Рішення № 75573841, 26.07.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7608/17

Провадження № 2-а/635/46/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: адвокат ОСОБА_2,

діє на підставі договору про надання

правової допомоги б/н від 27.11.2017р.,

відповідач: Харківське приміське об'єднане управління

Пенсійного фонду України Харківської області,

представник відповідача: Хонюкова Тетяна Олексіївна,

діє на підставі довіреності № 255-05/44

від 15.01.2018р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник адвокат ОСОБА_2 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити певні дії,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представник позивача: адвоката ОСОБА_2,

який діє на підставі договору про надання

правової допомоги б/н від 27.11.2017р.,

представник відповідача

Харківського приміського

об'єднаного управління

Пенсійного фонду України

Харківської області: Хонюкової Тетяни Олексіївни,

яка діє на підставі довіреності № 255-05/44

від 15.01.2018р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката ОСОБА_2, звернувся до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - Харківського ПО УПФУ Харківської області), в якому просив суд:

- визнати неправомірною відмову Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. б ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1;

- зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. б ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 02.02.1998 по 01.02.2001, з 12.05.2003 по 21.04.2008, з 01.04.2009 по 17.10.2011, починаючи з 31.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до Харківського ПО УПФУ Харківської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 . Рішенням № 4859 від 23.10.2017 (далі - Рішення № 4859) відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії, вказуючи, що неможливо зарахувати до пільгового стажу період роботи майстром на ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33» (далі - ПАТ «ШРБУ № 33») через невідповідність посади, а також періоди з 12.05.2003 по 21.04.2008, з 01.04.2009 по 17.10.2011. Відмовляючи в призначенні пенсії, відповідач посилається на Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 від 18.11.2005. Також, посилається на неможливість враховувати довідки, видані архівними установами, та на відсутність даних про простої. Таким чином, з точки зору відповідача, у позивача немає жодного дня пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за Списком № 2.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки на його думку, рішення відповідача порушує встановлене ст. 46 Конституції України право на соціальне забезпечення по старості.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України, в редакції, що набрав законної сили 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Харківського ПО УПФУ Харківської області Хонюкова Т.О. в судовому засіданні позов не визнала, просила суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача, позивача, представника відповідача, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно Рішення № 4859 Харківським ПО УПФУ Харківської області було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за Списком № 2 з причини відсутності необхідного пільгового стажу, передбаченого п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - ЗУ № 1788-ХІІ).

Пунктом б статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 26 років 6 місяців у чоловіків (з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року), з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Позивач народився 30 березня 1959 року, тобто на момент звернення до відповідача (31.07.2017) йому виповнилося 58 років. Тобто, вимога віку, встановлена п. б ст. 13 ЗУ № 1788-ХІІ - виконана.

З відмови відповідача від 23.10.2017 вбачається, що позивач має більш як 34 роки загального трудового стажу, тобто вимога наявності 30 років загального трудового стажу позивачем виконана, не оспорюється відповідачем та не підлягає доказуванню у даній судовій справі, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 78 КАС України.

Відповідно до ст. 62 ЗУ № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За даними трудової книжки № 0233821 позивач 02.02.1998 (наказ № 8-к від 02.02.1998) був прийнятий майстром на ПАТ «ШРБУ № 33». Вказану посаду обіймав по 01.02.2001, оскільки наказом № 16-к від 01.02.2001 був переведений начальником дільниці.

За приписами п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), уточнюючі довідки подаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Саме тому позивачем і була надана уточнююча довідка від 05.10.2017 № 101, що видана ПАТ «ШРБУ № 33», згідно якої: ОСОБА_1 працював повний робочий день майстром з 02.02.1998 (наказ № 87-к від 02.02.1998) по 01.02.2001 (наказ № 16-к від 01.02.2001) за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку № 2 розділ XXVII Будівництво; позиція 2290000б-23419, що передбачено постановою КМУ від 11.03.1994 № 162.

Вказана довідка відповідає формі, затвердженої додаком N 5 до Порядку № 637.

Довідка містить посилання на проведення атестації робочих місць (наказ № 29 від 21.05.1994). Належним чином завірену копію вказаного наказу підприємство надало позивачу (знаходиться в матеріалах пенсійної справи).

Отже, роботодавець, на уточнення трудової книжки, надав довідку про пільговий характер роботи з вказівкою, що робоче місце було атестоване, з вказівкою на розділ, позицію, код професії, що обіймав позивач в ПАТ «ШРБУ № 33».

Згідно наказу № 8-к від 02.02.1998 та трудової книжки, позивач працював майстром, проте, виправляючи помилку в наказі, роботодавець надає пільгову довідку та зазначає, що з 02.02.1998 по 01.02.2001 позивач працював за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку № 2 розділ XXVII Будівництво; позиція 2290000б-23419, що передбачено постановою КМУ від 1103.1994 № 162 та посилається на атестацію робочого місця (наказ № 29 від 31.05.1994).

Тобто, комплексний аналіз наданих позивачем документів підтверджує, що з 02.02.1998 по 01.02.2001 він працював саме майстром будівельних і монтажних робіт, відсутність вказівки на даний факт в наказі про прийняття на роботу компенсується уточнюючою довідкою, завіреною копією наказу про проведення атестації робочих місць, а також підтверджується показаннями свідків.

Крім того, відповідач вказує, що врахувати довідку від 26.07.2017 № 75 про погодинно відпрацьований час з 1998 по 2000 на ПАТ «ШРБУ № 33» неможливо, оскільки довідка повинна бути видана без врахування періоду, коли не виконувалися роботи у зв'язку з погодними умовами з 15 листопада по 15 квітня та за урахуванням часу роботи за графіком.

До посилань представника відповідача на відповіді ПАТ «ШРБУ № 33» на запити Харківського ПО УПФУ Харківської області стосовно невиконання з 15 листопада по 15 квітня робіт, пов'язаних за кодом КВЕД 42.11 «Будівництво доріг і автострад», який є основним видом діяльності ПАТ «ШРБУ № 33», суд відноситься критично, оскільки код КВЕД відображає діяльність підприємства в цілому. Навпаки, код професії 2290000б-23419 «Майстри будівельних і монтажних робіт» не змінювався та відображає роботу кожного окремого працівника даного підприємства, що, в тому числі, було підтверджено й показаннями свідків. Крім того, представником відповідача не було надано жодних доказів на підтвердження того, що без врахування періоду роботи з 15 листопада по 15 квітня робіт, пов'язаних за кодом КВЕД 42.11 «Будівництво доріг і автострад» позивачеві не вистачає пільгового стажу роботи; більш того, також не містить посилань на це й оскаржуване Рішення № 4859.

Довідка № 75 від 26.06.2017 та довідка № 823 від 07.07.2017 підтверджує погодинну роботу позивача щомісячно при сорокагодинному робочому тижні з 1998 по 2001 рік. Жодних вказівок на наявність простоїв у роботі підприємства у вказаний період немає.

Вимога того, що довідка про погодинну роботу має бути видана без врахування періоду, коли не виконувалися роботи, у зв'язку з погодними умовами, як зазначає відповідач, не береться судом до уваги, оскільки жодним нормативним чи підзаконними нормативно-правовим актом така вимога не встановлена. Крім того, надання вказаної довідки взагалі не передбачено жодним нормативним актом. Форма вказаної довідки також не затверджена. Отже, вимога відповідача надати довідку з розподіленням пільгового та загального стажу не ґрунтується на вимогах законодавства.

Таким чином, довідка № 75 від 26.06.2017 та довідка № 823 від 07.07.2017 є належними, достовірними та допустимими доказами. Основним документом, що підтверджує пільговий стаж з 02.02.1998 по 01.02.2000 є пільгова довідка № 101 від 05.10.2017.

Трудовою книжкою позивача підтверджується, що з 12.05.2003 (наказ № 68-к від 12.05.2003) по 21.04.2008 (наказ № 87-к від 21.04.2008) та з 01.04.2009 (наказ 33-к від 01.04.2009) по 17.10.2011 (наказ № 198*к від 17.10.2011) позивач працював в ПАТ «ШРБУ № 33».

Вказана професія передбачена Списком № 2, розділ ХХVII Будівництво, п. б керівники та фахівці, позиція 27б, як виконавець робіт, що передбачено постановою КМУ № 36 від 16.01.2003.

Зазначене вказане і в довідці, яка уточнює пільговий характер роботи № 101 від 05.10.2017. Довідка також містить посилання, що позивач керував робітниками, які користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення (асфальтобетонники, машиністи укладача асфальтобетону, машиніст автогудронатора), що складає більш ніж 50% працюючих.

На підприємстві проводилася атестація. Довідка № 101 від 05.10.2017 містить посилання на наступні накази (належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах пенсійної справи Позивача): Наказ № 153 від 27.11.2001, наказ № 163 від 24.11.2006, наказ № 201 від 28.10.2011. Наказ № 153 від 27.11.2001 підтверджує, що робоче місце виконроба (производитель работ) було належним чином атестовано та надає право на пенсію на пільгових умовах.

Наказом № 163 від 24.11.2006 підтверджено, що робоче місце виконавця робіт (виконроба) атестовано та дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Наказ № 201 віл 28.10.2011 підтверджує, що робоче місце позивача було атестовано та надає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідач вказує, що не надано інформації стосовно того, що умови праці та характер роботи не змінювалися з моменту проведення останньої атестації. Проте, довідка № 101 від 05.10.2017 року містить чітку, пряму вказівку: «Після проведення атестації умови праці по день звільнення не змінилися».

Відповідач зазначає, що довідка № 101 від 05.10.2017 також не відповідає формі, оскільки в ній міститься посилання на архівну довідку № 431 від 04.05.2017.

Твердження відповідача щодо необхідності надання ще й довідки № 431 від 04.05.2017 судом не приймаються, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Законом України № 1788-ХІІ встановлено основні вимоги для призначення пільгової пенсії (п. б ст. 13), а саме: повний робочий день, наявність атестації робочих місць, віднесення професії до відповідних пільгових списків. Ці вимоги позивачем були виконані.

Уточнююча довідка № 101 від 05.10.2017 видана не лише на підставі архівної довідки № 431 від 04.05.2017, а й на підставі первинних документів - наказів, картки Т-2, відомостей про заробітну плату, атестації робочих місць.

Проте, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За приписами п. 20 Порядку № 637, уточнюючі довідки подаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Тобто, для оформлення пільгової пенсії необхідно надати до органів Пенсійного фонду трудову книжку та/або уточнюючу довідку.

Позивач надав трудову книжку, довідку, що уточнює пільговий характер роботи, належним чином завірені копії наказів про атестацію, архівні довідки про погодинну роботу.

Відповідач зазначає, що архівні довідки не можуть бути враховані при призначенні пенсії, оскільки ПАТ «ШРБУ № 33» продовжує діяти. Однак, згідно довідки № 57 від 29.05.2017 ПАТ «ШРБУ № 33», всі документи, які утворилися в процесі діловодства до 2008 знаходяться на збереженні в «Міжрегіональному комерційному архіві» згідно договору № 1-1/15-10/2012/ХР від 15.10.2012.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто, відповідач мав всі можливості для сприяння позивачу в призначенні пенсії, однак відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, якщо такі були необхідні на думку відповідача.

Згідно п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У довідці № 101 від 05.10.2017, виданій ПАТ «ШРБУ № 33», вказані зокрема й первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Тобто, посилання представника відповідача на її невідповідність є необґрунтованими.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №208/235/17(2-а/208/105/17) (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72965204), у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72694515), у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №681/813/17 (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72506176).

Судом за клопотанням позивача в судовому засіданні допитано у якості свідків: ОСОБА_1, а також його колег по роботі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили, що дійсно позивач працював з 02.02.1998 по 01.02.2001 саме за професією майстер будівельних і монтажних робіт на ПАТ «ШРБУ № 33», оскільки інших професій майстрів на ПАТ «ШРБУ № 33» немає; а також, що позивач з 12.05.2003 по 21.04.2008, з 01.04.2009 по 17.10.2011 працював на посаді виконроба на ПАТ «ШРБУ № 33».

Можливість врахування показань свідків по даній категорії справ узгоджується з висновками що містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 679/761/15-а (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72364549), та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 681/813/17 (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72506176), які, згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для судів.

Наведене також узгоджується з п.п. 1 та 2 Порядку № 637, де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, представником відповідача в ході розгляду справи не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на обґрунтування відмови позивачеві в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом б ст. 13 ЗУ № 1788-ХІІ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Виходячи з приписів ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», суди у процесі здійснення правосуддя повинні за відповідними правилами керуватися нормами, зазначених документів, ратифікованих законами України. Одночасно, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - КЗПЛ) та практику ЄСПЛ, як джерело права.

Практика ЄСПЛ щодо соціальних виплат є сталою та вказує на те, що соціальні виплати є тотожними майновому праву, а отже підпадають під дію статті 1 Першого протоколу КЗПЛ (рішення по справам «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), заяви № 68385/10 та 71378/10 (пункт 31), «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98 (пункт 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу КЗПЛ сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу КЗПЛ, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права («Brumarescu v. Romania» № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova» № 45701/99).

Європейський суд з прав людини у справі Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, обґрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав.

Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 та частина перша статті 8 Основного Закону України).

Враховуючи вищенаведене, порушення відповідачем права на соціальний захист позивача автоматично тягне й порушення статті 1 Першого протоколу КЗПЛ, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення № 4859 не відповідає зазначеним вимогам, є необґрунтованим, тобто прийняте без врахування усіх обставин, що мають значення; необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача не дотримано. Відповідачем також не дотримано вимог законодавства при вчиненні оскаржуваних дій, в результаті чого при прийнятті рішення не враховано вищенаведені нормативно-правові акти законодавчої та виконавчої влади, не проаналізовано пакет документів, наданий позивачем та неправомірно відмовлено йому в призначенні пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки надані останнім документи у своїй сукупності разом з іншими доказами свідчать про наявність у нього достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за віком згідно з пунктом «б» ст. 13 ЗУ №1788-ХІІ.

Статтею 45 ЗУ № 1788-ХІІ встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 31.07.2017, отже пенсія має бути призначена з 31.07.2017.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 640,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 13.12.2017.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Керуючись 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник адвокат ОСОБА_2 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1.

Зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 02.02.1998 по 01.02.2001, з 12.05.2003 по 21.04.2008, з 01.04.2009 по 17.10.2011, починаючи з 31.07.2017.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 640,00грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на користь ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 04.01.2001р., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач - Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, код ЄДРПОУ 40386382, місцезнаходження: м. Харків, вул. Євгена Котляра, б. 4.

Повний текст рішення складений 30 липня 2018 року.

Суддя Н.М. Токарєва