Вирок № 75569302, 30.07.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

30.07.2018

Справа №497/1094/18

Провадження №1-кп/497/111/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

на підставі угоди про визнання винуватості

30.07.2018 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

за участю: прокурора Цоєва Д.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката Купцова І.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Болград угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні №12018160270000249 від 05.05.2018 року, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Долинівка Арцизького району Одеської області, громадянина України, зі слів - за національністю є ром, українську мову розуміє, одружений, діти дорослі, бере участь в утримуванні чотирьох онуків - дітей свого сина, що помер, має незакінчену середню освіту - 8 класів, офіційно не працевлаштований, періодично працює за наймом у приватних осіб, місце проживання якого зареєстроване за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, особу якого встановлено за паспортом серії НОМЕР_3 , що був виданий 25.02.2012р. Арцизьким РВ ГМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_1, не судимого,

- який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Мешканець м.Арциз Одеської області ОСОБА_1, що не є посадовою особою суб'єктом підприємницької діяльності - спеціалізованого металургійного переробного підприємства, а також їх приймальних пунктів, діючи як фізична особа, в порушення положень ст.ст.1,4 Закону України «Про металобрухт» №619-ХІV від 05.05.1999, які передбачають, що «Операції (у тому числі заготівля) - з металобрухтом здійсняються лише спеціалізованими або спеціалізованим металургійним переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами (заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом), з корисливих мотивів, маючи єдиний намір, направлений на незаконний прийом металобрухту чорних металів у мешканців Болградського району Одеської області, здійснював прийом промислового брухту чорних металів з метою подальшої його реалізації.

Так, 05.05.2018 року, у період доби з 09-тої до 10-тої години, ОСОБА_1, на транспортному засобі марки «ВАЗ 2103» з реєстраційним номером НОМЕР_4, з авто причіпом марки «УВН» (реєстраційний номер НОМЕР_2), які перебували на той час в його користуванні, проте належать третім особам, пересувався по селу Нові Трояни Болградського району Одеської області, та використовуючи ваги марки «NOKOSONIC», здійснив прийом (закупівлю) у місцевого населення брухту чорного металу загальною вагою 700 кілограмів за ціною 4 гривні за 1 кілограм, а всього, на суму 2800гривень, з метою його подальшого перепродажу.

20.06.2018р. між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури юристом І класу Цоєвим Д.К. з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншого, було укладено угоду про визнання винуватості відповідно до положень ст.472 КПК України.

Згідно вказаної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст.213ч.1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обов'язків обвинуваченого щодо беззастережного визнання винуватості, а також покарання, яке має понести обвинувачений - у виді обмеження волі строком на один рік, з застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням, та призначенням йому іспитового строку тривалістю 1 (один) рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 ч.1п.1,2 ч.2п.2 КК України, а саме, - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст.473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що свою вину у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення за вказаними обставинами визнає в повному обсязі, стверджував, що у скоєному розкаюється, розуміє наслідки укладання угоди про визнання винуватості, яку підписав добровільно без будь-якого тиску з будь-чийого боку на нього, умови угоди йому роз'яснені і він їх розуміє, йому зрозуміле покарання та порядок його відбування.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання обвинуваченим вини та призначити покарання, до якого дійшли прокурор та обвинувачений угодою.

Обвинувачений та його захисник просили про затвердження угоди та не заперечували проти призначення узгодженого покарання.

Вислухавши у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши надані матеріали, суд дійшов наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.213 ч.1 КК України, який, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, проте потерпілий у кримінальному провадженні відсутній, діями обвинуваченого не спричинено будь-яких збитків будь-кому, окрім держави, наслідки від злочину відсутні. При цьому обвинувачений цілком розуміє права, визначені йому ст.474п.1ч.4 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473ч.2 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Вислухавши обвинуваченого, захисника, прокурора, оцінивши надані прокурором докази, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.213ч.1 КК України, оскільки обвинуваченим дійсно скоєні протиправні дії за кваліфікуючими ознаками: здійснення прийому чорних металів фізичними особами, що вина обвинуваченого повністю підтверджена в ході судового засідання окрім пояснень самого підсудного, також наданими прокурором матеріалами і відомостями, зібраними в ході досудового розслідування.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд має враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, його суспільну небезпеку, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого йому злочину, суд дійшов висновку, що узгоджене між обвинуваченим та прокурором в угоді покарання враховує: характер суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, те, що він вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаюється, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також суд враховує відсутність тяжких наслідків від скоєного та відсутність в обвинуваченого наміру на скоєння кримінального правопорушення, вину свою визнає.

Обставинами, згідно ст.66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає: активне сприяння обвинуваченим органу досудового розслідування у розкритті злочину, визнання обвинуваченим вини, а також те, що він до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Обставин, що, відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, - судом не встановлено.

Беручи до уваги наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, та, надавши оцінку усім обставинам цього кримінального провадження, враховуючи відсутність тяжких наслідків від злочину, твердження обвинуваченого у суді про те, що він усвідомив свою вину у скоєному, має намір не вчиняти більше будь-яких правопорушень, має власний періодичний дохід, сім'ю, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

В ході судового засідання суд переконався, що укладення угоди між обвинуваченим та прокурором є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, оскільки обвинувачений підтвердив цю обставину та стверджував, що скарги на органи досудового розслідування в нього відсутні. Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, зокрема, вимогам ст.65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства, суд враховує те, що ОСОБА_1 погоджується на призначення йому покарання, визначеного угодою за ст.213ч.1 КК України між ним і прокурором, характер взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов'язань свідчить про можливість їх виконання.

Підстав для відмови у затвердженні угоди - судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором з одного боку, та обвинуваченим - з іншого, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, а також звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладенням на обвинуваченого наступних обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, - що передбачено ст.76 ч.1п.2 ч.2п.2 КК України. Підпункт 1 пункту 1 статті 76 суд визнає таким, що вказаний в угоді помилково, оскільки обвинувачений підписав умови виконання іспитового строку і погодився з ними саме у виді повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що ж до п.п.1ч.1ст.76 КК України у виді обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, то такий обов'язок не роз'яснювався обвинуваченому і не погоджувався з ним, що не є порушенням будь-якої законодавчої норми.

Згідно обвинувального акту, потерпілі та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, матеріальна шкода нікому не завдана.

З наданих суду матеріалів вбачається, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, з його слів - має міцні соціальні зв'язки: одружений, бере участь у вихованні та утриманні чотирьох онуків від свого сина, який помер, має своїх трьох дітей, які вже є дорослими, - що суд бере до уваги, ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора про затвердження вищевказаної угоди.

Крім того, з наданих суду матеріалів та відомостей вбачається, що в ході досудового розслідування в обвинуваченого були вилучені речі та знаряддя злочину - металобрухт загальною масою 700кг., електронні ваги моделі "NOKOSONIC" без серійного номеру, автомобіль "ВАЗ 2103" легковий, седан В, 1978р. випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_5, д.з. НОМЕР_6, що належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про реєстрацію т.з. НОМЕР_7, та автопричіп "УВН" моделі 810080 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_8, 2008р. випуску, д.з. НОМЕР_9, що належить ОСОБА_5 згідно свідоцтва про реєстрацію т.з. НОМЕР_10, разом з документами: два страхових поліси АМ/1122346 на автомобіль та АМ/1122347 на причіп, свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_7 та свідоцтво про реєстрацію на автопричіп НОМЕР_10, що були тимчасово вилучені в обвинуваченого, визнані в ході досудового розслідування речовими доказами, та на які ухвалою слідчого судді від 08.05.2018року накладено арешт, і долю яких суд має вирішити відповідно до вимог ст.100ч.9п.1 КПК України.

Керуючись ст.ст.75,76,213ч.1 КК України, ст.ст.368-371,373,374,475,392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20.06.2018 року, укладену між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Цоєвим Дмитром Костянтиновичем та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1ст.213 КК України, та призначити йому узгоджене покарання - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного йому даним вироком, - з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст.76ч.1п.2 та ч.2п.2 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 протягом випробувального строку:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покласти, згідно з вимогами ст.76 КК України, на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого, обов'язок - здійснювати нагляд за засудженим ОСОБА_1, - що звільнений від відбування покарання з випробуванням, - після набрання цим вироком законної сили і протягом 1 (одного) року з моменту ухвалення вироку.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - не обирати.

На підставі вимог ст.100ч.9п.1 КПК України речові докази, що є знаряддям злочину --

- автомобіль "ВАЗ 2103" легковий, седан В, 1978р. випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_5, д.з. НОМЕР_6, що належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про реєстрацію т.з. НОМЕР_7, та автопричіп "УВН" моделі 810080 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_8, 2008р. випуску, д.з. НОМЕР_9, що належить ОСОБА_5 згідно свідоцтва про реєстрацію т.з. НОМЕР_10, разом з документами: два страхових поліси АМ/1122346 на автомобіль та АМ/1122347 на причіп, свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_7 та свідоцтво про реєстрацію на автопричіп НОМЕР_10, що були тимчасово вилучені в обвинуваченого, визнані в ході досудового розслідування речовими доказами, та на які ухвалою слідчого судді від 08.05.2018року накладено арешт - повернути після набрання даним вироком законної сили ОСОБА_1 як користувачу цих речей, якому їх власники надали для користування та зберігання;

- ваги моделі "NOKOSONIC", без серійного номеру, та металобрухт загальною вагою 700 кілограмів, що були вилучені в обвинуваченого постановою слідчого судді від 08.05.2018 року, та передані на зберігання до Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області - конфіскувати в дохід держави після набрання даним вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для його оскарження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.В. Кравцова