Ухвала суду № 75572240, 26.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3089/17 Номер провадження 11-кп/786/878/18Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю. Д. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Томилка В.П., Захожая О.І.

з участю секретаря Сорочинської І.В.

прокурора Акулової С.М.

засудженого ОСОБА_2

захисника Якименка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 30 травня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Лубни Полтавської обл., засудженому

23.04.2015 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 307 ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна,

у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення - відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд зазначив, що засуджений своєю поведінкою не довів свого виправлення, оскільки характеристика засудженого посередня, відомостей, що засуджений працював протягом усього часу відбування покарання немає, мав стягнення, тяжкість вчиненого злочину, тривалість терміну невідбутого покарання та особу засудженого вцілому, відношення його до вчиненого, так як останній вважає вирок відносно себе несправедливим, що свідчить про те, що засуджений не зробив для себе правильних висновків, не ставиться критично до вчиненого. Тому суд дійшов висновку, що таку поведінку засудженого не можна визнати сумлінною та вона це свідчить про відсутність на даний час тих процесів позитивних змін, які мали б відбутися та не відбулися в його особистості і не створили на даний час у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

В апеляційній скарзі засуджений, просить переглянути ухвалу суду про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, які вважають, що засуджений заслуговує на умовно-дострокове звільнення, так як відбув дві третини строку покарання, стягнення погашені, має заохочення, а також має неповнолітніх дітей, міркування прокурора про законність судового рішення, перевіривши матеріали особової справи та судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Пунктом 2 частини 3 статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" № 2 від 26.04.2002 визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26.04.2002 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Так під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_2 засуджений 23.04.2015 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 307 ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації особистого майна (а.м.о.с. 17).

26.02.2016 Ленінським районним судом м. Полтава засудженому ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 27.02.2015 по 25.05.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.п.о.с. 22)

Початок строку покарання ОСОБА_2 з 25.02.2015, кінець строку покарання 1.12.2018 (а.м. 5).

У Державній установі «Полтавська виправна колонія № 64» ОСОБА_2 відбуває покарання з 12.06.2015.

Згідно характеристики засудженого, наданої начальником відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_4, погодженої в.о. заступника начальника ПВК-64 із соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_9, затвердженої начальником Державної установи «Полтавська виправна колонія № 64» Алєксєєнком В.М. від 29.05.2018, засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання за допущені порушення установленого порядку відбування покарання три рази притягувався до дисциплінарної відповідальності. Під впливом проведених виховних та профілактичних заходів змінив свою поведінку на кращу. Виконує роботи по благоустрою території та приміщень установи виконання покарань, проявляє розумну ініціативу. За станом здоров'я працездатний. Утримує в чистоті і порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Роботи із самообслуговування виконує.

З 28.07.2017 по 25.10.2017 був етапований до УВП №23 м. Полтави. За час утримання характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.

За час відбування покарання реалізована програма диференційованого виховного впливу «Професія», оволодів робітничою професією слюсаря-сантехніка в Полтавському навчальному центрі №64 при установі. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення». Заходи виховного характеру відвідує, робить належні для себе висновки. Соціально-корисні зв'язки підтримує з матір'ю, дружиною та дітьми шляхом телефонних розмов та листування, спілкується з ними раз в квартал на побаченнях, отримує від них передачі. У відношенні до інших засуджених не конфліктний, спілкується з обмеженим колом засуджених.

Станом на 30.05.2018 відбута частина строку покарання засудженого ОСОБА_2 становить більше 2/3 призначеного судом покарання (а.п.41).

За час відбування покарання ОСОБА_2 має 4 заохочення за сумлінну поведінку та активну участь в самодіяльних організаціях, за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України правил поведінки та правил внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, 3 стягнення - догани: 15.06.2015 за відмову прибирати спальне приміщення згідно графіку, 23.06.2015 за відмову від чергування згідно графіку, 19.05.2016 за порушення форми одягу(а.п. 42).

Згідно особової справи: 15.04.2016 - відмовлено у переведенні до ділянки соціальної реабілітації, 16.12.2016 - відмовлено в поданні матеріалів щодо застосування до нього ст. 82 КК України на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням 16.11.2017 - відмовлено у представленні матеріали до суду на умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 як такому, що не довів своє виправлення (а.п 30,45,90).

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Відмовляючи в задоволенні заяви засудженого, суд першої інстанції врахував дані про поведінку і ставлення до праці ОСОБА_2 за весь час відбування покарання, посередню характеристику, те, що засуджений не працював протягом усього часу відбування покарання, що підтвердив останній у суді апеляційної інстанції, мав стягнення, тяжкість вчиненого злочину, тривалість терміну невідбутого покарання та особу засудженого вцілому, відношення його до вчиненого, так як останній вважає вирок відносно себе несправедливим, та дійшов правильного висновку, що засуджений не довів свого виправлення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що засуджений працює в установі не протягом усього часу відбування покарань, згідно попередньої характеристики від 16.11.2017, засуджений відбуває покарання з 12.06.2015, а працевлаштований на безоплатній основі з травня 2017 року, має три стягнення, які зняті та погашені у встановленому законом порядку, чотири заохочення, що є недостатнім для того, що зробити висновок про виправлення ОСОБА_2, оскільки висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення є правильним.

Тому колегія суддів вважає, що засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці за весь час відбування покарання не довів своє виправлення, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги засудженого.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ:

Корсун О.М. Томилко В.П. Захожай О.І.