Постанова № 75569382, 26.07.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/586/16-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В. В.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Борисюка Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №287/586/16-ц за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути

за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області

на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Волощука В.В. в м. Олевську,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Управління економічного розвитку, інфраструктури і торгівлі Олевської районної державної адміністрації. Просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 01 жовтня 2014 року №6-1746/14-14-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Тепеницької сільської ради Олевського району (Олевської міської об'єднаної територіальної громади) Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1; скасувати рішення реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2 від 03 серпня 2016 року №30764978 (договір купівлі-продажу від 03 серпня 2016 року №1148); витребувати із незаконного володіння на користь держави у ОСОБА_2 та зобов'язати його повернути земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером НОМЕР_1 до земель запасу Тепеницької сільської ради Олевського району (Олевської міської об'єднаної територіальної громади) Житомирської області. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі вищезазначеного наказу від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 на території Тепеницької сільської ради Олевського району. Згідно з договором купівлі-проваджу 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію від 03 серпня 2016 року №30764978. Відповідно до інформації сільської ради на даній земельній ділянці ведеться незаконний видобуток бурштину, що призводить до порушення раціонального використання земель. Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 проведена без агрохімічного паспорту, що є обов'язковою умовою для затвердження проекту землеустрою. Актом обстеження земельної ділянки Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 03 березня 2016 року встановлено використання земельної ділянки не за призначенням.

Ухвалою суду від 21 квітня 2017 року до участі в справі залучено правонаступника Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області - Олевську міську об'єднану територіальну громаду Житомирської області та правонаступника Управління економічного розвитку, інфраструктури і торгівлі Олевської районної державної адміністрації Житомирської області - Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації (а.с. 123-125).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема зазначає, що суд не звернув уваги на те, що при затвердженні та прийнятті рішення про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства Головне управління Держгеокадастру повинно було керуватися не лише нормами Земельного кодексу, а й іншими законодавчими актами. При передачі земельної ділянки, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області проігноровано інформацію Житомирської філії державної установи «Держгрунтохорона» щодо обов'язкової видачі агрохімічних паспортів. Окрім того поза увагою суду залишилася інформація Тепеницької сільської ради про незаконний видобуток бурштину на спірній земельній ділянці.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема посилається на те, що ним оспорюваний наказ прийнятий у відповідності до вимог ст.50 Закону України «Про землеустрій». Прокуратурою не доведено наявність суспільного інтересу на припинення права користування земельною ділянкою та порушень прав держави з боку Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Питаннями щодо видачі відповідних наказів щодо розробки технічної документації та передачі у власність даної категорії земель (тобто державної форми власності, що розташовані за межами населених пунктів) в Житомирській області займається лише Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Не надано й доказів про належність спірної земельної ділянки чи її меж до земельних ділянок під якими залягають корисні копалини, у даному випадку бурштино-сирець.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області) від 01 жовтня 2014 року № 6-1746/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради. Також цим же наказом надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (а.с.70).

На підставі вищевказаного наказу ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності (а.с.85).

Згідно з нотаріально посвідченим договором від 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.66).

Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і зробив правильний висновок про те, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася із дотриманням вимог ст.ст. 116, 118, 122, 186-1 ЗК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Судом проаналізовано положення Закону України «Про землеустрій», яким визначено вичерпний перелік документів до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, до якого не входить агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Закон України «Про землеустрій» не містить заборони щодо надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність без виготовлення агрохімічного паспорту.

У статті першій Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) під поняттям «агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення» розуміється обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Відповідно до положень частин 1, 4, 5, 6 статті 37 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: - передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; - зміні власника земельної ділянки або землекористувача; - проведенні грошової оцінки земель; - визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики і включає в себе агрохімічне обстеження ґрунтів, контроль змін якісного стану ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

У пункті 6.2. Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2004 року №51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 383/8982, зазначено, що фінансування заходів із агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення проводиться за рахунок державного бюджету з видатків, передбачених на їх фінансування, за рахунок землевласників, землекористувачів та інших джерел фінансування.

Згідно з пунктом 1.2. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року №536, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 року за № 1517/20255, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Відповідно до пункту 3.5. цього Порядку, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз вказаних норм законодавчих та підзаконних актів не дає чіткого визначення державного органу, який зобов'язаний видавати агрохімічний паспорт.

Згідно статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України). Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 статті 118 ЗК України).

Згідно положень частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч.1 ст. 186-1 ЗК України в редакції станом на 01 серпня 2014 року).

Згідно приписів частин 5, 6, 7 статті 186-1 ЗК України (в редакції станом на 01 серпня 2014 року) розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Частиною 4 статті 112 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно положень ч.4 ст. 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень даного суб'єкта.

Як убачається із матеріалів справи до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Олевського району за межами населеного пункту Тепеницької сільської ради (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади) з кадастровим номером НОМЕР_1, який був затверджений ГУ Держземагенства у Житомирській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, наказом від 01 жовтня 2014 року №6-1746/14-14-СГ, додаються всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність підлягають застосуванню законодавчі акти прямої дії, які безпосередньо регулюють вказані правовідносини.

Зокрема, це Земельний кодекс України та Закон України «Про землеустрій», де передбачено порядок передачі земельних ділянок, органи державної влади, до повноважень яких відноситься вирішення цього питання, а також вичерпний перелік документів, які необхідні для цього.

Перелік документів для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій» є вичерпним і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорично заборонена (статті 118, 186-1 ЗК України).

Обґрунтовуючи позов, прокурор також посилається на ту обставину, що на території Олевського району мають місце випадки незаконного видобутку бурштину, який є корисною копалиною загальнодержавного значення. Надання земельних ділянок у власність у зоні видобування такої корисної копалини ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням, тому їх надання потребує додаткового вивчення, зокрема, в частині складу угідь, корисних копалин.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У довідці Тепеницької сільської ради від 13 квітня 2016 року №769 зазначається про те, що на території сільської ради поблизу с. Обище ведеться незаконний видобуток бурштину на землях резерву (розпайованих землях) сільської ради орієнтовною площею 60 га (а.с.71).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області за участю Управління СБУ в Житомирській області від 03 березня 2016 року №8/22, за результатами обстеження ряду земельних ділянок, в тому числі і спірної земельної ділянки, невідомими особами проведено зняття верхнього родючого шару ґрунту на орієнтовній площі 29 га, а також обумовлені ділянки використовуються не за цільовим призначенням (а.с. 91-92).

Отже, довідка та акт не підтверджують ту обставину, що саме ОСОБА_1 здійснювала або ОСОБА_2 здійснює нецільове використання спірної земельної ділянки.

Окрім того, матеріали справи не містять й доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка спочатку була передана у власність ОСОБА_1, а згодом останньою продана ОСОБА_2

За таких обставин, не доведено наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі відповідної територіальної громади.

Нецільове використання земельної ділянки, за умови пред'явлення позову з підстав порушення порядку її передачі у власність, не свідчить про його обґрунтованість та не є підставою для задоволення.

Із огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до приписів частини першої ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.