Ухвала суду № 75574597, 26.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/287/18 Справа № 705/14/18 Категорія: ЗУ «Про амністію у 2016 році»Головуючий у І інстанції Денисюк І.І. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Биби Ю. В. Овчаренко І. С., Єгоровій С.А. з участю прокурораПашковської Ю.П., Лєнкової Н.Д.

захисника Дуднік І.О.

представника Старобабанівської ВК №92 Кондратюка Б.В.

засудженого ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_11 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_11 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_11 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що ОСОБА_11 був засуджений вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 р. за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 3 років позбавлення волі і на даний час відбуває покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 06.01.2017 р. за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України. На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання 4 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. та п. «в» ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.

Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати відносно нього Закон України «Про амністію у 2016 році». Зазначає, що ухвала суду не відповідає вимогам ст.372 КПК України, а саме в мотивувальній частині ухвали відсутній виклад встановлених судом обставин із посиланням на докази, відсутній виклад мотивів з яких суд виходив при постановленні ухвали і положеннями якими він керувався. Вказує, що обставини щодо наявності у нього тяжких захворювань та малолітньої дитини не були предметом судового розгляду суду першої інстанції, що є неповнотою судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_11., захисника Дуднік І.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу місцевого суду залишити без змін, представника Старобабанівської ВК № 92 який заперечував проти апеляційної скарги, розглянувши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року №392/96-ВР амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII(далі - Закон).

Згідно ст.11 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-VIII» рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Вказані вимоги Закону місцевим судом були дотриманні в повному обсязі.

З матеріалів провадження вбачається, що вироком Черкаського районного суду від 06.01.2017 р. ОСОБА_11 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, і йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання зараховано термін попереднього ув'язнення з 20.07.2016 р. по 06.01.2017 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 07.03.2017 р. вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06.01.2017 р. відносно ОСОБА_11 залишено без змін. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_11 в строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення з 07.01.2017 р. по 07.03.2017 р. включно з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно Закону України «Про амністію у 2016 році» чітко визначені відповідні критерії його застосування.

Зокрема, згідно ст.1 вказаного Закону, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов?язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, яких на день набрання чинності Законом в установленому порядку визнано хворими на СНІД (III, IV клінічні стадії за кваліфікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Крім цього, ст. 4 вказаного Закону можливе звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов?язаних з позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

В даному випадку ОСОБА_11 визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст. 186 та ч.3 ст.186 КК України, які є умисними злочинами та згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких.

Таким чином, у відповідності до вищевказаного Закону, звільнення осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, не передбачено.

Разом з тим, засуджений ОСОБА_11, згідно медичної довідки виданої т.в.о. начальника медичної частини Старобабанівської ВК-92 від 28.11.2017 р. ОСОБА_13 має тяжкі захворювання - ВІЛ інфекція клінічної стадії III, рецидивуючий кандидоз ротової порожнини, хронічний гепатит «С», ХВН нижніх кінцівок, ІХС, кардіосклероз, залишкові явища перенесеного плеврита. Однак, як вбачається із матеріалів судового провадження, станом на день набрання Законом України «Про амністію у 2016 року» від 22.12.2016 р. №1810 - VIII, законної сили - 07.09.2017 р., засуджений ОСОБА_11 відбув 1 рік 9 місяців 3 дні позбавлення волі, тобто менше половини призначеного строку основного покарання.

Таким чином, із врахуванням того, що ОСОБА_11 є засудженим за вчинення тяжких злочинів та відбув менше половини призначеного строку основного покарання, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив останньому у задоволенні даного клопотання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апелянта на те, що на його утриманні є малолітня дитина, та він є хворим на ряд тяжких хвороб не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки ОСОБА_11 не є суб?єктом застосування до нього акта амністії, відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Таким чином, судова колегія не знаходить законних підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_11 та скасування ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.404,405,407,418,419 КПК України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» та Закону України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_11 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» - без змін.

Ухвала набуває законної чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :