Ухвала суду № 75566999, 30.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 320/33/16

Провадження №22ц/778/2666/18

Головуючий у 1 інстанції: Ковальова Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, ухвалене в м. Мелітополі, Запорізької області 15 травня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 25.05.2018 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись після уточнення на те, що заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.03.2014 року, позов ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором кредиту № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 року та звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу задоволено в повному обсязі. Суму заборгованості стягнуто станом на 28.02.2014 року, зокрема проценти стягнуто станом на зазначену дату за фактичний час використання кредиту. При цьому, строк для кінцевого погашення кредиту не сплинув за договором, а тому подальше нарахування процентів передбачено умовами договору та є законним, оскільки фактично відбувається користування кредитними коштами у певному періоді часу.

21.07.2014 року, ПАТ «НЕОС Банк», який є правонаступником ПАТ «Банк Кіпру» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір факторингу, за яким право вимоги за договором кредиту № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 року, перейшло до нового кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи». Враховуючи стягнуту загальну суму боргу за рішенням суду від 25.03.2014 року та вказану суму загальної заборгованості позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи» різниця між цими сумами становить 147679,14 грн., що в свою чергу включає тільки нараховані проценти за користування кредитом за період з дати первинного розрахунку станом на 28.02.2014 року та до дати розрахунку по цій справі станом на 21.11.2015 року. Наразі строк для кінцевого погашення платежів за договором кредиту № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 встановлено до 02.02.2027, що також встановлено рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.03.2014 по справі № 320/9701/13-ц. Тому проценти можуть бути нараховані упродовж строку дії кредитного договору за фактичний час, дні, місяці користування кредитними коштами. Кредитний договір і договір факторингу є неоспореними. При цьому заборгованість за договором кредиту № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 донині не погашено.

З підстав викладеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму заборгованості щодо нарахованих процентів за фактичне користування кредитом за кредитним договором № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 року у період з 28.02.2014 року по 21.11.2015 року в розмірі 147679,14 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму заборгованості щодо нарахованих процентів за фактичне користування кредитом за кредитним договором № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 року у період з 28.02.2014 року по 21.11.2015 року в розмірі 147679,14 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ "Кредитні ініціативи" подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Доводами апеляційної скарги є всі зазначені вище доводи викладені позивачем в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.03.2014, яке набрало законної сили 14.05.2014 по цивільній справі № 320/9701/13-ц позов Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про звернення стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. Звернуто стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область м. Мелітополь пров. 2-й Крилова, буд. 24 та земельну ділянку площею 0,0628 га кадастровий номер НОМЕР_1: 02: 037: 0132 за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь пров. 2-Крилова, буд. 24, який належить ОСОБА_5, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 року в загальній сумі 402 470 гривень /чотириста дві тисячі чотириста сімдесят/ 19 копійок. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 44/50-57/2012 від 03 лютого 2012 року в загальній сумі 402 470 гривень /чотириста дві тисячі чотириста сімдесят/ 19 копійок на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру». Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3 441 /три тисячі чотириста сорок одна/ гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру». Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_6. Стягнуто з ОСОБА_6, судовий збір у розмірі 3 441 /три тисячі чотириста сорок одна/ гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру». Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_5.

Згідно вказаного рішення суду заборгованість з відповідачів стягнуто станом на 28 лютого 2014 року і така заборгованість складається з: - залишку за кредитом - 292 147, 35 грн.; - простроченої заборгованості за кредитом - 1789, 61 грн.; - нарахованих процентів за кредитом - 8324,33 грн.; - прострочених та нарахованих процентів за кредитом - 100 181, 90 грн.(а.с.7-9 Т. 2).

Відповідно до копії договору факторингу, нотаріально посвідчена копія якого була досліджена у судовому засіданні, 21.07.2014 між ПАТ«НЕОС БАНК», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «БАНК КІПРУ», та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору клієнт (ПАТ «НЕОС БАНК») відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів (а.с.40-49 Т.1).

Як зазначено позивачем, з врахуванням стягнутої загальної суми боргу за рішенням суду від 25.03.2014 та вказаної суми загальної заборгованості позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи» різниця між цими сумами становить 147679,14 грн., що в свою чергу включає тільки нараховані проценти за користування кредитом за період з дати первинного розрахунку станом на 28.02.2014 та до дати розрахунку по цій справі станом на 21.11.2015.

За змістом частини другої ст. 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Реалізуючи своє право, передбачене вищезазначеною частиною ст. 1050 ЦК України, надсилаючи вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями, кредитор в односторонньому порядку змінює строк виконання зобов'язання за кредитним договором і строк виконання зобов'язання за договором настає достроково.

Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове стягнення заборгованості та реалізація такого права через рішення суду є волевиявленням кредитора, який бажає повернути достроково надані боржнику кошти через порушення ним кредитної дисципліни, при цьому добровільно відмовляючись отримувати прибуток у вигляді відсотків за користування кредитом, які б могли бути отримані до закінчення строку дії кредитного договору.

Прийняття судом рішення за позовом кредитора про стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за кредитним договором достроково змінює зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту частинами до певної дати на обов'язок по виконанню судового рішення та повернення достроково всієї суми заборгованості за кредитним договором. Внаслідок такого рішення залишаються зобов'язання зі сплати боргу, визначеного судовим рішенням, та право кредитора на нарахування, передбачені частиною другою ст. 625 ЦК України за час невиконання такого рішення.

Продовження нарахування кредитором відсотків, передбачених умовами кредитного договору після реалізації кредитором свого права на дострокове повернення кредиту по день фактичного повернення всієї суми кредиту, стягнутого на підставі судового рішення суперечить таким принципам, як справедливість, добросовісність та розумність, порушує справедливий баланс інтересів сторін договору, створює ситуацію правової невизначеності, оскільки за час виконання рішення продовжують нараховуватись відсотки, розмір яких неможливо прогнозувати та розрахувати, і виконання рішення не звільняє стягувача від обов'язку зі сплати ще відсотків, які кредитор нарахує за період виконання судового рішення. І за такою логікою, після нарахування відсотків за період виконання судового рішення кредитор продовжить нараховувати відсотки до повернення відсотків, нарахованих за час виконання судового рішення, і так до безкінечності.

Крім того, продовження нарахування кредитором відсотків, передбачених умовами кредитного договору, та інших штрафних санкцій, що можуть бути обумовлені кредитним договором, та, крім цього, нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат на підставі частини другої ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором та цієї ж частини другої ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання судового рішення про стягнення заборгованості є невиправданим та надмірним тягарем для боржника (ухвала Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 61-4629св18).

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, в ухвалі від 04 квітня 2018 року у справі № 61-4629св18.

Тобто, як зазначив суд у оскаржуваному рішенні, пред'явлення кредитором вимоги про дострокове стягнення заборгованості та реалізація такого права через заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.03.2014, яке набрало законної сили 14.05.2014 по цивільній справі № 320/9701/13-ц за позовом ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки потягло те, що кредитний договір № 44/50-57/2012 від 03.02.2012 року припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Як зазначив суд попередньої інстанції, посилання представника позивача на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право, за умови доведеності, лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З огляду на наведене вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо фактичних обставин справи, на невірне застосування судом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, на інші правові позиції ще ВС України в тому числі від 07.09.2016 року, щодо неповернення позики, невірним застосуванням судом норм законодавства, про наявність підстав для задоволення позову - не знайшли своє підтвердження, та зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави своїх заперечень проти позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 30 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: