Вирок № 75572706, 30.07.2018, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1502/17 Провадження №-1-кп/613/81/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Харченка С.М., за участю секретаря Мізяк М.О., прокурора Мирошниченко Д.О., захисника обвинуваченого - адвоката Тучкова Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження №12017220220000022 від 9 січня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харків, українця, громадянина України, освіта професійно – технічна, одруженого, має двох малолітніх дітей, працюючого експедитором ТОВ «Проденерго», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

за ч.1 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 09 січня 2017 року близько 13-30 год., керуючи технічно-справним автомобілем марки «MERCEDES VITO» д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись по автошляху Харків - Охтирка на 44 км+800 м., зі сторони м.Богодухів Харківської області в напрямку м.Харків Харківської області, зі швидкістю 50 км/год., на шляху прямування грубо порушивши Правила дорожнього руху України, а саме: п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п.12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» не вибрав безпечну швидкість, в зв'язку з чим втратив контроль над керованим ним автомобілем, виїхав на зустрічну смугу де допустив зіткнення з автомобілем марки «CHERRY TIGGO» д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, 1980 року народження. В результаті ДТП останній, отримав тілесні ушкодження у вигляді: крайового перелому внутрішнього виростку стегнової кістки без зміщення, який згідно висновку судово-медичної експертизи №200-БГ/17 від 02.10.2017 року кваліфікується як СЕРЕДНЬОЇ тяжкості ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров'я терміном більше 3 тижнів (більше, ніж 21 день). В діях ОСОБА_2, вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 та п.12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю, не заперечував обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що він 9 січня 2017 року не впорався з керуванням автомобілю, здійснив виїзд на зустрічну смугу, де сталося зіткнення з автомобілем CHERRY TIGGO. Підтвердив, що події відбувалися саме так, як вказано в обвинувальному акті, в скоєному щиро розкаявся. Позов щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу визнав частково у розмірі 60 348 грн. 99 коп., витрати на лікування - у розмірі 2092 грн. В решті вимог позов не визнав, в зв»язку з його необґрунтованістю.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, відповідно до яких останній підтвердив факт скоєння ОСОБА_2 ДТП, пояснив, що він 9 січня 2017 року рухався на своєму автомобілі марки CHERRY TIGGO у напрямку м.Богодухів, на його смугу виїхав мікроавтобус MERCEDES VITO, він намагався уникнути ДТП, але це йому не вдалося. Позов підтримав в повному обсязі. Не заперечував проти розгляду справи у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Під час судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження усіх доказів у справі стосовно фактичних обставин справи, викладених у обвинувальному акті, оскільки вони ніким не оспорюються, обвинуваченим ОСОБА_2 повністю визнається вина та фактичні обставини справи, а сторони кримінального провадження не заперечували проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд з'ясував, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих фактичних обставин справи, переконався у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Оскільки позов обвинуваченим визнано частково, суд вважає доцільним дослідити докази в частині завданої матеріальної шкоди, збитків.

Суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження і кваліфікує його дії за ст.286 ч.1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, характеристику його особистості, яка полягає в тому, що він раніше не судимий, одружений, має двох малолітніх дітей, працює експедитором, за місцем роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку в Харківському міському психоневрологічному диспансері №16 та КЗОЗ «Обласному наркологічному диспансері» не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання для обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого, судом не встановлено.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, судом було доручено представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь. Згідно висновку органу пробації, виправлення ОСОБА_2 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та він не становить небезпеки для суспільства.

З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, враховуючи приведені обставини, позицію сторін даного кримінального провадження, суд приходить до висновків про можливість призначення покарання ОСОБА_2, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ч.1 ст. 286 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який відповідно до статті 12 КК України не є тяжким, або особливо тяжким, вчинений ним до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року.

Крім того, обвинувачений на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», має малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 2 червня 2010 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 29 серпня 2008 року та не позбавлявся батьківських прав відносно дітей.

Таким чином обвинувачений ОСОБА_2 підпадає під дію п. «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обвинувачений надав клопотання про його звільнення від відбування покарання у зв»язку з амністією та суд його приймає. Отже, обвинувачений підлягає звільненню від призначеного покарання внаслідок акту амністії на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію (ч.1 ст.6 Закону України «Про застосування амністії в Україні»).

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався

Стосовно цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 суд зазначає наступне:

У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на його користь 100 000 грн. матеріальної шкоди, завданої майну та 2092 грн. шкоди, завданої здоров»ю потерпілого, слід зазначити наступне:

В ході судового розгляду встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1463972 від 30.11.2016 року.

Згідно з п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілій чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

В порушення вимог вказаної вище статті ні потерпілий, ні інша особа із заявою про страхове відшкодування до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не звертались, що відповідно із п.п.37.1.4, п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що заявлений цивільний позов до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити, що не позбавляє права його пред»явлення в порядку цивільного судочинства.

В частині вимог щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля слід зазначити наступне:

Згідно зі ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи №4464 від 20 липня 2017 року, підтверджується заподіяння потерпілому, як власнику автомобіля Chery Tiggo» д.н.з. НОМЕР_4 матеріальної шкоди, у розмірі 160348,99 грн., яка підлягає стягненню у повному обсязі з обвинуваченого.

Звертаючись з позовом до суду про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_3 вказує, що внаслідок ДТП 09.01.2017 року, яке сталося з провини ОСОБА_2 йому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. На лікування ним були витрачені грошові кошти у розмірі 2092 грн., на підтвердження чого надав квитанції щодо купівлі ліків. В цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано відповідних виписок з медичних карт про призначення ліків, назви яких містяться у копіях чеків на придбання, що унеможливлює встановлення судом необхідності використання їх саме під час лікування травм та ушкоджень, які були завдані внаслідок ДТП. Таким чином, потерпілим не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження спричиненої йому матеріальної шкоди, завданої здоров»ю у розмірі 2092 грн.

Позов в частині стягнення витрат за надані послуги з обробки та поліровки кузова автомобіля у розмірі 3900 грн. задоволенню не підлягає, оскільки ця сума відноситься до розміру наданих послуг та ніяк не є шкодою, яка була завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов в частині відшкодування витрат на придбання та встановлення контролера денних ходових огнів, світлодіодних автоламп у розмірі 619,85 грн. та витрат на придбання светра у розмірі 605 грн. задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння шкоди на вказані суми, саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Крім матеріальної шкоди, ОСОБА_3 посилається на заподіяння йому моральної шкоди, зазначаючи, що в момент пригоди він переніс значний фізичний біль, страждання та стрес, був змушений проходити лікування, перебував у гіпсі, був обмежений у пересуванні та фізичних навантаженнях. Перебування автомобіля на майданчику зберігання речових доказів позбавило його можливості використовувати його у роботі та для потреб родини /відвозити дитину до школи, виїжджати на дачу, тощо/, а сам факт знаходження автомобіля «під відкритим небом» без належних умов зберігання та без технічного обслуговування змушує його переживати за долю свого майна. З урахуванням викладеного оцінює моральну шкоду в 30000 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства /п.2 ч.2 ст.23 ЦК України/ моральна шкода може полягати, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів

Відповідно до роз'яснень, даних в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, при цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання.

Перебування у гіпсі дійсно обмежило потерпілого у пересуванні, а знаходження автомобіля на майданчику у відділі поліції - дійсно позбавило потерпілого використовувати його для потреб родини і у власних цілях. Ці фактори, а також сам факт необхідності лікування дійсно вплинули на звичний уклад життя потерпілого і він зазнав певних змін у своїх життєвих стосунках.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер душевних страждань потерпілого /страждання, пов'язанні з відчуттям фізичного болю та стресу/, враховує ступінь тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі потерпілого, пов'язаних з втратою можливості використовувати автомобіль для роботи та потреб родини, а також з обмеженням у пересуванні та з необхідністю витрачати час на лікування.

В той же час суд враховує, що моральну шкоду потерпілому завдано внаслідок злочину, вчиненого з необережності, той факт, що ДТП сталась під час ожеледиці, а також враховує матеріальний і сімейний стан обвинуваченого, який працює, при цьому має на утриманні двох малолітніх дітей.

Таким чином, суд, виходячи з розміру позовних вимог та з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за можливе позов щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково в розмірі 20 000 гривень.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 118 КПК України, витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат. Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий. Однак відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Так, суду надані копія договору про надання професійної правничої допомоги, укладений між потерпілим ОСОБА_3 та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин», копія рахунку на оплату послуг від 23.03.2018 року та копія квитанції від 28.03.2018 року про сплату потерпілим ОСОБА_3 10000 грн. адвокатському об'єднанню, а також копія акту виконаних робіт від 23.03.2018 року.

Відповідно до акту виконаних робіт ОСОБА_3 Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин» були надані юридичні послуги відповідно до вимог договору між сторонами від 23.02.2018 року.

Згідно з п.1.1 зазначеного договору, предметом договору є надання професійної правничої допомоги ОСОБА_3 у вигляді представництва його інтересів у судах першої інстанції, під час здійснення цивільного, господарського та кримінального судочинства, а у разі потреби - і під час судового розгляду по суті справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, а також інших державних органах, органах Нацполіції, СБУ та прокуратури, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до положень ст.ст. 58, 63 КПК України потерпілого та цивільного позивача у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представник користується процесуальними правами потерпілого, цивільного позивача інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Як вбачається з журналів судових засідань та матеріалів провадження, в жодному з судових засідань та при проведенні слідчих дій за участі потерпілого ОСОБА_3 представники потерпілого /цивільного позивача/ ОСОБА_3 присутні не були, документів, передбачених ст.ст. 50, 58, 63 КПК України для підтвердження повноважень представника потерпілого /цивільного позивача/ окрім договору ані суду, ані слідчому чи прокурору - не надавали, жодних дії, пов'язаних з реалізацією наданих представнику потерпілого та цивільного позивача процесуальних прав - не здійснювали. Також слід зазначити, що наявний в матеріалах справи цивільний позов датований 22.12.2017 року та підписано потерпілим, при цьому договір про надання професійної правничої допомоги укладено 23.02.2018 року та в цей самий день підписано акт виконаних робіт, що свідчить про складання та подачу позову задовго до отримання професійної правничої допомоги.

Отже, суд вважає, що потерпілим не надано документального підтвердження процесуальних витрат за представництво його інтересів у суді першої інстанції чи органах поліції, при цьому посилань на надання правничої допомоги потерпілому в інший спосіб /крім представництва/ ані договір, ані акт виконаних робіт - не містять.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Обговорюючи питання про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на проведення судово-автотоварознавчої експертизи в сумі 3714 грн., витрат на проведення транспортно - трасологічної експертизи в сумі 4449 грн.15 коп., витрати на проведення судово - авто технічної експертизи в сумі 1186 грн. 44 коп., витрати на проведення судово - авто технічної експертизи в сумі 1581 грн. 92 коп., витрати на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 1759 грн. 20 коп., витрати на проведення судово - авто технічної експертизи в сумі 1186 грн. 44 коп. - разом 13877 грн. 15 коп., суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369,370,373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного цим вироком за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду у розмірі 160348 гривень 99 копійок, моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень, ВСЬОГО 180348 (сто вісімдесят тисяч триста сорок вісім) гривень 99 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в доход держави, судові витрати на залучення експертів, пов»язані з проведенням судових експертиз в сумі 13877 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 15 копійок.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки CHERRY TIGGO д.н.з. НОМЕР_4, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області, автомобіль марки MERCEDES VITO д.н.з. НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 - повернути власникам.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Богодухівський районний суд Харківської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя