Ухвала суду № 75561145, 27.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17579/18

Провадження 2/127/2983/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши матеріали позовної заяви Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

Ухвалою суду від 18.07.2018 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом: зазначення відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання документів, що підтверджують сплату судового збору.

24.07.2018 року позивачем на адресу суду надано заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 18.07.2018 року.

З матеріалів заяви про усунення недоліків вбачається повторне клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, у якому було відмовлено ухвалою суду від 18.07.2018 року. Клопотання мотивовано тим, що позивач неспроможний сплатити судовий збір внаслідок свого майнового стану, а саме у зв'язку з відсутністю у затвердженому кошторисі Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на 2018 рік коштів для сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Доводи позивача не свідчать про його майновий стан, за яким даний орган позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати такої.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Верховний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо обов'язку державного органу сплачувати судовий збір.

Отже, звільнення, в даному випадку, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації від сплати судового збору буде суперечити завданню та меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» в частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору, а також може розцінюватись, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний судовий збір.

Судом встановлено, що позивач, всупереч вимог, визначених ухвалою суду від 18.07.2018 року, яка є обов'язковою для виконання, судове рішення виконав не в повному обсязі, недоліки не усунув. Позивачем після усунення недоліків не надано документу, що підтверджує сплату судового збору.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено нормами ЦПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання позивачем наведених вимог процесуального законодавства має правові наслідки.

Сама по собі обставина відсутності у кошторисі Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації витрат на сплату судового збору у необхідному розмірі, не є підставою звільнення від сплати судового збору.

У свою чергу, представником Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації не надано будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття ним усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. На що також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Однак, позивачем такі докази суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що аналогічні обставини стали підставою для відмови Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду 02.04.2018 в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у справі № 909/891/17.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов'язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

Враховуючи вищезазначене, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав вважати позовну заяву неподаною та повертає її позивачу і додані до неї документи.

На підставі вищезазначеного, керуючись ч. 4 ст. 12, ч. 3, ч. 5 - ч. 7 ст. 185, ст.ст. 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів і додані до неї документи - повернути позивачеві.

Копію позовної заяви Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів - залишити в суді.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції.

Суддя: