Рішення № 75570054, 20.07.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2339/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Бокоч С.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ДВС Єрусланової О.О.,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_6,

про визнання незаконним постанови та акту,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (надалі - Відділ), ОСОБА_4 про визнання незаконними постанови та акту.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.05.2012р. у цивільній справі №2/1521/406/12 він був власником 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У Відділі на примусовому виконанні знаходились два виконавчі листи, видані Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 61 894 грн. 59 коп. та 32 291 грн. 72 коп., а усього на суму 94 186 грн. 31 коп.

У червні 2017 року позивач отримав від державного виконавця Відділу Єрусланової О.О.:

- постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.03.2017 року;

- Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14.03.2017р.

З отриманих позивачем документів вбачалось, що належну йому на праві власності 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передано стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу.

Позивач вказує, що у ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження ЗВП №50603309 проведено оцінку належного йому нерухомого майна, з результатами якої він не згоден. Однак, Відділ не повідомив ОСОБА_1 про проведення оцінки вищезазначеного нерухомого майна, внаслідок чого він як боржник був незаконно позбавлений можливості оскарження результатів оцінки майна. Так само, його як боржника не було повідомлено Відділом про реалізацію арештованого нерухомого майна шляхом проведення електронних торгів.

Позивач вказує, що внаслідок допущених Відділом порушень вимог законодавства про виконавче провадження ОСОБА_1 як боржник був позбавлений наданого йому законом права на оскарження незаконних дій державного виконавця.

З урахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що під час звернення стягнення на належне йому нерухоме майно та під час здійснення інших виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №50603309 Відділом грубо порушено його права як боржника, що призвело до протиправного позбавлення його права власності.

Посилаючись на ст.ст.19, 41 Конституції України, правила ст.ст.3, 15, 16, 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), позивач просить суд визнати незаконними:

- постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14.03.2017 року, винесену головним державним виконавцем Відділу Єруслановою О.О. (далі - оскаржувана постанова від 14.03.2017р.);

- Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14.03.2017 року, складений головним державним виконавцем Відділу Єруслановою О.О. (далі - оскаржуваний Акт від 14.03.2017р.).

За клопотанням позивача ухвалою суду від 02.11.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_6.

У судове засідання з'явились позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, підтримавши заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник Відділу Єрусланова О.О. та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_6 заперечувала проти позову, надавши суду відповідні усні пояснення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі, з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються положеннями ЦК та Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною другою ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Главою 5 розділу І ЦПК України визначено основні положення щодо доказів та доказування під час здійснення цивільного судочинства.

Зокрема, частинами першою та п'ятою ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За клопотанням позивача судом було витребувано докази та Відділом згідно з листом від 03.04.2018р. №40-8525 надано суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №43949097 з примусового виконання виконавчого листа №509/4323/13, виданого 07.07.2014р. Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 32 291 грн. 72 коп. (на 81 аркуші).

З наданих суду копій матеріалів ВП №43949097 щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 32 291 грн. 72 коп. (а.с. 90-172) вбачається, що вказане виконавче провадження входило до зведеного виконавчого провадження ЗВП №48013617 з примусового виконання виданих Овідіопольським районним судом Одеської області виконавчих листів:

- №509/925/14 від 01.08.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 61 894 грн. 59 коп.;

- №509/4323/13 від 07.07.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 32 291 грн. 72 коп.

Згідно постанов державного виконавця Відділу Єрусланової О.О. від 23.10.2015 р.:

- ВП №43949097 виведено зі зведеного виконавчого провадження ЗВП №48013617 (а.с.170);

- виконавчий лист №509/4323/13, виданий 07.07.2014р. Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 32 291 грн. 72 коп. повернуто стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України від 21.04.1999р. №606-XIV "Про виконавче провадження" (а.с.171, 172).

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та письмових заперечень проти позову, наданих представником Відділу Єруслановою О.О. та представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, вищезазначені виконавчі документи були повторно пред'явлені стягувачем до виконання, оскільки починаючи з 20.11.2015 року у Відділі перебувало зведене виконавче провадження ЗВП №50603309 (реєстраційний номер виконавчого провадження: 49407434) з примусового виконання обох вищезазначених виконавчих документів. Усього в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП №50603309 (реєстраційний номер виконавчого провадження: 49407434) підлягали примусовому стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у загальній сумі 94 186 грн. 31 коп.

Проте, учасниками справи не заявлялись суду клопотання про витребування від Відділу копій матеріалів зведеного виконавчого провадження ЗВП №50603309 (реєстраційний номер виконавчого провадження: 49407434) з примусового виконання двох вищезазначених виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у загальній сумі 94 186 грн. 31 коп.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак, звернувшись до суду, позивач, на якого в першу чергу покладається обов'язок доказування, не вжив передбачених ЦПК України заходів для надання суду доказів, які у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що його права як боржника порушено Відділом у ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №50603309 (реєстраційний номер виконавчого провадження: 49407434) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у загальній сумі 94 186 грн. 31 коп.

Частиною сьомою ст.81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що починаючи з 20.11.2015 року у Відділі перебувало зведене виконавче провадження ЗВП №50603309 (реєстраційний номер виконавчого провадження: 49407434) по примусовому виконанню виконавчих документів, а саме:

- виконавчого листа №509/925/14, виданого 01.08.2014р. Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 61 894 грн. 59 коп.;

- виконавчого листа № 509/4323/13, виданого 07.07.2014р. Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 32 291 грн. 72 коп.

Таким чином, у рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП №50603309 (реєстраційний номер виконавчого провадження: 49407434) підлягали примусовому стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у загальній сумі 94 186 грн. 31 коп.

Як пояснила суду представник Відділу Єрусланова О.О., у ході примусового виконання рішень суду нею встановлено, що за боржником ОСОБА_1 на праві власності зареєстрована 1/2 частина житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

26.07.2016 р. державним виконавцем призначено спеціаліста для участі у виконавчому провадженні, а саме, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, як це передбачено ст.ст.13, 58 Закону України від 21.04.1999р. №606-XIV "Про виконавче провадження".

11.08.2016 року до Відділу надійшов звіт про оцінку 1/2 частини належного боржнику житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким ринкову вартість зазначеного об'єкта нерухомого майна визначено у сумі 273 931 грн. 00 коп.

17.08.2016 року на адресу боржника ОСОБА_1, вказану у виконавчому документі, рекомендованою кореспонденцією Відділ надіслав листа від 12.08.2017 р. про можливість ознайомлення з результатами експертної оцінки належного боржнику на праві власності нерухомого майна, про, що в матеріалах виконавчого провадження є квитанція ДП «Укрпошта» від 17.08.2017р.

08.09.2016 року Відділом направлено заявку до Одеської регіональної філії державного підприємства «Система електронних торгів арештованим майном (далі - ДП «СЕТАМ») на реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_1 з прилюдних торгів.

У зв'язку з невідповідністю заявки вимогам законодавства 27.09.2016 р. філією ДП «СЕТАМ» повернуто зазначені матеріали до Відділу для усунення недоліків. Усунувши зазначені недоліки, Відділ повторно направив заявку на реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_1 з прилюдних торгів, яку філія ДП «СЕТАМ» отримала 20.10.2016 року.

Тим часом, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Пунктом 8 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII передбачено, що майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Так, статтею 61 Закону №1404-VIII визначено, що реалізація майна, на яке звернено стягнення (арештованого майна), здійснюється шляхом електронних торгів.

Порядок реалізації арештованого майна, на яке звернено стягнення, визначено статтею 61 Закону №1404-VIII та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за №1301/29431).

Заперечуючи проти наведених позивачем обставин, представник Відділу Єрусланова О.О. пояснила суду, що у зазначений період боржник ОСОБА_1 неодноразово з'являвся до Відділу. Він знав про відкриті виконавчі провадження, у яких він був боржником, а також про те, що належне йому нерухоме майно Відділом передано на реалізацію. Проте, ОСОБА_1 жодного разу не виявив бажання ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

Представник Відділу Єрусланова О.О. також пояснила суду, що:

- згідно протоколу №209680 від 07.11.2016р. початкова (стартова) ціна продажу нерухомого майна співпадала з ціною, яка була визначена експертною оцінкою, а саме, 273 931 грн. 00 коп.; торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів;

- згідно протоколу №215219 від 28.11.2016р. другі торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів; ціну зменшено до 232 841 грн. 35 коп.;

- згідно протоколу №222062 від 22.12.2016р. треті торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів; ціну зменшено до 191 751 грн. 70 коп.

26.01.2017 року на адресу стягувача ОСОБА_4 надіслано повідомлення з пропозицією залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно боржника ОСОБА_1, а саме, 1/2 частини житлового будинку, який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул.Туполєва,35. Першочергово стягувачу було запропоновано залишити за собою майно за ціною, яка визначена експертною оцінкою, а саме, 273 931 грн. 00 коп.

13.02.2017 р. до Відділу надійшла заява представника стягувача про перегляд вартості майна боржника ОСОБА_1, а саме, 1/2 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.9 ст.61 Закону №1404-VIII майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. У зв'язку з цим листом Відділу від 21.02.2017р. було запропоновано стягувачу залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно боржника ОСОБА_1, а саме, 1/2 частини житлового будинку, який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул.Туполєва,35, за ціною третіх електронних торгів, що визначена протоколом №222062 від 22.12.2016р., а саме, 191 751 грн. 70 коп., з доплатою різниці між вказаною сумою та загальною сумою боргу - 94 186 грн. 31 коп., що складає 97 565 грн. 39 коп.

06.03.2017 року до Відділу надійшла заява представника стягувача про бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника ОСОБА_1, а саме, 1/2 частини житлового будинку, який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул.Туполєва,35, де зазначено, що стягувач зобов'язується протягом 15 днів внести вищезазначену різницю у розмірі 97 565 грн. 39 коп. на депозитний рахунок Відділу.

06.03.2017 р. до Відділу надійшла заява представника стягувача разом з квитанцією №25 про сплату різниці у розмірі 97 565 грн. 39 коп.; платник ОСОБА_4

Представник Відділу Єрусланова О.О. пояснила суду, що згідно виписки Держказначейської служби в Овідіопольському районі Одеської області, на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти у розмірі 97 565 грн. 39 коп. від стягувача ОСОБА_4Ф, що являють собою різницю між вартістю майна боржника та загальною сумою боргу за двома виконавчими документами; за вказані кошти державний виконавець розписався 10.03.2017 року.

13.03.2017 року відповідно до вимог Закону №1404-VIII державний виконавець видав розпорядження про перерахування з суми, яка надійшла від стягувача ОСОБА_4, виконавчого збору у розмірі 9 418 грн. 63 коп. та витрат виконавчого провадження у розмірі 105 грн. до державного бюджету; різниця у розмірі 88 041 грн. 76 коп. залишилась на депозитному рахунку Відділу.

Вищезазначені обставини стали підставами для винесення головним державним виконавцем Відділу Єруслановою О.О. оскаржуваної постанови 14.03.2017р. (а.с.9, 47) та складання нею оскаржуваного Акту від 14.03.2017р. (а.с.7-8, 48).

Тим часом, 10.03.2017 р. до Відділу надійшла заява боржника ОСОБА_1 про надання йому можливості у добровільному порядку виконати рішення суду, де містилось прохання про те, щоб належне йому нерухоме майно не передавалось в рахунок погашення боргу, а також містилась пропозиція про утримання суми боргу з пенсії, що виплачується боржнику.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.68 Закону №1404-VIII, стягнення на пенсію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.

Державний виконавець має право звернути стягнення на пенсію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Проте, оскільки сума заборгованості за виконавчим документом перевищувала п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, а письмова заява стягувача про відмову від застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника до Відділу не надходила, головний державний виконавець Відділу Єрусланова О.О. не мала законних підстав для задоволення заяви боржника ОСОБА_1 від 10.03.2017 року про зміну порядку здійснення зведеного виконавчого провадження ЗВП №50603309 (реєстраційний номер виконавчого провадження: 49407434).

Представник Відділу Єрусланова О.О. пояснила суду, що копії оскаржуваної постанови від 14.03.2017р. (а.с.9, 47) та оскаржуваного Акту від 14.03.2017р. (а.с.7-8, 48) нею було вручено представнику стягувача ОСОБА_4 під підпис.

Відповідно до вимог ст.28 Закону №1404-VIII копії оскаржуваної постанови від 14.03.2017р. (а.с.9, 47) та оскаржуваного Акту від 14.03.2017р. (а.с.7-8, 48) надіслано простою кореспонденцією боржнику ОСОБА_1 на адресу: Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул.Ватутіна,40, яку боржник вказував у своїй останній заяві, адресованій Відділу.

У судовому засіданні встановлено, що оскільки під час примусового виконання вимоги вищезазначених виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі усього 94 186 грн. 31 коп. фактично виконані, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження перераховані до державного бюджету, головним державним виконавцем Відділу Єруслановою О.О. на підставі п.9 ст.39 Закону №1404-VIII винесено постанову від 16.03.2017р. про закінчення виконавчого провадження, якою також припинено чинність арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2014р. на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (а.с.49).

При цьому представник Відділу Єрусланова О.О. пояснила суду, що копію зазначеної постанови від 16.03.2017р. про закінчення виконавчого провадження (а.с.49) нею надіслано боржнику рекомендованим листом, про що в матеріалах ЗВП №50603309 є квитанція про відправку; поштовий конверт до Відділу не повертався.

Представник Відділу Єрусланова О.О. також пояснила суду, що 16.03.2017 року боржнику ОСОБА_1 за вих. №36-3644 направлено лист на адресу, яку боржник останньою вказав у своїй заяві, а саме: Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул.Ватутіна,40, про необхідність надання ним банківських реквізитів або заяви про перерахування поштовим переказом коштів у розмірі 88 041 грн. 76 коп., які перебували на депозитному рахунку Відділу. Попереджено боржника, що відповідно до вимог Закону №1404-VIII, у разі ненадання ним банківських реквізитів (номеру рахунку) або заяви про перерахування коштів у розмірі 88 041 грн. 76 коп. поштовим переказом, кошти, які не витребувані протягом одного року з дня зарахування на депозитний рахунок Відділу, будуть зараховані до державного бюджету, оскільки він як особа, якій належать до перерахування кошти, повідомлений державним виконавцем про наявність грошових сум, які підлягають перерахуванню. Відповідний лист Відділу надіслано боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.03.2017р., але вказаний лист повернувся до Відділу з позначкою «адресата немає удома».

Представник Відділу Єрусланова О.О. пояснила суду, що під час розгляду судом даної цивільної справи залишок коштів у сумі 88 041 грн. 76 коп., що залишились на депозитному рахунку Відділу, перераховано боржнику ОСОБА_1

Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечували той факт, що весною 2018 року ОСОБА_1 отримано зазначені кошти у сумі 88 041 грн. 76 коп., що являє собою різницю між вартістю майна боржника, на яке звернено стягнення, та загальною сумою боргу за двома виконавчими документами, за вирахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У своїх усних та письмових запереченнях проти позову представник Відділу Єрусланова О.О. також вказувала суду про те, що 02.03.2017р. до Відділу з'явився боржник ОСОБА_1 та зобов'язався до кінця дня сплатити загальну суму боргу у розмірі 103 709 грн. 74 коп. (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження), для чого він отримав рахунок для перерахування коштів, про що власноруч написав письмове зобов'язання. Однак, кошти на депозитний рахунок Відділу від боржника не надходили.

У зв'язку з цим, оцінюючи наявну у матеріалах цивільної справи копію письмового зобов'язання ОСОБА_1 від 02.03.2017р. про те, що він зобов'язується сплатити суму боргу у загальному розмірі 103 709,94 грн., суд виходить з наступного.

За змістом ч.ч.1, 4, 5 ст.74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання судових рішень можуть бути оскаржені боржником до суду у порядку, передбаченому законом, протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, ОСОБА_1, який вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи Відділу під час виконання судових рішень у ЗВП №50603309 порушено його права як боржника, не скористався своїм правом на оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності.

Крім того, оцінюючи наведені позивачем аргументи про порушення Відділом його прав та інтересів як боржника, суд вважає, що з метою запобігання винесенню державним виконавцем Відділу оскаржуваної постанови від 14.03.2017р. та складання оскаржуваного Акту від 14.03.2017р. боржник ОСОБА_1 мав достатній час для повного чи часткового виконання судових рішень у ЗВП №50603309. Однак, позивач не скористався такою можливістю та не сплатив на депозитний рахунок Відділу загальну суму боргу у розмірі 103 709 грн. 74 коп. (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження), хоча відповідний рахунок для перерахування коштів ним було отримано, про що вказується у письмовому зобов'язанні від 02.03.2017р., яке боржник написав власноруч.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність обставин, на які він посилається як на підставу заявлених ним вимог. У справі недостатньо доказів, які б у своїй сукупності дали змогу суду дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. У зв'язку з цим суд вважає, що позивачем не доведено незаконність оскаржуваної постанови від 14.03.2017р. та оскаржуваного Акту від 14.03.2017р.

Позовна заява містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. У позовній заяві позивач зазначає факти, які на його думку, свідчать про порушення його прав як боржника у виконавчому провадженні. При цьому в порядку правового обґрунтування своїх вимог позивач посилається, зокрема, на ч.2 ст.19 Конституції України.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, у позовній заяві позивачем не зазначено про те:

- всупереч яким нормам закону чи Конституції України діяв Відділ під час винесення оскаржуваної постанови від 14.03.2017р. та під час складання оскаржуваного Акту від 14.03.2017р.;

- які саме повноваження перевищив Відділ;

- які дані свідчать, що Відділ діяв у спосіб, не передбачений законом, чи поза межами своєї компетенції на здійснення виконавчих дій, тобто не спираючись на свої компетенційні права і обов'язки, чи з використанням при здійсненні виконавчих дій тих засобів, форм, прийомів, що не передбачені законодавством.

Так само, позивач, який в порядку правового обґрунтування своїх вимог посилається на ч.4 ст.41 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, у позовній заяві не зазначив, у чому полягає ця протиправність, не вказав конкретні правові норми, які були порушені Відділом під час винесення оскаржуваної постанови від 14.03.2017р. та під час складання оскаржуваного Акту від 14.03.2017р.

В порядку правового обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилається на правила ст.ст.15, 16 ЦК. Як відомо, статтею 15 ЦК передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права та інтересу. Статтею 16 ЦК визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Крім того, в порядку правового обґрунтування заявлених вимог позивач у позовній заяві посилається на правила ст.3 ЦК, де йдеться про основні засади (принципи) цивільного законодавства, що ґрунтуються на положеннях Конституції України і виражають сутність цивільно-правових відносин.

Так, судом не піддається сумніву те, що основні засади цивільного законодавства можуть бути безпосереднім джерелом при визначенні прав і обов'язків сторін у спірних правовідносинах. Однак, у позовній заяві не зазначено про те, вимогам якого закону чи іншого правового акту не відповідають оскаржувана постанова від 14.03.2017р. та оскаржуваний Акт від 14.03.2017р.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Частинами першою та другою ст.141 ЦПК передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Так, оскільки в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне рішення складено 27.07.2018 року.

Суддя А.І. Бочаров.