Постанова № 75573905, 30.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

30 липня 2018 року

м. Харків

справа № 642/4363/17

провадження № 22-ц/790/3369/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Колтунової А.І.,

Кружиліної О.А.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року, головуючого першої інстанції судді Євтіфієва В.М. по справі № 642/4363/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2, після остаточного уточнення якого просила: стягнути з відповідача на її користь суму грошових коштів у розмірі 164 261,00 грн., яка складається з: 5781,00 - суми збільшення боргу на день смерті позичальника; 99 245,00 - плати за користування чужими грошима; 53 458,00 - нарахування інфляційних витрат; 5777,00 - нарахування 3% річних та стягнути судові витрати у розмірі 1642,00 грн.

В обґрунтування зазначала, що відповідно до рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.03.2016 року і від 22.08.2017 року та Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний та кримінальних справ від 24.05.2017 року по справі №2-1893/11 між тими самими сторонами, було встановлено, що позивач позичила ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 35 200,00 грн. строком на один рік з 19.12.2008 року по 19.12.2009 року за умови сплати в той же день 19.12.2008 року суми нарахування 22% річних за користування позикою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер не повернувши боргу.

Після смерті позичальника оригінал розписки залишився у позивача.

Розписка, згідно з висновками експертизи, написана і підписана власноруч померлим ОСОБА_4

Дружина померлого позичальника ОСОБА_6 є його єдиною спадкоємицею. Відповідач отримала спадщину у вигляді 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель. 16 січня 2014 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до звіту про оцінку вказаного житлового будинку, його вартість на день смерті позичальника дорівнює 343631грн.

Після смерті первісного позичальника у зобов'язаннях, які виникли з договору позики, відбулася заміна боржника ОСОБА_4 його спадкоємицею ОСОБА_6

На думку позивача вона має право на стягнення з відповідача суми заборгованості, яка визначена на день смерті позичальника.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 164 261,00 грн., судові витрати у сумі 1642,00 грн., а всього стягнуто 165 903,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на те, що будь-яких договорів позики в розумінні ст. 1046 ЦК України вона не укладала, грошовими коштами позивача не користувалась.

Вказує, що обов'язок перед ОСОБА_3 виник з положень спадкового права.

Зазначає, що оскільки рішеннями районних та апеляційних судів вже було стягнуто на користь позивача 69 627,14 грн., стягнення суми, зазначеної позивачем в остаточних вимогах, а саме 164 261,00 грн., призведе до стягнення суми у загальному розмірі 233 888,14 грн., що перевищує вартість спадкового майна - 171 815, 5 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості

Судова колегія не може погодитись у повному обсязі з такими висновками.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості у розмірі 63 721,00 грн., яка складається із суми простроченої заборгованості 35 200,00; процентів за користування коштами - 16 188,00 грн., інфляційними витратами у розмірі 12 333,00 грн. та судові витрати (а.с. 20-22).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.08.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2015 року в частині нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 три відсотки річних у розмірі 5951,00 грн. (а.с.31-33).

Проценти за користування кредитом стягнуто з моменту отримання грошових коштів до дня смерті позичальника, а саме: з 19.12.2008 року по 21.01.2011 року.

3% річних стягнуті за період з 21.01.2011 року до 14.11.2014 року - на день звернення до суду з уточненою позовною заявою.

13.03.2018 року відповідач у своєму відзиві просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності (а.с. 124-126).

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Х/о Гук С.В. від 06.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження встановлено, що вимоги виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 три відсотки річних у розмірі 5951,00 грн. на підставі виконавчого листа № 2024/2-1893/11, виданий Ленінським районним судом м. Харкова від 11.10.2017 року виконано, а тому виконавче провадження закінчено.

У останній редакції позовних вимог ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача: 5781,00 - суми збільшення боргу на день смерті позичальника; 99 245,00 - плати за користування чужими грошима; 53 458,00 - нарахування інфляційних витрат; 5777,00 - нарахування 3% річних.

Грошова сума у розмірі 5781,00 грн. складається з інфляційних витрат у розмірі 4376,00 грн. та 3% річних у розмірі 1405,00 грн. нарахованих позивачем за період з січня 2010 року до січня 2011 року.

Оскільки з такими вимогами позивач звернувся до суду у серпні 2017 року, тобто після спливу позовної давності, вони задоволені бути не можуть.

Визначаючи плату за користування грошовими коштами позивач застосовує до заборгованості подвійну ставку НБУ.

При цьому проценти за користування грошовими коштами нараховуються за період з 22.01.2011 року, тобто з дня відкриття спадщини до 12.11.2017 року - отримання позивачем коштів на виконання судових рішень від відповідача.

Проценти нараховані на суму збільшення боргу - 5781,00 грн. і суму основного боргу і відсотків, стягнутих за рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2015 року у розмірі 51 388,14 грн.

Сума збільшення боргу, визначена позивачем, не може враховуватися при нарахуванні процентів, оскільки і сама ця сума нарахована поза межами позовної давності.

Що стосується розрахунку процентів за користування грошима, правовідносини, що виникли між сторонами не передбачають нарахування процентів на проценти.

До того ж, за правилами ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2015 року встановлено, що ОСОБА_4 19.11.2008 року отримав в борг у ОСОБА_3 35 200,00 грн., строком на один рік під 22% річних. З таким висновком погодились суди апеляційної та касаційної інстанції під час перегляду зазначено рішення.

За таких обставин застосування подвійної ставки НБУ, що передбачено ст. 1048 ЦК України не є обґрунтованим.

Розрахунок процентів за користування грошовими коштами, який би був зроблений з урахуванням вимог законодавства суду надано не було.

Судова колегія позбавлена можливості здійснити такий розрахунок, оскільки це призведе до виходу за межі позовних вимог.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Та обставина, що Виноградська - Якимчук Н.І. несе відповідальність за порушене грошове зобов'язання, як спадкоємець ОСОБА_4, передбачене ст. 625 ЦК України, встановлена рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2015 року.

Зазначеним рішенням, з урахуванням рішення Апеляційного суду Харківської області від 22.08.2017 року, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати та 3% річних за період з 21.01.2011 року до 14.11.2014 року.

У справі, що розглядається, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 30.11.2014 року до 13.11.2017 року - дня коли було виконано рішення суду від 23.01.2015 року.

Оскільки розрахунок відповідає вимогам закону він може бути прийнятим судом у розмірі 4557,00 грн., виходячи з суми заборгованості у 51 388,14 грн., тобто визначеної рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2015 року, як сума основного боргу та відсотків за користування грошовою сумою.

Інфляційні втрати розраховані позивачем за період з листопада 2014 року до жовтня 2017 року. При цьому загальний коефіцієнт інфляції за вказаний період розраховано позивачем невірно. Коефіцієнт інфляції складає 1,8705.

Таким чином інфляційні втрати за визначений період склали 51 388,14 * 1,8705 = 96 121,52 грн.

Загальна сума нарахованих 3% річних та інфляційних втрат складає 4557,00 + 96 121,52 = 100 676,52 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що на користь позивача були стягнуті суми на виконання грошового зобов'язання, рішення суду з цього питання виконано, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивач ставить питання про стягнення грошової суми за інший період.

Відомостей про оцінку майна, отриманого у спадок ОСОБА_6 сторони не надали.

Виходячи з того, що відповідачем визнано, що вартість спадкового майна складає 171 815,50 грн., судова колегія вважає за можливе стягнути з відповідача 100 676,52 грн., що з урахуванням сум стягнутих раніше не перевищує вартості майна, отриманого нею у спадок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНО КПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (РНО КПП: НОМЕР_2) грошові кошти в сумі 100 676,52 грн., яка складається з: 3% річних у розмірі 4557,00 грн. та інфляційних втрат - 96 121,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНО КПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (РНО КПП: НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 1006,38 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНО КПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (РНО КПП: НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 1509,57 грн., понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 30.07.2018 року.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - А.І. Колтунова

О.А. Кружиліна