Постанова № 75568480, 27.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/944/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/1188/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів:Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря:Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у складі суддці ОСОБА_7 від 19 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним та відшкодуваня моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 гривень - відмовити.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подавши апеляційну скаргу. Зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано усіх обставин справи, не надано належної оцінки доводам та підставам наведеним відповідачем у клопотанні та в додаткових поясненнях від 18.03.2018 року. Вважає, що позивачем не представлено до суду як жодних доказів обґрунтованості заявлених позовних вимог по справі так і не доведено того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, можливе утруднення виконання рішення суду в даній справі або того, що таке зробить неможливим його виконання. Зазначає, що судом при вирішенні питання щодо забезпечення позову взагалі не з`ясовано обставин наявності порушених прав позивача в межах даного спору. Також позивачем не доведено наявність встановлених процесуальним законом передумов для вжиття заходів забезпечення позову по даній справі. Зазначає, що накладення ухвалою суду від 03.12.2014 року та постановою державного виконавця 04.12.2014 року в межах виконавчого провадження №45725404 арештів на будівлю виробничого корпусу №28 та на все інше майно ОСОБА_5 і так унеможливлює сьогодні будь-яке відчуження відповідачем свого майна, а відтак необхідність у вжитті обраних 20.02.2018 року судом заходів забезпечення позову відсутня.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити, скасувати заходи забезпечення позову у справі №464/944/17-ц.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено суду не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», якою роз'яснено судом касаційної інстанції схожі правовідносини, - «забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.».

Відповідно до змісту п. 3 Постанови, - згідно з п.1ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 згаданої ж Постанови, - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з'ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_8 звернувся в суд з позовом (з врахуванням ухвали про роз'єднання вимог та направлення справи для розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та заяви про збільшення позовних вимог) до ОСОБА_5, в якому просив: визнати розписку про отримання позики позикодавцем від 1.11.2006р. удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність; стягнути з відповідача ОСОБА_5 на його користь моральну шкоду у розмірі 2 млн. грн.

ОСОБА_8 подано заяву про забезпечення позову, у якій такий просив про: накладення арешту на майно, а саме: будівлю виробничого корпусу НОМЕР_1, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії стосовно вищевказаного майна до набрання чинності рішенням суду у справі № 464/944/17.

Відповідно до ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2018 року заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову - задоволено: Накладено арешт на майно, а саме: будівлю виробничого корпусу НОМЕР_1, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 281696546101, що належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року.

До набрання чинності рішенням суду у справі № 464/944/17 заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії стосовно наступного майна: будівлі виробничого корпусу НОМЕР_1, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 281696546101, що належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2 016 року.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Згідно з ч.1 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Крім того, як роз»яснено в пункті 4 даної постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн., як наслідок багаторічної безпідставної судової тяганини із сторони відповідача, тому є підстави припускати, що скасування заходів забезпечення позову у зазначеній справі можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред»явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення районний суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано суду доказів та не наведено нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову та вважав що забезпечення позову є тимчасовим заходом та потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування., оскільки справа по суті не розглянута та на ч.6 ст.158 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів вважає, що районний суд належним чином не перевірив доводів клопотання про скасування заходів забезпечення, а саме щодо співмірності вимоги та обґрунтування необхідності її задоволення із заходом забезпечення - накладенням арешту на нерухоме майно, що розташоване в умовно центральній частині м. Львова, площею 4103 кв.м. важко припустити потенційну можливість передання згаданого об'єкту нерухомості (умовно через проведення торгів з її реалізації) для відшкодування умовно задоволеної позовної вимоги про стягнення моральної шкоди із наведеним вище обґрунтуванням та грошової оцінки позовної вимоги, що потенційно може бути задоволена та вартість майна, на яке позивач просила накласти арешт, чого судом першої інстанції зроблено не було, то слід вказати про явну умовно грошову неспіврозмірність вимоги із вартістю об'єкту. Оскільки поданого висновку в додатках до клопотання про скасування заходів про вартість вказаного об'єкту нерухомості «Приватного підприємства «Компанія експерт» вартість вказаного майна становила станом на 25.02.2016 року - 54307300 грн., що в десятки разів перевищує розмір позовної вимоги у відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України.

Окрім того судом першої інстанції при розгляді зазначеного клопотання жодним чином не проаналізовано тієї обставини, що майно на яке накладено арешт в порядку забезпечення позову на даний час згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно належить не відповідачу а гр. ОСОБА_9, яка є власником у відповідності до ст..182,334 ЦК України та не є стороною по справі, однак судом не враховано та не умотивовано чому вжитим заходом не зачіпаються інтереси вказаної особи та вжиття такого заходу не порушуватиме її прав, чи інтересів.

Судом першої інстанції без дотримання чітких вимог закону не вирішено питання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, яке б могло урівноважити сторін при вжитті заходів забезпечення позовних вимог у відповідності ст..151,153,154,155 ЦПК України.

Як встановлено судовою колегією , що відповідно до постанови апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити та ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2018 року якою забезпечено позов скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову - відмовити.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилаючись на доводи апеляційної скарги та обставини справи, які районним судом не були належно встановлені колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги слід вважати обґрунтованими та скаргу слід задовольнити.

Оскаржувану ж ухвалу слід скасувати з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову та скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2018 року в порядку забезпечення позову, якою накладено арешт на майно, а саме: будівлю виробничого корпусу НОМЕР_1, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 281696546101, що належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за №7969.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 353 гривень за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376,381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 гривень - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 353 гривень за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року

Головуючий

Судді