Рішення № 75563903, 09.07.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

09.07.2018 Єдиний унікальний номер 205/1320/18

Провадження № 2/205/1547/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Панюти В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 26 лютого 2018 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 20.05.2010 року.

Позивач разом із сином - ОСОБА_3 проживає у вказаній квартирі. Відповідач зареєстрований за вказаною адресою, але не проживає в квартирі з 20 вересня 2009 року, його особистих речей в ній не має.

У зв'язку із тим, що у позивача виникають проблеми із правом розпорядження і користування своїм майном, а також тим, що вона зобов'язана нести тягар утримання майна з розрахунку, що в ньому зареєстрована особа, яка фактично не проживає, - вимушена була звернутися до суду із даним позовом.

Посилаючись на викладені у позові обставини позивач просить суд визнати ОСОБА_2, таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: кватирою АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач до суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.16).

Відповідач у судове засідання не з'явися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки не повідомив. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності та відзиву на позов не надавав.

Третя особа - Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі свого представника до суду не з'явилась. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Про причини неявки свого представника не повідомила.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі « Гарсія Руїз проти Іспанії », від 22 лютого 2007 року в справі « Красуля проти Росії », від 05 травня 2011 року в справі « Ільяді проти Росії », від 28 жовтня 2010 року в справі « Трофимчук проти України », від 09 грудня 1994 року в справі « Хіро Балані проти Іспанії », від 01 липня 2003 року в справі « Суомінен проти Фінляндії », від 07 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії » ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1, на підставі договору дарування від 20 травня 2010 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, син - ОСОБА_6 та чоловік - ОСОБА_2 (а.с.6), який починаючи із 20 вересня 2011 року не фактично не проживає за вказаною адресою (а.с.7).

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 150 ЖК України, ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 є законними, обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Так, в силу ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст..3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. Реєстрація місця проживання - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, оцінивши здобуті по справі докази, за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому слід визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, що і є підставою для зняття його із реєстраційного обліку за даною адресою, а тому в цій частині вимог позову суд відмовляє.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до ст..141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 704,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 2, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 150, 156 Житлового кодексу України, ст. ст. 15-16, 317, 319, 321, 379, 382-383, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264 268, 272, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, що є підставою для зняття його із реєстраційного обліку за даною адресою.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 18 липня 2018 року.

Суддя В.С. Шавула