Постанова № 75565790, 24.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панченко О.В.

24 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5254/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 по справі № 820/5254/17, ухвалене в м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, 61004, о 16:19, повний текст рішення складено 16.02.2018р.

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2017р., позивач, Головне управління ДФС у Харківській області (надалі - позивач, ГУ ДФС у Харківській області), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ОСОБА_1), в якому просив суд:

- стягнути до бюджету України з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 171856,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що згідно даних АІС «Податковий блок» відповідачу нараховано грошове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2014, 2015, 2016рр. в сумах відповідно: 42589,38 грн., 53194,14 грн., 76072,98 грн. згідно договору оренди земельної ділянки №63120/04 від 22.07.2004р. отже, на час звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом з орендної плати в загальному розмірі 171586,50 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

24.07.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що між відповідачем як орендарем та Харківською міською радою в особі міського голови Шумілкіна В.А. (орендодавець) 22.07.2004р. укладено договір оренди земельної ділянки №63120/04 (а.с.17-19), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1086 га за адресою: м.Харків, вул.Сокольницька, 28 для експлуатації та обслуговування літнього майданчика кафе та госпприміщень строком до 01.05.2009р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зверталась до міського голови Шумілкіна В.А. з заявою про розірвання договору оренди землі від 22.07.2004р. у зв'язку з продажем нерухомого майна. Однак, ця заява була долучена до матеріалів справи в комісії з питань земельних відносин міської ради, але не прийнята належним чином до уваги.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 28.12.2012р., нежитлова будівля, літ."Т-1" загальною площею 37,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, за договором дарування від 30.11.2011р. №10733, належить ОСОБА_3. (а.с.91)

Копії вищезазначених документів, а також листи-відповіді Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, копія акту приймання-передачі земельної ділянки, відповідачем направлені для відома на адресу Головного управління ДФС у Харківській області, про що свідчать описи відправлення та квитанції. (а.с.85-88)

Згідно наданої до матеріалів справи копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.11.2017р. №105152896 (а.с.24-27) вбачається, що вказаний об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ «Т-1», загальною площею 37 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №1152 від 20.04.2013р.

Відповідно до копії листа Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 25.11.2010р. №К-10-1487/0/82-10.01-06 встановлено, що строк дії договору оренди землі від 22.07.2004р. №63120/04 скінчився 01.05.2009р., право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування літнього майданчика та госпприміщень відповідачем у встановленому порядку не оформлено. Також повідомлено, що у разі не оформлення належним чином права користування земельною ділянкою управлінням буде проведено розрахунок збитків, які підлягають відшкодуванню власнику землі (міській раді) за період фактичного користування земель міста з порушенням вимог законодавства та винесено матеріали на розгляд комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

Згідно з долученого до матеріалів справи витягу з переліку орендарів, визначених Департаментом земельних відносин відповідно вимог п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності станом на 01.01.2017р. встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 22.07.2004р. №63120/04, який укладено між Харківською міською радою та громадянкою ОСОБА_1, є діючим. (а.с.82-84)

Як свідчать матеріали справи, на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 06.06.2014р. №814059 (а.с.16) відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з платежу «оренда з фізичних осіб» в сумі 42589,38 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 30.04.2015р. №316-15 (а.с.15 (зворот) відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з платежу «оренда з фізичних осіб» в сумі 53194,14 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення Центральної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2016р. №113-1303 (а.с.15) відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з платежу «оренда з фізичних осіб» в сумі 76072,98 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачу засобами поштового зв'язку та відповідно до наявних в матеріалах справи копій квитанцій про вручення поштового відправлення, їх вручено 17.06.2014р., 27.05.2015р. та 30.04.2016р. відповідно. Вказаними податковими повідомленнями - рішеннями визначено граничний строк сплати - 60 днів з моменту вручення.

Відповідно до податкової вимоги від 19.11.2010р. №5 (а.с.13) її було виставлено відповідачу на суму 20389,34 грн. за платежем «оренда плата з фізичних осіб», а відповідно до Розрахунку загальної суми заборгованості згідно облікових карток у АІС «Податковий блок» та суми заборгованості, яка підлягає заявленню до суду станом на 18.08.2017р. (а.с. 9) загальна сума боргу відповідача податковим органом обчислена у розмірі 171856,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не обґрунтовані позивачем належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст. 77 КАС України, частина перша якої встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до п. п. 14.1.175 та п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч.1. ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», однією з підстав припинення договору оренди землі, є набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

В спірних правовідносинах об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,1086 га за адресою: вул. Сокольницька 28 у місті Харкові на період визначення податковим органом сум, що підлягають сплаті до бюджету як орендна плата за користування зазначеною земельною ділянкою, перебував у власності інших ніж відповідач осіб за умови, що укладений відповідачем з власником землі договір оренди землі припинив свою дію.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що за вказаних обставин, відсутнім є фактичне або таке, що має місце на підставі договору оренди, користування вказаною земельною ділянкою з боку відповідача, яке тягне за собою необхідність сплати орендної плати, оскільки, як слідує з наведених вище законодавчих норм, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні, а обов'язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку покладається на суб'єкта плати за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 08.02.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 по справі № 820/5254/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 30.07.2018.