Постанова № 75573846, 12.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №639/5819/17 (категорія відшкодування шкоди)

Провадження №22-ц/790/2403/18

12 липня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Бурлака І.В.,

- Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 січня 2018 року (суддя - Іванова І.В.)

на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 травня 2018 року (суддя - Іванова І.В.)

у цивільній справі (№639/5819/17) за позовом ОСОБА_3 до Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)»

про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

03.10.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.11.2003 року вироком апеляційного суду Харківської області він був визнаний винним у скоєнні ряду злочинів та засуджений до довічного позбавлення волі. У той же день він був переведений до сектору для утримання осіб засуджених до довічного позбавлення волі Харківського УВП № 27, де він утримувався до 18.10.2004 року, після чого був переведений для відбування покарання до Городищенської ВК - 96. У камерних приміщеннях засуджені до довічного позбавлення волі утримувалися по три особи, при тому, що камерні приміщення були площею 6,5-7 кв.м., що у свою чергу створювало умови, в яких у нього був дуже обмежений життєвий простір та в якому він знаходився по 23 години на добу.

06.05.2015 року він був доставлений до Харківської установи виконання покарань № 27 та поміщений до камери 223 корпус 2 сектору максимального рівня безпеки для утримання осіб засуджених до довічного позбавлення волі. У зазначеному камерному приміщенні мало утримуватися не більш двох засуджених. При цьому життєвий простір у ньому став ще меншим, так як у камері вбудована душова кабіна. 12.05.2015 року він був етапований з території Харківської УВП - 27 до Дніпропетровського СІЗО-3.

Факт неналежне умов його тримання у секторі максимального рівня безпеки для утримання осіб засуджених до довічного позбавлення волі Харківського УВП-27 у період з 06.05.2015 року по 12.05.2015 року підтверджується листом прокуратури Харківської області від 03.12.2015 року №16-11284-06.

З огляду на викладене, ОСОБА_3 просив зобов'язати відповідача відшкодувати йому моральну шкоду, спричинену неналежними умовами утримання за період часу з 24.11.2003 року по 18.10.2004 року та з 06.05.2015 року по 12.05.2015 року у секторі максимального рівня безпеки для утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, у розмірі 27 000,00 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 січня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Не погодившись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційні скарги на них, в яких просить рішення та додаткове рішення скасувати і повернути матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що він є юридично неграмотною особою, у зв'язку з чим йому необхідна була юридична консультація. 23.10.2017 року він подав заяву на ім'я директора регіонального центру по наданню безкоштовної вторинної правової допомоги в Луганській і Харківській області, однак відповідь на його звернення йому не надійшла. Суд першої інстанції розглянув справу за його відсутністю, не роз'яснив йому його прав, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надавати докази та доводити перед судом їх переконливість.

Крім того, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції не врахував в повному обсязі тієї обставини, що на даний час він знаходиться у місцях позбавлення волі і не має джерела доходу, оскільки засуджений до довічного позбавлення волі.

Заперечуючи проти вимог апеляційних скарг, представник відповідача надав відзив на них, у якому зазначав, що доводи, викладені в апеляційних скаргах є безпідставними та необґрунтованими, просив залишити рішення суду без змін, вказуючи на відсутність порушення умов тримання позивача у ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)».

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» було внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції чинній на момент розгляду справи.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, а також просив залучити до участі у справі на стороні відповідача Державне казначейство України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з його зайнятістю у іншій справі.

Колегія суддів відхиляє заявлене позивачам ОСОБА_3 клопотання про залучення до справи Державного казначейства України, оскільки з такою заявою позивач мав право заявляти лише в суді першої інстанції, на стадії апеляційного перегляду справи залучення іншої особи до справи у якості відповідача, співвідповідача чи третьої особи законом не передбачено.

Неявку представника відповідача, зважуючи на приписи ст.371 ЦПК України щодо строків розгляду справи, а також на ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів не вважає перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не пред'явлено позов до належного відповідача, а суд позбавлений можливості самостійно залучити належного відповідача за відсутності відповідного клопотання.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незабезпеченням адміністрацією Харківської установи виконання покарань (№27) належною нормою жилої площі під час тримання в камері №223.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставах доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частинами 1,2 ст. 51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження , а у разі розгляду справи : за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.

Згідно п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 3 серпня 2011 р. № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема: боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що, враховуючи підстави та предмет позову, відповідачем у даній справі має бути Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, як розпорядник бюджетних коштів Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)», а також відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України, з клопотанням про залучення до участі у справі яких позивач не звернувся.

Вказані обставини, а також відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень щодо залучення вказаних осіб до участі у справі під час апеляційного перегляду унеможливлює надання оцінки доводам позовної заяви щодо порушення умов його тримання у ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)».

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо незабезпечення позивачу судом адвоката за рахунок держави, то колегією суддів вони відхиляються, адже згідно матеріалів справи після відкриття провадження судом було роз'яснено ОСОБА_3 про необхідність його особистого звернення з відповідним клопотанням безпосередньо до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Луганській та Харківській областях із зазначенням адреси вказаної установи, що узгоджується з положеннями ст. 12 ЦПК України (в редакції, чинній на момент надання відповіді) та положеннями п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 17, ст. ст. 18, 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Також не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про порушення його права на участь у судовому розгляді, оскільки матеріали справи містять дані про отримання позивачем всіх процесуальних рішень, прийнятих судом, а також повідомлень про час та місце судових засідань 31.10.2017 року о 08:30 год., 07.12.2017 року о 10:30 год., 31.01.2018 року о 09:00 год. При цьому з клопотанням про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_3 до суду не звертався.

Отже, підстав скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, в тому числі через порушення норм процесуального права, колегією суддів не встановлено.

При цьому вимоги апеляційної скарги про скасування рішення від 31 січня 2018 року з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд не узгоджуються з повноваженнями суду апеляційної інстанції, визначеними ст. 374 ЦПК України.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 на додаткове рішення 05 травня 2018 року, то необхідне зазначити таке.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2017 року про відкриття провадження по цій справі позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено, то суд законно та обґрунтовано поклав відповідні судові витрати на нього.

Посилання ОСОБА_3 на ту обставину, що він знаходиться у місцях позбавлення волі і не має джерела доходу не свідчить про неправильність висновків суду першої інстанції, адже позивачу було забезпечено доступ до правосуддя шляхом відстрочення сплати судового збору. При цьому, сам лише факт перебування ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі не може характеризувати майновий стан позивача в цілому як такий, що унеможливлює сплату судового збору.

Водночас, враховуючи наведені позивачем факти, а також, що в задоволенні позову було відмовлено з формальних підстав без з'ясуванні всіх фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість звільнення позивача від обов'язку по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, що відповідатиме принципу пропорційності, закріпленому в ст. 11 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 141, п. 1 ч.1 ст.374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, (в редакції закону №2147- VІІІ від 03.10.2017 р.), апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 січня 2018 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 травня 2018 року залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2018 року

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.В. Бурлака

В.Б. Яцина