Постанова № 75566855, 27.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 310/688/17 Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

№ 22-ц/778/2319/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Онищенко Е.А.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що між нею та відповідачем 22.07.2006 року укладено договір №277 про надання послуг холодного водопостачання. 03.08.2016 року ФОП ОСОБА_3 без попередження відключив постачання холодної води в її квартиру, чим порушив п.п. 15,20 договору. У неї відсутня заборгованість за споживану воду. Зі сторони відповідача жодних нарікань, претензій не було. Відповідач залишив її без води в сорокаградусну жару, не дивлячись на її літній вік та захворювання. Через відсутність води чотири качки вартістю 110 грн. кожна на загальну суму 440 грн. та вісім курей вартістю 90 грн. кожна на загальну суму 720 грн. загинули. У неї не було можливості помитися, випрати білизну, приготувати їжу. Воду в бідонах їй привозила дочка та внук і вона змушена була економити воду. У зв'язку з відключенням водопостачання вона зверталася до депутата сільської ради, голови сільської ради с. Азовське, в Бердянську міжрайонну прокуратуру, до ФОП ОСОБА_3, а також була на особистому прийомі у голови Бердянської державної районної адміністрації. 13.09.2016 року водопостачання було поновлено і в неї появилась можливість користуватися водою. Через відсутність централізованого водопостачання вона змушена була здійснити ремонт басейна для води за 400 грн. та завезти в нього води вартістю 400 грн. На доставку води з міста автотранспортом вона витратила ще 400 грн. Крім того, вона потратила 16 грн. 80 коп. на відправку рекомендованих листів. Таким чином, загальні матеріальні втрати з вини відповідача складають 2376 грн. 80 коп. Крім матеріальних втрат їй спричинено моральні страждання, душевні переживання, незручності в побутових умовах. Враховуючи вік, гіпертонічну хворобу та ішемічну хворобу серця, вона змушена була приймати додаткові препарати, страждала безсонням, не приймала їжу, плакала. Почувала себе пригнобленою та скривдженою, нервувала. Моральну шкоду оцінила в 20000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути з ФОП ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 2376,8 грн. та 20 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 16 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди та 1280 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на те, що вінт обрав законний спосіб захисту від крадіжок води з боку позивача, відключивши її від водопостачання,при цьому він протидіяв порушенням та запобігав посяганням на його власність.

Також зазначає про недоведеність позивачем обставин завдання шкоди в тому числі моральної.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5,6) ( Після перейменування АДРЕСА_1).

22.07.2006 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 укладено договір про надання послуг з центрального постачання холодної води (а.с.9-10).

На підтвердження користування послугами ФОП ОСОБА_3 позивач надала суду розрахункову книжку по оплаті за водопостачання по АДРЕСА_2 (а.с.11).

03 серпня 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було відключено водопостачання та складений акт від 04.08.2016 року (а.с.83).

Наступний акт про відновлення водопостачання датований 13.09.2016 року.

Факт відключення водопостачання до житлового будинку по АДРЕСА_1 підтверджений також поясненнями свідків та не заперечується відповідачем.

Навпаки, у апеляційній скарзі він зазначає, що Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення передбачають відключення систем централізованого водопостачання у разі виявлення самовільно приєднаних споруд до цих систем і тому він діяв правомірно, здійснивши відключення.

Про відключення домоволодіння від водопостачання у серпні 2016 року також свідчить акт від 26.09.2016 року в якому зазначено, що у серпні 2016 року ФОП ОСОБА_3 було перекрито водопостачання домоволодіння ОСОБА_4 (а.с.42).

Заперечуючи проти позову відповідач у суді першої інстанції посилався на відключення ним на два дні водопостачання до житлового будинку АДРЕСА_1 в зв'язку з необхідністю ліквідації аварії на водопроводі, але не надав суду докази існування такої станом на 03 серпня 2016 року.

В подальшому та у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що мало місце самовільне підключення позивачки до систем водопостачання, що і зумовило відключення.

Разом з тим ані при розгляді справи у суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження порушення позивачкою правил водокористування та крадіжки.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно зазначив, що Законами України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено право відключення споживача від системи водопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Пункт 4.3. зазначених правил передбачає, що забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). Разом з тим, відключення споживача від водопостачання у випадку самовільного приєднання або аварії не також передбачено.

Відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ФОП ОСОБА_3 в порушення ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та договору про надання послуг з центрального постачання холодної води від 22.07.2006 року безпідставно відключив з 03.08.2016 року по вересень 2016 року водопостачання квартири АДРЕСА_1, якою користується ОСОБА_4

Посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначені закони не можуть бути застосовані у даній справі є безпідставним, а довід про те, що у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення передбачено відключення неоформленого приєднання до цих систем, не є переконливим, позаяк в будь-якому разі для вжиття санкцій за розкрадання має бути належним чином встановлений факт такого розкрадання, або іншого неоформленого приєднання.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем порушені права позивача та ухвалив рішення про відшкодування завданої моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, доводів позивачки та з дотриманням правил розумності та справедливості.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, судова колегія враховує, що згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт протиправного відключення відповідачем будинку позивачки від водопостачання доведений.

Судом першої інстанції мотивований висновок як про наявність моральної шкоди, так і про визначення її розміру.

Зокрема, в зв'язку з відключенням водопостачання виникла стресова ситуація, яка негативно вплинула на стан позивачки та з урахуванням її 85 річного віку і необхідності докладання додаткових зусиль для забезпечення водопостачання з інших джерел, беззаперечно свідчить про наявність моральних страждань.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 27 липня 2018 р.

Головуючий:

Судді: