Ухвала суду № 75563825, 20.07.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7846/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Монич О.В., за участю прокурора Клименко І., слідчого Хайрутдінов Е.О. розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Хайрутдінов Е.О. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Великий Раковець, Іршавського району Закарпатської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, українець, громадянин України, тимчасово не працюючий, з повною загальною середньою освітою, раніше не судимий, в період з травня 2017 року по 20 грудня 2017 року, розробивши злочинну схему незаконного збагачення за рахунок інших осіб, шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на загальну суму 8819328,25 грн. (вісім мільйонів вісімсот дев'ятнадцять тисяч триста двадцять вісім гривень двадцять п'ять копійок), за наступних обставин.

Так, в травні 2017 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2, ніде не працюючи та не маючи постійного джерела прибутку, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом заволодіння чужим майном, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, достовірно знаючи, що потерпілий ОСОБА_3 займається підприємницькою діяльністю та має значні доходи, використавши попереднє знайомство з останнім, під час запланованої ним зустрічі у м. Іршава ввійшов до потерпілого ОСОБА_3 в довіру, та з метою створення у останнього хибної уяви про можливість фінансового збагачення, в ході усної бесіди, розповів про те, що ним розроблено спосіб швидкого заробітку, шляхом здійснення фінансових операцій з криптовалютою «Bitcoin», а саме її купівлі та подальшого продажу за ціною вищою від закупівельної.

Також ОСОБА_2, переслідуючи свій злочинний намір на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи те, що останній не компетентний в питаннях проведення операцій з криптовалютами, повідомив ОСОБА_3, що його товариш ОСОБА_5 має можливість здійснення купівлі зазначеної криптовалюти по нижчій відносно середньоринкової ціні, через термінали самообслуговування «Mojbitcoin» на території Словацької Республіки, яку ОСОБА_2 через свого родича ОСОБА_6 (рос. - ОСОБА_6), інші персональні дані в ході досудового розслідування не встановлені, на території Російської Федерації, зможе реалізовувати по вищій від закупівельної ціні, тим самим отримуючи прибуток. При цьому, для створення у потерпілого ОСОБА_3 враження вигідності таких капіталовкладень, ОСОБА_2 проінформував потерпілого про стрімкий ріст криптовалюти «Bitcoin» за останні 3 роки зі 100 доларів США до майже 2000 доларів США, при цьому не вдаючись в деталі обігу криптовалюти у світі, її матеріального вирішення, факторів впливу на її вартість, умов та способів розпорядження такою криптовалютою та порядком її конвертування у готівку.

В подальшому, ОСОБА_2 наперед не маючи на меті втілити у життя вищеописаний ним спосіб заробітку, а лише бажаючи заволодіти грошовими коштами ОСОБА_3, розуміючи, що останній піддається його злочинному впливу, та висловлена ним недостовірна інформація зацікавила потерпілого, запропонував ОСОБА_3 інвестувати власні грошові кошти у розроблений ним спосіб заробітку та в подальшому отримувати частину виведеного прибутку, відповідно до частки інвестованих ним коштів.

В свою чергу, ОСОБА_3, не усвідомлюючи справжніх злочинних намірів ОСОБА_2 направлених на протиправне заволодіння його майном, довіряючи його словам, погодився інвестувати грошові кошти в описаний ОСОБА_2 спосіб заробітку та на прохання ОСОБА_2 про знаходження інших інвесторів з метою збільшення суми отриманого прибутку, шляхом відповідного збільшення суми інвестицій, розповів про описаний ОСОБА_2 метод заробітку своєму товаришу ОСОБА_4, який також погодився інвестувати у зазначений метод власні грошові кошти.

Так, в період з 31.07.2017 по 30.11.2017, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом транзакції коштів на належний ОСОБА_2 банківський картковий рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 в якості інвестицій у описаний останнім спосіб заробітку, загалом перевели 4943877 (чотири мільйони дев'ятсот сорок три тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень.

В цей же період ОСОБА_2, з метою створення у потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хибної уяви про отримання ними прибутку від описаного ним методу заробітку, та за для заволодіння ще більшими сумами коштів, в проміжках між отриманими на вищевказаний рахунок транзакціями коштів від потерпілих, також здійснював транзакції коштів, суми яких були значно меншими від сум, які надходили від потерпілих, на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 що належить потерпілому ОСОБА_3, повідомляючи останньому та ОСОБА_4 про те, що переведені ним кошти, є частками потерпілих, від сум отриманих прибутків, що були виведені з обороту. Загальна сума таких транзакцій склала 224548,75 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок вісім гривень сімдесят п'ять копійок).

Окрім того, в період з кінця серпня до початку грудня 2017 року потерпілий ОСОБА_3 надав ОСОБА_2, в якості інвестицій, готівкою 90000 (дев'яносто тисяч) доларів США, що згідно середньозваженого курсу Національного банку України, за відповідні періоди передачі часток зазначеної суми готівки, склало 2367100 (два мільйони триста шістдесят сім тисяч сто) гривень, зокрема: в кінці серпня - на початку вересня 2017 року ОСОБА_3 передав особисто ОСОБА_2 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, що згідно середньозваженого курсу Національного банку України, за відповідний період передачі зазначеної частки готівки, склало 1281500 (один мільйон двісті вісімдесят одна тисяча п'ятсот) гривень, та на початку грудня 2017 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 через особу, яку зазначив ОСОБА_2, оскільки на той час вже особисто уникав зустрічі з потерпілими, а саме через ОСОБА_8, ще 40000 (сорок тисяч) доларів США, що згідно середньозваженого курсу Національного банку України, за відповідний період передачі зазначеної частки готівки, склало 1085600 (один мільйон вісімдесят п'ять тисяча шістсот) гривень.

Також ОСОБА_2, в період з початку по середину жовтня 2017 року, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння коштами останнього та ОСОБА_3, під приводом термінової необхідності коштів для придбання мобільних телефонів марки «Apple» на території Сполучених Штатів Америки, отримав від потерпілого ОСОБА_4 100000 (сто тисяч) доларів США, в подальшому в ході постійних вимог потерпілого ОСОБА_4 про негайне повернення вказаних коштів, ОСОБА_2, маючи на меті подальше збагачення за рахунок ОСОБА_4 та розуміючи необхідність у продовженні створення образу відповідального компаньйона, повернув ОСОБА_4 частину вказаного боргу у розмірі 35000 (тридцяти п'яти тисяч) доларів США, при цьому заволодівши рештою суми у розмірі 65000 (шістдесяти п'яти тисяч) доларів США, що згідно середньозваженого курсу Національного банку України, на момент надання боргу, склало 1732900 (один мільйон сімсот тридцять дві тисячі дев'ятсот) гривень.

В подальшому, а саме в середині грудня 2017 року, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розуміючи, що не отримують від ОСОБА_2 достатніх коштів в якості прибутку, а вже отримана ними сума є мізерною враховуючи загальну суму їх вкладів, почали вимагати від ОСОБА_2 повернення інвестованих ними коштів, в цей час останній, розуміючи, що більшою сумою коштів належних потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він заволодіти вже не зможе, перестає контактувати з потерпілими та в кінці грудня цього ж року, востаннє вимушено зустрівшись з потерпілими та переконавши їх у повернені коштів в найкоротший термін, не маючи на меті виконання такої обіцянки та з метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, перестає використовувати відомі потерпілим засоби зв'язку з ним, покидає місце свого проживання, а саме будинок АДРЕСА_1, зникає у невідомому напрямку та більше не контактує з потерпілими до цього часу.

Враховуючи вищевикладене, умисними діями ОСОБА_2, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети, потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдано матеріальних збитків на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримынального правопорушення, а саме - 8819328,25 грн. (вісім мільйонів вісімсот дев'ятнадцять тисяч триста двадцять вісім гривень двадцять п'ять копійок), зокрема ОСОБА_3 завдано збитків - 4172802,63 грн. (чотири мільйона сто сімдесят дві тисячі вісімсот дві гривні шістдесят три копійки), а ОСОБА_4 - 4646525,62 грн. (чотири мільйона шістсот сорок шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень шістдесят дві копійки).

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

16 липня 2018 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України щодо ОСОБА_2 складене письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним вищеописаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке, у зв'язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_2 за місцем проживання, в порядку ч. 2 ст. 135 КПК України, вручене члену сім'ї, а саме рідному брату останнього - ОСОБА_9, який проживає разом з ОСОБА_2

Заслухавши прокурора, слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

20.07.2018 Ужгородським міськрайонним судом було винесено ухвалу, за якою надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 - з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 було подане до суду 20.07.2018.

Як зазначено у ст. 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки прокурор не забезпечив участь підозрюваного у розгляді зазначеного клопотання, повідомлення його судом також на цей час є неможливим, а також враховуючи, що зазначене клопотання повинно бути розглянуто не пізніше сімдесяти двох годин з моменту його надходження до суду.

Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 186, 193, 194, 309, 335, 392, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Хайрутдінов Е.О. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Монич О.В.