Ухвала суду № 75572362, 13.07.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 535/629/18

Номер провадження 1-кп/530/83/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2018 р. м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді Дем'янченка С.М., секретарі - Тараненко Т.І., за участю прокурора - Маюри С.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката Постернака М.І., розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

З Апеляційного суду Полтавської області до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов для розгляду обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України, який ухвалою судді від 20.06.2018 року призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні, суд дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України приходить до висновку, що підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає, отже є підстави для призначення справи до судового розгляду та зобов'язання органу з питань пробації про складання досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України

Санкція ч.3 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Даний злочин відноситься до тяжких злочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Частиною 2 ст. 314-1'КПК України передбачено, що досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено. Таким чином, заслухавши прокурора, який доповів про можливість призначення обвинувального акту та доданих до нього документів до судового розгляду, розглянувши клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою , ОСОБА_3 продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заслухавши думку учасників судового розгляду з цього приводу, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора стосовно обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту, а справу необхідно призначити до судового розгляду з наступних підстав.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 23.05.2018 року ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 26.05.2018 року ОСОБА_3 було обрано міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту.

26.05.2018 року закінчується двомісячний строк домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3

23.05.2018 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У зв'язку зі спливом двомісячного строку з дня обрання заходу забезпечення кримінального провадження, а саме, домашнього арешту ОСОБА_3 суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності обрання домашнього арешту.

У зв'язку зі спливом строку з дня обрання заходу забезпечення кримінального провадження, а саме, тримання під вартою ОСОБА_1 суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності обрання тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан її здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Згідно ст. 181 ч.1 КК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 оскільки, останній вчинив злочин, покарання за який передбачає у виді позбавлення волі на строк до 6 років та з метою запобігання спробам переховуватися від суду.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого , а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_1 обвинувачується в крадіжці вчиненій повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням в житло , що є тяжким злочином, неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, суд вважає за необхідне обрати відносно останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_1 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, власного майна немає, проживав у житловому будинку в смт Котельва Котелевського району Полтавської області, який йому не належить, зареєстрований в с. В'язівок Хорольського району Полтавської області, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків - беручи до уваги, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілого та свідків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу обвинуваченого , суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачену такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196 -197, 205, 331, 369-372, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України у відкритому судовому засіданні на 03 серпня 2018 року о 11 год. 30 хвилин, в залі Зіньківського районного суду Полтавської області, за участю прокурора, обвинувачених , потерпілих.

Обрати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю АДРЕСА_1 українцю, громадянину України, з базовоюзагальною середньоюосвітою, неодруженому, непрацюючому, раніше судимому,запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 13 вересня 2018 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає на даний час, без дозволу прокурора чи суду;

- не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1

- прибувати до прокурори та суду, у визначений ними час;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, направити для виконання до Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області за місцем проживання обвинуваченого.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, українцю громадянину України, уродженцю с. В'язівок Хорольського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Полтавському слідчому ізоляторі УДПС України в Полтавській області строком на 60 діб, який обчислювати з 13 год. 10 хв. 13 липня 2018 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 10.09.2018 року 13 год. 10 хв.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_1 звільняється з-під варти в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченою, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП( №23).

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджують внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1

з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов'язана роз'ясняти йому, або заставодавцю обов'язки , покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за вказаною обвинуваченою адресою.

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури Костенка І.А.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, прокурору, обвинуваченим.

Доручити представнику персоналу органу пробації (Котелевському районному сектору Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції) скласти досудову доповідь на обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1 і надати досудову доповідь Зіньківському районному суду Полтавської області в строк до 01 серпня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -