Ухвала суду № 75562665, 26.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18329/17 Провадження №11-кп/773/384/18 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія: ч.1 ст.125 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Подолюка В.А., Денісова В.П.,

з участю

секретаря - Старенько Л.М.,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

захисника - Вічинюка А.Р.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

законного представника потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12017030010004698 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року, щодо нього

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець м. Луцьк, громадянин України, із середньою-спеціальною освітою, працюючий, розлучений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, задовільним станом здоров'я, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений

- за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт у розмірі 150 (сто п'ятдесят) годин.

Заявлений позов цивільного позивача ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_3, близько 18-ої години 20 хвилин 7 жовтня 2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу зупинки громадського транспорту "Автошкола ТСОУ", що по пр. Перемоги, напроти буд.№1 у м. Луцьку, з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень своєму сину, наніс удар кулаком правої руки в ділянку обличчя малолітньому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, заподіявши тілесні ушкодження у виді синців в ділянці нижньої щелепи зліва та подряпини в лівій виличній ділянці, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі вважає вирок незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає зміні, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість, та у зв'язку з недоведеністю визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню. Просить вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Просить стягнути з нього на користь ОСОБА_1 1000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, прокурора, законного представника потерпілого та представника потерпілого, які апеляційну скаргу обвинуваченого вважали безпідставною, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, підтверджуються зібраними в провадженні доказами і ніким не оспорюються.

Діям ОСОБА_3 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оскаржується.

Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та про наявність підстав для призначення більш м'якого покарання є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_3 покарання, судом враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем роботи характеризується позитивно, розлучений, має на утриманні двоє малолітніх дітей та вірно призначив покарання у виді громадських робіт в межах санкції статті.

До обставин, що пом'якшують покарання суд відніс сприяння в розкритті злочину.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо малолітнього.

Відповідно обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, та враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд врахував усі ті обставини, на які обвинувачений вказує в поданій апеляційній скарзі.

Так при призначенні покарання суд першої інстанції врахував всі ті обставини на які вказує обвинувачений, оскільки обрано не найсуворіше покарання, передбачене санкцією відповідної статті Кримінального закону у виді громадських робіт, що свідчить про їх врахування в повній мірі судом першої інстанції при визначенні виду і розміру покарання, призначеного ОСОБА_3

Що стосується посилань обвинуваченого про необґрунтоване визначення моральної шкоди то вони також не є слушними.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 9 Постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.2013 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання потерпілого від вчиненого кримінального правопорушення, вимушені зміни у його життєвих стосунках, а тому вирішив цивільний позов у повній відповідності з вимогами законодавства, та принципами розумності, виваженості й справедливості.

Підстав для зміни вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд.

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року в даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 26.07.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай