Рішення № 75573029, 27.07.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1513/17

Провадження № 2/639/161/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С. М.,

за участю секретаря судового засідання - Макушенко Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5, третя особа: Харківський міськийцентр зайнятості про відсутність факту трудових відносин,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5, третя особа: Харківський міськийцентр зайнятості, в якому просить суд встановити відсутність факту трудових відносин між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 02 жовтня 2006 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що у лютому 2017 року ОСОБА_1 отримала відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДВС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, з яких дізналася, що за 1 - 4 квартали мала дохід з ФОП ОСОБА_5, однак позивачеві відомо не було, що вона має будь-які трудові відносини з відповідачем та ще й отримує у нього будь-які доходи. Після того, як позивач отримала таку довідку, вона звернулася до відповідача та електронною поштою отримала від останнього копію трудового договору, з якого їй стало відомо, що вказаний договір укладений між сторонами 02.10.2006. ОСОБА_1 вважає цей договір нікчемним. Позивач стверджує, що не підписувала договір та примірника трудового договору в неї ніколи не було. Крім того, позивач просить суд врахувати те, що вона заяви про прийняття на роботу ФОП ОСОБА_5 не подавала, з наказом про прийняття її на роботу не ознайомлювалась та не підписувала його, запис про прийняття на роботу у трудовій книжці ОСОБА_1 на роботу до ФОП ОСОБА_5 відсутній, функції працівника юрисконсульта та інших функцій не виконувала. Позивач стверджує, що відповідач не роз'яснював їй ні прав та обов'язків працівника під розписку та з іншими вимогами, передбаченими КЗпП, не ознайомлював.

У зв'язку з чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач та представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги, підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили задовольнити.

Предстаник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, а також на пояснення свідків, письмові докази, що надані відповідачем та містяться в матеріалах справи .

14.03.2017 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду (том 1 а.с. 21).

23.10.2017 у судовому засіданні судом частково задоволено клопотання представника позивача щодо виклику відповідача за місцем його робота та шляхом направлення sms-повідомлення на його телефон, а саме судом відмовлено в частині виклику відповідача шляхом направлення sms-повідомлення на його телефон, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна заява відповідача (том 1 а.с. 113-114).

14.12.2017 у судовому засіданні суд ухвалив зобов'язати представника Харківського міського центру зайнятості надати суду документи, які посвідчують їх правонаступництво Жовтневого районного центру зайнятості (том 1 а.с. 141-142).

Ухвалою суду 25.01.2018 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у відповідача ФОП ОСОБА_5 для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені відомості: чи знято трудовий договір з реєстрації у державній службі зайнятості - Харківському міському центрі зайнятості; чи отримувала заробітну плату ОСОБА_1 за час своєї роботи у ФОП ОСОБА_5, надати відомості про її отримання саме ОСОБА_1 за останні п'ять років; надати табель розрахунку робочого часу ОСОБА_1 А за останні п'ять років; повідомити чи надавалися працівнику ОСОБА_1 будь-які оплачувані відпустки за останні п'ять років та надати підтверджуючі фінансові документи; чи отримувала вона будь - які винагороди, грамоти, премії, грошову допомогу за останні п'ять років; чи був наказ про призначення на посаду ОСОБА_1, чи особисто під підпис вона була ознайомлена.з наказами про призначення на посаду та про звільнення (том 2 а.с. 220-221). Крім того, у судовому засіданні задоволено клопотання позивача та клопотання відповідача щодо виклику свідків (том 2 а.с. 223-225). Також, ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувано з Центральної ОДПІ м. Харкова інформацію: за який час надавались ОСОБА_1, іпн. НОМЕР_1 податкові декларації (звіти) під час заняття підприємницькою діяльністю; чи наявна інформація стосовно отримання ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 доходів від виконання трудових відносин за трудовим договором від 02.10.2006, укладеним між роботодавцем - ФОП ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_2 та працівником ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 в період з 2006 до 2017 (том 2 а.с. 222).

20.02.2018 ухвалою суду залучено до участі у справі правонаступника третьої особи Жовтневого районного центру зайнятості - Харківський міський центр зайнятості (том 3 а.с. 102).

06.03.2018 у судовому засіданні судом задоволено клопотання представника позивача щодо огляду у судовому засіданні оригіналу договору при дослідженні матеріалів справи.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову та його заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27.05.1996 по 28.03.2008 працювала в Харківькій загальноосвітній школі І ступеня № 176 ХМР Харківської області, 28.03.2008 звільнена з займаної посади за власним бажанням (том 1 а.с. 6-7).

У 2002 році позивач закінчила Харківський автомобільно-дорожній технікум за спеціальністю «Правознавство» і здобула кваліфікацію юриста, що підтверджується відповідним дипломом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 (а.с. 68).

02 жовтня 2006 року Приватний підприємець ОСОБА_5 (ідентифікаційний код № НОМЕР_2) та фізична особа ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уклали трудовий договір між працівником та фізичною особою, про що свідчать підписи сторін та відмітки з печаткою Жовтневого районного центру зайнятості (том 1 а.с. 8-10, 176-178). Згідно вказаного договору, ОСОБА_1 прийнята на роботу як юрисконсульт, в обов'язки якої входило надання юридичної допомоги.

Трудові відносини між сторонами також підтверджуються довідкою Державної податкової адміністрації України серії К № 823541 (том 1 а.с. 183).

З відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів від 21.02.2017 за № 205646/403/20-30-08-01-27 вбачається, що позивач в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 отримувала доходи з таких джерел: НОМЕР_2 - СПД, 7602570 - Військова частина А3990, 8208941 - ВЧ А1451 (том 1 а.с. 11).

15.11.2007 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії В03 № 201876, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 571073 (том 1 а.с. 69, 70).

З 15.11.2007 позивач працювала як брокер Регіональної товарної біржі «ВЕНТА», про що зазначено в характеристиці від 21.08.2012, підписаної генеральним директором РТБ «ВЕНТА» (том 1 а.с. 71).

Між Регіональною товарною біржею «ВЕНТА» та ОСОБА_1 05.12.2007 укладено договір № 13 суборенди нежитлового приміщення (том 1 а.с. 72-73), яке передано позивачеві згідно акту приймання-передачі від 05.12.2007 (том 1 а.с. 74).

З інформаційного листа Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 11.11.2007 по 26.10.2012 (том 1 а.с. 180-182).

Наказом ФОП ОСОБА_5 № 2 про звільнення від 28.02.2017 звільнено ОСОБА_1 за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України з 28 лютого 2017 (том 1 а.с. 184). Проте, з вказаним наказом позивач не ознайомлена та не підписувала його, до Центру зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору дотепер не з'явилася.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Стаття 24-1 КЗпП України (в редакції чинній на момент укладення трудового договору) встановлює, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

У відповідності до пунктів 1-4 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року та зареєстрованого у Мін'юсті України 27 червня 2001 року за № 554/5745, цей Порядок поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо).

Укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення

працівника до роботи.

При реєстрації трудового договору сторони повинні подати такі документи:

- фізична особа, суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників - паспорт, свідоцтво про реєстрацію підприємницької діяльності, довідку відповідної державної податкової адміністрації про

ідентифікаційний код;

- фізична особа, яка використовує найману працю, пов'язану з наданням послуг, - паспорт, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код;

- працівник, який влаштовується на роботу до фізичної особи, - паспорт, трудову книжку, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код;

- особа, яка вперше шукає роботу і не має трудової книжки, - паспорт, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код.

Відповідальна особа центру зайнятості в день подання фізичною особою трудового договору реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів за формою, що додається. Трудовому договору присвоюється номер, за яким він зареєстрований у книзі, і

ставиться дата його реєстрації.

З дослідженого у судовому засіданні оригіналу трудового договору від 02.10.2006, копія якого посвідчена судом та знаходиться в матеріалах справи, укладеного між сторонами, вбачається, що договір укладено та зареєстровано в Центрі зайнятості з дотриманням вимог законодавства України (том 1 а.с. 176-178).

За вищевказаними вимогами Порядку реєстрації трудового договору така реєстрація проводиться у присутності суб'єкта підприємницької діяльності, тобто роботодавця, та працівника, який влаштовується на роботу до такої особи, що спростовує посилання позивача на необізнаність щодо існування вищевказаного договору.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на відсутність відповідного запису в її трудовій книжці, як на факт відсутності трудових відносин, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Мін'юсті України 17 серпня 1993 року за № 110, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

А підпунктом 2.14 пункту 2 Інструкції передбачено, що робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що трудові відносини з ФОП ОСОБА_5 для ОСОБА_1 були роботою за сумісництвом. Чи було у останньої бажання про внесення відомостей про роботу за сумісництвом в трудову книжку, відповідачу невідомо, але ОСОБА_1 не зверталась до ФОП ОСОБА_5 з проханням щодо надання засвідчених у встановленому порядку копій наказів про прийняття на роботу та звільнення, або витягів зі зведених наказів з особового складу.

Крім того, як вбачається зі звітів про суми нарахованої заробітної плати зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ФОП ОСОБА_11 за період з лютого 2014 по лютий 2017 рік, зареєстрованих в Реєстрі застрахованих осіб під відповідними номерами, та отриманих Міністерством доходів і зборів України (до 17.11.2014 включно) / Державною фіскальною службою України (починаючи з 15.12.2014), що підтверджується відповідними електронними печатками, відповідач регулярно сплачував усі необхідні податки та збори за найманого працівника - ОСОБА_1, що в свою чергу свідчить про нарахування заробітної плати останній та існування трудових відносин між сторонами (том 1 а.с. 190 - том 2 а.с. 217).

Нарахування заробітної плати ФО-П ОСОБА_11 позивачеві також підтверджується відповідними відомостями за лютий 2014 - 2017 р. (том 2 а.с. 238 - том 3 а.с. 60).

Згідно приписів ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, відповідачем, на виконання вказаних вимог законодавства, надані суду усі наявні в нього докази, що досліджені у судовому засіданні, на підтвердження існування певної події, а саме укладення трудового договору та наявності трудових відносин між сторонами.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що позивача ОСОБА_1 знає з 2007 року. Вона за заявою була прийнята на роботу на товарну біржу. 15.11.2007 позивача зараховано на товарну біржу брокером, де сам ОСОБА_10 працював генеральним директором. Робочий час на біржі було встановлено з 09.00 до 18.00 год., а робочий тиждень був шестиденним. Позивач у вересні 2012 р. звільнена за власним бажанням.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що знає позивача з 2006 р. разом з ОСОБА_11, оскільки в 2006 році свідок працювала у ФОП «Тікус» бухгалтером. Між ФОП «Тікус» та ФОП ОСОБА_11 було укладено договір про надання юридичних послуг. Свідок була з позивачем та відповідачем у Центрі зайнятості, вона від руки заповнювала три екземпляри трудового договору, а ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_1 підписали його в Центрі зайнятості Жовтневого району, місцезнаходження якого було за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 47/49. Інспектор у Центрі зайнятості перевірила трудовий договір. Більше ОСОБА_9 з позивачем не зустрічалася.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 з 2009 року, їх познайомив чоловік свідка - відповідач по справі, який є кумом позивача. ОСОБА_11 сказав, що позивач працює у нього юристом. З 2009 по 2011 роки свідок з позивачем спілкувалися поза межами роботи. В 2011 р. восени свідок була на роботі у чоловіка і там бачила позивача. В 2012 році ОСОБА_1 спілкувалась з ОСОБА_11 в СТО «Захід». Також, свідок зазначила, що сторони спілкувалися до січня 2018 року. Крім того, свідок пояснила, що чоловік позивача - ОСОБА_12 просив оформити його дружину - ОСОБА_1 у відповідача. При видачі зарплати ОСОБА_8 присутньою не була, проте її чоловік казав, що за рахунок заробітної плати позивача ОСОБА_12 ремонтував свій автомобіль у ФОП ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він знає ОСОБА_1 з того часу, як він влаштовувався на роботу до ОСОБА_11 на СТО «Захід», а саме з 2010 р., оскільки останній знайомив його з усім колективом та представив позивача як юрисконсульта. Свідок працював у відповідача електромеханіком кожен день до січня 2018 року. Позивача свідок там більше не бачив. Крім того, ОСОБА_11 сказав свідку, що вони з позивачем куми. Також, свідок неодноразово привозив документи з бухгалтерії (фірма, яка обслуговувала ФОП ОСОБА_5.), в тому числі і відомості про нарахування заробітної плати, в яких було прізвище ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що з 2007 року працює на СТО «Захід». ОСОБА_1 він знає з 2008 року, її родина неодноразово приїжджала на СТО для обслуговування. ОСОБА_5 говорив, що ОСОБА_1 унього працює. Свідок зазначив, що у відомостях при отриманні заробітної плати він бачив до 2017 року і прізвище ОСОБА_1

Таким чином, свідки у судовому засіданні також підтвердили наявність трудових відносин між відповідачем ФО-П ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 Жодні їх свідчення не спростували вказаний факт.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач у судовому засіданні стверджувала, що трудовий договір від 02.10.2006 вона не підписувала.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ч. 1 ст. 103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судом відповідно до частини 5 ст. 12 ЦПК України позивачеві роз'яснено вказані вимоги закону щодо її права подати клопотання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43, п. 2 ч. 2 ст. 76, ст. 103 ЦПК України про призначення судово-почеркознавчої експертизи та попереджено про наслідки невчинення відповідних процесуальних дій. Однак, ОСОБА_1 не виявила бажання заявити вказане клопотання, що підтверджується протоколом судового засідання.

Таким чином, позивачем в порушення вимог, передбачених ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України, не доведено в судовому засіданні належними доказами її необізнанності щодо існування вищевказаного трудового договору, оскільки вона не підписувала його, що є основною позицією сторони позивача на обгрунтуванням позовних вимог, так як вказані посилання позивача жодними належними доказами не підтверджуються.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення позову у зв'язку з його недоведеністю, оскільки позивачем не обґрунтовано та належними і допустимими доказами не підтверджено відсутність трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13, 48, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 24-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 11, 16 Цивільного кодексу України, Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року та зареєстрованого у Мін'юсті України 27 червня 2001 року за № 554/5745, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5, третя особа: Харківський міськийцентр зайнятості про відсутність факту трудових відносин- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1.

Відповідач: ФОП ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_2, адреса місця реєстрації: 61064, АДРЕСА_2.

Третя особа: Харківський міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 36224721, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченка, 137 А.

Повне рішення складено 27.07.2018.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк