Постанова № 75565827, 26.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3453/18 Справа № 203/2816/17 Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М.О. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Дніпро 26 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на ухвалу Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року по справі за заявою Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпропетровської міської ради про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "ЛЕВЛЕКС" у складі одного третейського судді Патики Андрія Володимировича від 01 червня 2007 року, ухваленого у справі №12-45/07 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, -

п о с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпровської міської ради звернулося до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі одного третейського судді Патики А.В. від 01.06.2007 року, ухваленого у справі №12-45/07 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно /а.с.1-5/.

Ухвалою Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року заяву КП «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради задоволено /а.с.125-126/.

Скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 01 червня 2007 року, ухвалене у справі №12-45/07, яким за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 без акту введення в експлуатацію було визнано право власності на торговельний кіоск літ. А-1 загальною площею 4,4 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити заявнику у задоволенні заяви /а.с. 131-134/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що на момент ухвалення третейським судом КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпровської міської ради ще не було засновано та зареєстровано в ЄДР у встановленому законом порядку, а тому третейський суд не міг вирішувати питання про права і обов'язки цього комунального підприємства.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно до Закону України «Про третейські суди» третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних то (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України «Про третейські суди» випадках і порядку) та судовий захист.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності й не є здійсненням правосуддя.

Ураховуючи положення статей 55,64,124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст.17 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за цим законом має повноваження вирішувати спори лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст.8 Конституції в України визнається і дає принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21,22 Конституції щодо непорушності конституційних прав особи, положень статей 3,15 ЦК України, статей 1,3,4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Згідно п. 6 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» /в редакції, чинній на момент ухвалення рішення третейського суду/, третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» /в редакції чинній на момент ухвалення рішення третейського суду/, рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Судом встановлено, що 01 червня 2007 року постійно діючим третейським судом при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі одного третейського судді Патики А.В. у справі №12-45/07 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно було ухвалене рішення, яким за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 без акту введення в експлуатацію було визнано право власності на самочинне нерухоме майно (торговельний кіоск), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 6-9, 11-17/.

18 липня 2007 року право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно було зареєстроване у встановленому законом порядку /а.с. 10/.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про третейські суди», суд повинен був встановити всі обставини та з'ясувати чи мали місце факти, що мають значення для справи, чого зроблено досконало не було.

Частина 2 ст. 331 ЦК України, зазначає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 301 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» у редакції, що діяла на час розгляду третейським судом справи, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

У відповідності з абзацом першим пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, у редакції, що діяла на час розгляду третейським судом справи, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

За правилами, встановленими пунктами 1, 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 року №1434, яке діяло на час розгляду третейським судом справи, Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінбуду і йому підпорядковується. Основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; здійснення державного нагляду і контролю у сфері архітектури та будівництва.

Абзацом другим пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 (далі - Порядок), який діяв на час розгляду третейським судом справи, визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затверд женої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

За змістом абзацу першого пункту 27, пункту 29 Порядку за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Тобто розгляд справи у Третейському суді стосується не тільки прав та обов'язків сторін у справі, а ще й органів місцевого самоуправління, зокрема Дніпропетровської міської ради, як власника та розпорядника земельної ділянки, а також КП «УОКСБРЗР», якому делеговані повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, тому справа не могла розглядатися без долучення зазначених вище сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив ухвалу, що відповідає вимогам закону.

Доводи ФОП ОСОБА_2, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

А відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу про відкриття провадження в справі залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

Ж.І. Максюта