Рішення № 75567691, 24.07.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6419/16-ц

пр.№ 2/464/255/18

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2018 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.,

за участю секретаря судових засідань Бондар Н.С.,

справа № 464/6419/16-ц,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 не викликався,

відповідачі Державна казначейська служба України, Управління державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова, Головне управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, прокуратура Львівської області - не викликались,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, прокуратури Львівської області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування та прокуратури,

представники учасників справи: представники сторін не викликались,

в с т а н о в и в:

рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн та судові витрати в розмірі 249 грн. 71 коп. В решті позову відмовлено.

02 липня 2018 року ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області повернуто матеріали справи для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в частині позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 50000 грн за заподіяну йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду.

У судове засідання учасники справи не викликались, а відтак, у відповідності до ч.4 ст.270 ЦПК України судове засідання проведено у їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов наступного.

Суд установив, що позивач заявив позовні вимоги у справі та разом із іншою вимогою просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 50000 грн за заподіяну йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду.

Однак, судом у змісті рішення суду, зроблено лише висновок щодо стягнення моральної шкоди, а в резолютивній частині вказано про відмову в задоволенні решти позову, однак не зазначено висновку по суті зазначеної позовної вимоги.

Стаття 270 ЦПК України вказує:1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

5. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

По суті зазначеної позовної вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", uot;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі Закон) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1 1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

П. 1 ст. 3 зазначеного Закону передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відповідно до ст. 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Згідно ст. 12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до п. п. 8, 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затв. наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 (далі Положення) згідно з частиною 1 ст. 4 Закону розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт. Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється: для робітників і службовців - у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" та від 16.05.95 р. N 348 "Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100".

Як вбачається з матеріалів справи в ході досудового розслідування позивачу було обрано запобіжний захід в виді підписки про невиїзд.

З позову убачається, що позивач продовжував працювати в ПП «Гал-Хліб».

Відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів спричинення позивачу матеріальної шкоди матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 50000 грн за заподіяну йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду необхідно відмовити.

Керуючись ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1., РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 50000 грн за заподіяну йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури матеріальну та майнову шкоду - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне судове рішення складено 24 липня 2018 року.

Суддя І. П. Рудаков