Рішення № 75561099, 18.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14224/17

Провадження 2/127/4413/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Константинова А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, Вінницька міська рада про визнання таким, що втратив право користування житлом, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, Вінницька міська рада про визнання таким, що не набув права на користування житлом та реєстрацію місця проживання, -

в с т а н о в и в:

04.07.2017 року ОСОБА_2, 1933 р.н., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житлом: кімнатою АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю відповідача в даному приміщенні без поважних причин понад 6 місяців (а.с. 2-3).

Свою позицію ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що з 1996 року перебував у фактичних шлюбних стосунках з матір'ю відповідача - ОСОБА_5, 1938 р.н., з якою проживав у кімнаті АДРЕСА_1, але був зареєстрований за іншою адресою. В спірній кімнаті була зареєстрована лише дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на ім'я якої був відкритий особовий рахунок на кімнату, яка є квартиронаймачем даної кімнати до даного часу.

На час вселення ОСОБА_2 до спірної кімнати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у ній не проживали, оскільки в них було інше житло. В 2010 році ОСОБА_4 знялась з реєстрації зі спірної кімнати, а ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєструвались в кімнаті. Фактично в кімнаті проживали лише ОСОБА_2 та ОСОБА_5

ОСОБА_5 померла і ІНФОРМАЦІЯ_1 була знята з реєстрації. З того часу ОСОБА_2 проживає в кімнаті один, сплачує комунальні платежі з урахуванням наданих йому пільг, зробив у ній ремонт.

ОСОБА_3 зареєстрований у кімнаті, однак, понад 20 років нею не цікавиться, не з'являється, речей своїх там не зберігає, участі у витратах, пов'язаних із утриманням кімнати та ремонтом не несе. У зв'язку з реєстрацією ОСОБА_3 у кімнаті ОСОБА_2 несе додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, також це перешкоджає йому переоформити на себе особовий рахунок та приватизувати дане житло.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР позивач ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 і представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали. Позивач повідомив, що з 1996 року проживав однією сім`єю із ОСОБА_7, а в 2010 році зареєструвався в кімнаті № 21. Вважає, що ОСОБА_3 не має відношення до цієї кімнати, оскільки в нього є своє житло, тому він змінив замок на вхідних дверях, зробив ремонт і сам несе витрати по утриманню кімнати.

06.10.2017 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання таким, що не набув права на користування житлом та реєстрацію місця проживання (а.с. 33-36). Мотивував позов тим, що його батькам - ОСОБА_8 та ОСОБА_5 була виділена кімната № 21 в гуртожитку в зв`язку з тим, що вони працювали на Вінницькому підшипниковому заводі. В 1971 році він народився та проживав в даній кімнаті разом з батьками, вся сім`я була зареєстрована. В 1994 році також була зареєстрована в кімнаті його дружина - ОСОБА_4, пізніше вона стала наймачем кімнати і на неї був оформлений особовий рахунок. ОСОБА_2 безпідставно вселився в їх кімнату, без згоди наймача - ОСОБА_4 і всіх членів сім`ї. Ордеру на вселення його, договору найму немає. Згодом він незаконно прописався в кімнаті, а після смерті матері - ОСОБА_5 змінив замок на вхідних дверях, відмовився надавати ключ і впускати його в кімнату, погрожував, чинив перешкоди в користуванні кімнатою і особистими речами, які там залишились. Оскільки ОСОБА_2 має власне житло в цьому ж гуртожитку - кімнату №18, вселився в кімнату № 21 і прописався без згоди наймача і членів сім`ї, ордеру на вселення і договору найму укладено не було, ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_2 таким, що не набув права на користування жилим приміщенням та реєстрацію місця проживання в кімнаті АДРЕСА_1 (а.с. 33-35).

В судовому засіданні ОСОБА_3 і представник ОСОБА_9 первісний позов не визнали, подали відзив на позов (а.с. 107-111), зустрічний позов підтримали. ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_2 є чужою людиною, вселився в кімнату і зареєструвався незаконно, згоди ні він ні його дружина, яка є власником особового рахунку, не давали. ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні житлом, погрожує розправою, змінив замок на вхідних дверях, тому він написав заяву в ЖЕК, щоб будь-яких дій щодо цієї квартири не вчиняли. За життя матері він неодноразово бив її, знущався, вони ніколи не жили однією сім`єю. Представник ОСОБА_9 вважає, що правових підстав для вселення ОСОБА_2 в кімнату гуртожитку і реєстрації не було, тому він не набув права користування цим житлом і не може звертатись з позовом про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом.

Третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4 суду пояснила, що є наймачем кімнати № 21 в гуртожитку і власником особового рахунку, проте дозволу на реєстрацію ОСОБА_2 не надавала. Після смерті свекрухи - ОСОБА_5 вона та чоловік в кімнату потрапити не можуть, оскільки ОСОБА_2 чинить перешкоди. Разом з тим, враховуючи його вік та схильність до створення конфліктів, вони не піднімали питання щодо його виселення. Вони також несуть витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, не втратили інтересу до цього житла, тому вважає, що позов ОСОБА_2 є безпідставним.

Представник Вінницької міської ради - Кріпак О.М. заперечила щодо задоволення позову ОСОБА_2, оскільки гуртожиток перебуває в комунальній власності з 2005 року, перебуває на балансі МКП «ЖЕК-15», проте договір найму та ордер із ОСОБА_2 не укладався. Він безпідставно зареєстрований в квартирі № 21 і не має правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання інших осіб такими, що втратили право користування цим житлом. З приводу вирішення зустрічного позову - поклалась на розсуд суду.

14.07.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житлом (а.с. 17).

09.10.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 (а.с. 44).

09.10.2017 року до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житлом, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що не набув права на користування житлом та реєстрацію місця проживання залучено в якості третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_4 (а.с. 43).

17.01.2018 року в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Вінницьку міську раду (а.с. 131).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу користування житловим приміщенням в гуртожитку, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми ЖК УРСР, Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, яке було чинним на момент вселення і реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у гуртожитку.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку, який на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міськради № 942 від 16.05.2005 року переданий у комунальну власність територіальної громади міста Вінниці (а.с. 59).

Станом на 23.03.2018 року гуртожиток знаходиться на балансі та обслуговуванні МКП «ЖЕК-15» (а.с. 158).

Згідно особового рахунку № 8505, виданого МКП ЖЕК № 15 від 10.06.2017 року квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_1, є ОСОБА_4. В даній кімнаті зареєстровані: з 08.10.2010 року - ОСОБА_5, 1938 р.н., мати чоловіка, яка вибула ІНФОРМАЦІЯ_1; з 12.10.2010 року - ОСОБА_3, 1971 р.н., чоловік; з 27.10.2010 року - ОСОБА_2, 1933 р.н. - родич (а.с. 6).

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 956, виданої МКП «ЖЕК № 15» 10.06.2017 року, особовий рахунок на кімнату АДРЕСА_1, відкритий на ім'я ОСОБА_4. В даній кімнаті зареєстровані: з 12.10.2010 року - ОСОБА_3, 1971 р.н. - чоловік; з 27.10.2010 року - ОСОБА_2, 1933 р.н. - родич (а.с. 5).

Також в судовому засіданні було встановлено, що згідно картки реєстрації ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній кімнаті з дня народження - 17.09.1971 року (а.с. 97), 17.09.1996 року був виписаний (а.с. 98), з 12.10.2010 року і на даний час зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_1 (а.с. 5, 14).

Із копії картки про реєстрацію «Форма № 17» (а.с. 96) на кімнату АДРЕСА_1 вбачається, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_8, 1924 р.н. був зареєстрований у ній з 1962 року, мати - ОСОБА_5, 1938 р.н. - з 1970 року, яка, крім того, була наймачем даної кімнати. В 1994 році в кімнаті була зареєстрована ОСОБА_12 - дружина ОСОБА_3, яка в подальшому стала наймачем кімнати. Їх донька ОСОБА_1, 1997 р.н., також була зареєстрована у цій кімнаті, однак, 12.10.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_13 знялись з реєстрації.

Згідно довідки МКП «ЖЕК-15» від 24.11.2017 року ордер на кімнату АДРЕСА_1 в ЖЕК не зберігся (а.с. 28, 106).

Інформація щодо видачі ордеру після 2009 року на вселення ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_1 у виконавчих органів Вінницької міської ради відсутня (а.с. 148).

Відомостей про укладення договору найму із ОСОБА_2 на дану кімнату немає.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та квартиронаймач ОСОБА_4 письмової та усної згоди на вселення (реєстрацію) ОСОБА_2 в спірну кімнату не давали (а.с. 28). Він не був вселений в кімнату як член їх сім`ї, а також як член сім`ї ОСОБА_5, оскільки не перебував із нею в зареєстрованому шлюбі, а факт спільного проживання та ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не довів.

Крім того, судом встановлено, що з 30.07.2013 року у власності ОСОБА_2 є інша кімната в цьому ж гуртожитку - № 18, площею 12,8 кв.м. (а.с. 39).

Майстром та юристом МКП «ЖЕК №15» 27.06.2017 року посвідчено акт № 270617 про відсутність з 1996 року ОСОБА_3 за місцем реєстрації в кімнаті АДРЕСА_1 (а.с. 7).

В судовому засіданні допитані свідки дали наступні показання.

Так, свідок ОСОБА_14, яка з 2013 року працює майстром в ЖЕК № 15, пояснила, що із ОСОБА_2 знайома близько 10 років, з ОСОБА_3 - не знайома. Підтвердила обставини, що викладені в акті від 27.06.2017 року. Зазначила, що акт складала зі слів сусідів, крім того, коли заходила в кімнату № 21, то бачила лише ОСОБА_2 Чи були в спірній кімнаті речі ОСОБА_3 - їй не відомо. Також вона не знає, на якій підставі ОСОБА_2 вселився у спірну кімніту.

Свідок ОСОБА_15 який проживає в кімнаті № 15 гуртожитку, суду пояснив, що ОСОБА_2 знає більше 20 років. Він неодноразово бачив ОСОБА_2 і ОСОБА_5 разом в дворі, проте в кімнату № 21 не заходив.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що знає ОСОБА_2 як сусіда, він жив в кімнаті № 21 із ОСОБА_5 Після її смерті ОСОБА_2 зробив ремонт, замінив двері і вікно, виніс всі старі речі, проте на якій підставі вселявся в кімнату, чи був ордер, чи працював він на заводі - свідкові не відомо. За життя ОСОБА_5 також до неї приходив син - ОСОБА_3, проте чи був у нього ключ від дверей - не знає.

В судовому засіданні ОСОБА_3 визнав, що після смерті матері він не проживав в кімнаті гуртожитку, оскільки ОСОБА_2 почав чинити перешкоди в користуванні житлом, замінив замки вхідних дверей. Ці обставини також визнав і ОСОБА_2 В судовому засіданні він повідомив, що ключі від замків він ОСОБА_3 не давав, оскільки не вважав це за потрібне, старі речі він викинув, без згоди ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зробив ремонт в кімнаті.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не проживає за місцем реєстрації з поважних причин. Він не втратив інтересу до даного житла, навідувався до житлового приміщення, здійснював оплату житлово-комунальних послуг разом із ОСОБА_4 за період з березня 2014 року до липня 2015 року, про що надав рахунки і квитанції (а.с. 112-128).

Фактично в кімнаті проживав ОСОБА_2, він також здійснював оплату житлово-комунальних послуг за період з липня 2015 по жовтень 2017 року, про що надав рахунки і квитації (а.с. 57-83).

Згідно довідки, виданої ОСОБА_4 МКП «ЖЕК №15» від 04.07.2017 року № 134, боргу по оплаті за комунальні послуги по кімнаті АДРЕСА_1, станом на 01.06.2017 року, немає (а.с. 8). Згідно статі 127 Житлового Кодексу УССР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Статтею 128 даного Кодексу передбачено, що жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Змінами до законів «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 року передбачено, що гуртожитки включено до об`єктів державного житлового фонду, що підлягає приватизації (Закон України від 03.03.2005 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках»).

Гуртожиток по АДРЕСА_1 був переданий в комунальну власність і в листопаді 2010 року мешканцям гуртожитку був наданий дозвіл на приватизацію житла (а.с. 102).

Оскільки правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до закону «Про приватизацію державного житлового фонду» прирівняний до правового режиму житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, то на мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються норми ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР.

Так, стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в різі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3, будучи зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1, не проживає в кімнаті за місцем реєстрації з поважних причин, оскільки кімнату займає ОСОБА_2, який з 2010 року також зареєстрований за цією адресою, змінив замки від вхідних дверей, а ключ ОСОБА_3 не дав, звільнив кімнату від речей, що належали ОСОБА_3 та померлій ОСОБА_5 Неодноразово між сторонами виникали конфлікти з приводу користування цим приміщенням, що також визнали позивач і відповідач в судовому засіданні. Цим самим ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_3 в користуванні житлом. Проте, судом також встановлено, що ОСОБА_3 не втратив інтересу до даного житла, оскільки навідується до приміщення, протягом 2014 -2015 років вносив плату за житлово-комунальні послуги (а.с. 112-128). Тому підстав для визнання його таким, що втратив право користування житлом, немає.

Крім того, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

В судовому засіданні ОСОБА_2 не довів, що його права порушені і підлягають захисту шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом. ОСОБА_2 не є наймачем кімнати АДРЕСА_1, ордер на його вселення не видавався, договір найму із ним не укладався, він ніколи не був і не є членом сім`ї ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а тому суд вважає, що ОСОБА_2 не набув правових підстав для звернення до суду з таким позовом.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача ОСОБА_2 про те, що він вселився в кімнату № 21 як член сім`ї ОСОБА_5 Він не надав беззаперечних доказів того, що проживав однією сім`єю із ОСОБА_5 і вів з нею спільне господарство. Свідки лише підтвердили, що бачили ОСОБА_2 і ОСОБА_5 разом, проте про оставини проживання сім`єю, наявність чи відсутність спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків як членів сім`ї, показань не надали. Письмової згоди наймача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вселення ОСОБА_2 в приміщення не було. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 має у власності іншу кімнату в цьому ж гуртожитку.

Так, єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку, прийнятого адміністрацією підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування є виданий громадянинові спеціальний ордер (ст. 129 ЖК УССР).

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 130 ЖК УССР).

Відповідно до п. 14 розділу ІІІ Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208 вселення до гуртожитків провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації і такий ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

Такого ордеру на вселення ОСОБА_2 немає.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

ОСОБА_3 подав зустрічний позов і просив визнати ОСОБА_2 таким, що не набув права користування жилим приміщенням. Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише при вирішенні спору щодо усунення перешкод в користуванні житлом, зокрема шляхом виселення, позбавлення права користування жилим приміщенням, зняття особи з реєстраційного обліку тощо.

Тому зустрічний позов задоволенню також не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за кожним із позивачів.

Керуючись ст.ст. 128, 129 ЖК УРСР, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. №208, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, Вінницька міська рада про визнання таким, що втратив право користування житлом - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, Вінницька міська рада про визнання таким, що не набув права на користування житлом та реєстрацію місця проживання - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Апеляційного суду Вінницької області відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідніположення» Цивільногопроцесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 27 липня 2018 року.

Суддя: