування від 26.08.2016 року (а.с. 98), та виплачено позивачу ОСОБА_1 різницю вартості матеріального збитку в розмірі 222,31 грн. (а.с. 101).

Не погодившись з розміром виплачених сум страхового відшкодування, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Щодо майнової шкоди.

Предметом позову позивачем визначено захист прав споживачів, однак, як вбачається із суті позовних вимог та правовідносин, що виникли між сторонами, ОСОБА_1 пред'явлено до суду позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП, є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача (ст. 1166 ЦК України).

Спеціальні делікти характеризуються такими особливостями: способом заподіяння шкоди; особою заподіювача шкоди; особою, яка відповідає за шкоду; об'єктом, якому заподіюється шкода; особливими умовами відповідальності тощо.

Видами спеціальних деліктів, зокрема, є шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, та шкода, що відшкодовується особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, або до страхової компанії, про відшкодування цієї шкоди.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 (далі - Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, 1187 ЦК України.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З моменту, коли сталася ДТП у позивача виникло право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди, так і до страхової компанії.

Аналогічні правові позиції висловлені колегіями суддів Верховного Суду України у постановах від 11.11.2015 року по справі №6-309цс15 та від 14.09.2016 року по справі №6-725цс16.

Судом встановлено, що позивачем на власний розсуд було обрано спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди, завданої ДТП, до страхової компанії - ПАТ «СК «Універсальна», в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2, як особи, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем, марки «Мазда СХ5», д.н.з. НОМЕР_2, на момент виникнення ДТП.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Обов'язки страховика визначені у ст. 988 ЦК України, а страхувальника - у ст. 989 ЦК України.

У відповідності до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначених договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до абз. 1 п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підпунктом 33.1.1, 33.1.4 пункту 33.1. статті 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

У відповідності до п. 35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну

пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до приписів п.36.1 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у

зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому

порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, суд критично оцінює вимогу позивача про солідарне стягнення зі страхової компанії та заподіювача шкоди суми відшкодування.

Що стосується твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що звіт №54/3-15 від 18.03.2018 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 на замовлення позивача, не може бути належним та допустимим доказом, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Вказуючи на те, що зазначений звіт не може бути прийнятий судом до уваги, відповідачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів на його спростування. Крім того, жодним з відповідачів не було заявлено клопотань щодо призначення у справі автотоварознавчої експертизи. В той же час, як вбачається з копій кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів ОСОБА_7 та ОСОБА_9, наявних в матеріалах справи, обидва мають достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки за напрямом оцінки майна: «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» та спеціалізацією в межах напряму: «Оцінка колісних транспортних засобів».

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для непокладання звіту №54/3-15 від 18.03.2018 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7, в обґрунтування рішення.

Як вбачається з копії полісу №АІ/6443734 (а.с. 70), страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн., що відповідає вимогам п.9.2 ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до копій платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, відповідачем ПАТ «СК «Універсальна» на користь позивача ОСОБА_1 було виплачено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 3059,96 грн.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту, згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №54/3-15 від 18.03.2018 року, становить 20409,59 грн., а відповідачем ПАТ «СК «Універсальна» було відшкодовано позивачу 3059,96 грн., суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «СК «Універсальна» на користь позивача суму відшкодування в розмірі 17349,63 грн., витрати на надання послуг зі зняття/встановлення заднього бамперу в розмірі 168 грн., а також 500 грн. - витрати на надання послуг суб'єкта оціночної діяльності, а всього в загальному розмірі 18017,63 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до позовної заяви, позивач, зокрема, просить стягнути з ПАТ «СК «Універсальна» на свою користь суму збитків від інфляції в розмірі 14485,53 грн. та суму 3% річних в розмірі 1447,08 грн., а разом 18239,94 грн., посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України.

Однак, суд критично оцінює дані позовні вимоги, виходячи з наступного.

Стаття 625 ЦК розміщена в розд. І «Загальні положення про зобов'язання» кн. 5 ЦК, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).

Зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

В той же час, відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідачем ПАТ «СК «Універсальна» було дотримано зазначені вимоги та сплачено на користь позивача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 405,05 грн., що підтверджено копією відповідного платіжного доручення (а.с. 100).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п.5 Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З огляду на те, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральних страждань або втрат немайового характеру, їх обсягу та не обґрунтовано грошову суму, в якій він оцінює моральну шкоду, суд дійшов до переконання про недоведеність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, пред'явлених до відповідача ОСОБА_2, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов?язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Враховуючи те, що обставини, на які посилалась сторона позивача у позовній заяві, частково знайшли своє підтвердження в зібраних по справі доказах, суд приходить до переконання про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до приписів якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом), за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.); за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди справляється судовий збір в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн.).

Таким чином, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1907,20 грн., а з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» - в розмірі 332,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування в розмірі 18017,63 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь держави судовий збір в розмірі 332 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1907 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_5 виданий Пролетарським РВ УМВС України в Донецькій обл., місцезнаходження АДРЕСА_1.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», код ЄДРПОУ - 20113829, місцезнаходження - м. Київ, бульв. Л.Українки, 9.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_3, місце проживання - АДРЕСА_2.

Повний текст рішення суду складено 27.07.2018 року.

Суддя