Ухвала суду № 75571552, 27.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3193/16-ц Номер провадження 22ск/786/1/18 Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Абрамова П.С.

За участю секретаря судового засідання: Радько О.М.,

За участю: заявниці ОСОБА_2,

представників заінтересованої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 15 липня 2016 року в складі третейського судді Сліпченка Ю.А. в справі № 60/66 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 15 липня 2016 року в складі третейського судді Сліпченка Ю.А. в справі № 60/66 .

Заява вмотивована тим, що третейський суд розглянув справу без належного її повідомлення та без участі осіб, відносно яких рішенням суду вирішено питання про належні їм права та обов'язки. Такою особою вважає себе, як відповідача у справі, оскільки повідомлення про час розгляду справи не отримувала.

Статтею 23 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свої вимоги підтримала повністю.

Представники ОСОБА_5 та Всеукраїнської організації « Український правовий союз» прохали заяву залишити без задоволення.

Суд заслухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, матеріали справи Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у справі № 60/66, оцінивши наявні у справі докази та наведені заявником доводи щодо підстав для скасування рішення третейського суду, вважає, що заява не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Статтею 458 ЦПК України ( редакції на час розгляду справи) передбачені підстави для скасування рішення третейського суду.

Рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

2. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні норми визначені і ст. 51 Закону України « Про третейські суди».

З'ясовуючи наявність підстав для скасування рішення третейського суду, суд встановив, що 01 червня 2015 року між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір безвідсоткової позики.

Відповідно до п. 1 Договору сторони досягнули згоди про те, що позикодавець (ОСОБА_5.) передає у власність позичальнику (ОСОБА_2.) грошові кошти, а остання зобов'язується повернути позику в обумовлений цим договором строк.

Згідно п. 2 Договору розмір позики за цим договором склав 20000 гривень.

Відповідно до п. 4 Договору безвідсоткової позики, позика видається в обмін на розписку позичальника.

На підтвердження укладення Договору та отримання коштів, ОСОБА_2 була складена розписка про те, щ вона отримана від ОСОБА_5 20000 гривень.

Відповідно до п. 5 Договору строк надання позики складав дванадцять місяців з моменту підписання договору та надання позики. Тобто, позика мала були повернута позичальнику до 01 квітня 2016 року.

Відповідно до п.12 Договору безвідсоткової позики сторони домовилися про те, що у разі недосягнення згоди усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору (правочину) або у зв'язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов'язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у відповідності з його Регламентом, який є невід'ємною частиною третейського застереження.

Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».

Частиною 1 ст. 12 цього Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Частинами 4, 5 ст. 12 Закону визначено, що третейська угода укладається в письмовій формі та має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце та дату укладення угоди.

Перевіряючи доводи заявниці в тій частині, що договір позики є безгрошовим та, що він був укладений в зв'язку з виконанням нею трудових обов'язків, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Нормами статті 6 Закону України «Про третейські суди», в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, визначено, що Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Договір позики укладений з ОСОБА_5 як фізичною особою. Крім того, на час укладення спірного договору ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_6, а не з ФОП ОСОБА_5, що підтверджується записами у трудовій книжці заявниці, а тому для висновків, що даний правочин випливає з трудових правовідносин, підстави відсутні.

Враховуючи вимоги ст. 204 ЦК України (презумпцію правомірності правочину) та той факт, що у встановленому законом порядку заявниця не оспорювала правомірність договору позики, та третейської угоди зазначеної в п. 12 договору позики, суд апеляційної інстанції вважає, що даний спір підвідомчий третейському суду, та що третейську угоду недійсною не визнано.

10 червня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» з позовом до відповідача ОСОБА_2, у якому ставив вимоги про стягнення боргу за договором позики від 01 квітня 2015 року в сумі 20000 гривень та 500 гривень третейського збору.

Позовні вимоги про стягнення боргу не виходять за межі третейської угоди визначеної в п. 12 договору позики.

Ухвалою голови третейського суду від 02 липня 2016 року третейським суддею призначено Сліпченка Ю.А. ( т.1 а. с. 12)

Визначення третейським суддею для розгляду даної справи Сліпченка Ю.А. відповідає ч.3 ст.7 та ст. 9 регламенту Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації « Український правовий союз»

Заявниця не зазначала на неправильність визначення складу третейського суду .

15 липня 2016 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» в складі третейського судді Сліпченка Ю.А. ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено повністю.

Вирішуючи питання обґрунтованості доводів заявника ОСОБА_2 про порушення судом її прав внаслідок не повідомлення про розгляд справи, апеляційний суд виходить з наступного.

У п.12 Договору безвідсоткової ставки, який містить третейське застереження, сторони домовилися про те, що розгляд їх спору у третейському суді буде проходити тільки на підставі письмових матеріалів наданих сторонами, без проведення усного слухання і виклику сторін.

З матеріалів справи третейського суду №60/66 вбачається, що ОСОБА_2 належним чином з повідомленням про вручення поштового відправлення отримала 25 червня 2018 року ухвалу від 14 червня 2016 року про порушення провадження у справі третейським судом ( а.с. 15).

Окрім цього, 05 липня 2016 року ОСОБА_2 отримала копію ухвали третейського суду від 02 липня про відкладення розгляду справи на 15 липня 2016 року (а.с. 16).

15 липня 2016 року судом ухвалено рішення по суті спору. Його копія отримана 23 липня 2016 року (а.с. 24).

В ході судового розгляду справи ОСОБА_2 жодного належного доказу на підтвердження факту неналежного вручення повідомлення про судовий розгляду справи не надала.

Так, повідомлення третейського суду про час та місце розгляду справи було направлено на належну адрес за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2

ОСОБА_2 пояснила, що дійсно вона зареєстрована за цією адресою, однак фактично там не проживала . Судову повістку могли отримати її сусіди.

З повідомлення про вручення поштового повідомлення вбачається, що повістка отримана особисто ОСОБА_2

Жодних доказів на спростування вказаного факту, крім усного заперечення, заявниця не надала.

При зверненні до суду ОСОБА_2 просила скасувати рішення третейського суду, вказуючи на те, що рішення може бути скасовано у разі якщо третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Дана норма може бути застосована у тому випадку, коли спірні правовідносини охоплюють права та обов'язки інших осіб.

Рішенням третейського суду вирішений спір між сторонами цивільно - правової угоди, які були учасниками третейського розгляду.

Докази, які б вказували на порушення цим договором прав інших (третіх) осіб, які не були залучені до участі у справі, відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2

Оскільки у задоволенні заяви слід відмовити, судові витрати понесені заявниці, відшкодуванню не підлягають. Відповідачі вимог про відшкодування їм судових витрат не заявляли.

Керуючись ст. ст. 141, 457, 458, 460 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 15 липня 2016 року в складі третейського судді Сліпченка Ю.А. в справі № 60/66 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому для оскарження рішення суду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст ухвали складений 30 липня 2018 року.

Суддя: /підпис П.С. Абрамов

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Полтавської області П.С. Абрамов