Постанова № 75559927, 25.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4097/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

представника позивача Гури О.В.

представника відповідача Бабича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції Бідонько А.В.) від 07.12.2017р. (повний текст постанови складено 12.12.2017 р.) по справі № 820/4097/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 року № 0002681403 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 538 251,25 грн. (у тому числі - за основним платежем 2830601 грн., за штрафними санкціями - 707650,25 грн.).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0002681403 від 31.08.2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3538251,25 грн., з яких 2830601,00 грн. - за основним платежем, 707650,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто на користь ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря" сплачену суму судового збору в розмірі 53073,77 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що за наслідком проведеної перевірки встановлено заниження позивачем складу доходів внаслідок не відображення неповернутої суми поворотної фінансової допомоги від неплатників податку на прибуток - фізичних осіб, які були майновими поручителями при виконанні зобов'язань за кредитними договорами між ТОВ НВО "Світло шахтаря" та ПАТ "ВіЕйБі Банк", а також заниження суми доходу на суму кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності. А тому, оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої складено Акт №4013/20-40-14-03-07/33206228 від 25.05.2017 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

-п.44.1, п.п.134.1.1, п.п.135,1, п.п. 135.5.4, п.п.140.4.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період з 01.01.14 по 31.12.16 в сумі 4188146 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 2100924 грн., за 2015 рік на суму 590408 грн., за II квартал 2016 року в сумі 52587 грн., за III квартал 2016 року в сумі 955594 грн., за IV квартал 2016 року в сумі 488633 грн.;

- п.44.1, п.п.134.1.1, п.п.135.1, п.п.135.5.4 п.п.140.4.2 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 1767471 грн., за 2015 рік на суму 4828525 грн., за І квартал 2016 зменшено на 5838405 грн.;

Позивач, не погоджуючись із висновками перевірки та прийнятими на її підставі податковими повідомленнями-рішення, провів процедуру їх адміністративного оскарження, шляхом надання заперечень на акт перевірки та скарг на податкові повідомлення-рішення.

За наслідками вказаної процедури, з урахуванням часткового задоволення заперечень та скарг, податковим органом прийнято, серед іншого, податкове повідомлення-рішення №0002681403 від 31.08.2017 року, яким ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3539331,25 грн., з яких 2831465,00 грн. - за основним платежем, 707866,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про заниження позивачем складу доходів внаслідок невідображення неповернутої суми поворотної фінансової допомоги від неплатників податку на прибуток - фізичних осіб, які були майновими поручителями при виконанні зобов'язань за кредитними договорами між ТОВ НВО "Світло шахтаря" та ПАТ "ВіЕйБі Банк", а також заниження суми доходу на суму кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, а тому нарахування на їх підставі грошового зобов'язання є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині невідображення неповернутої суми поворотної фінансової допомоги від неплатників податку на прибуток - фізичних осіб, які були майновими поручителями при виконанні зобов'язань за кредитними договорами між ТОВ НВО "Світло шахтаря" та ПАТ "ВіЕйБі Банк", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, між ТОВ НВО "Світло шахтаря" (Позичальник) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (Кредитор) було укладено Кредитний договір від 09.07.2012 р. № 262-2012, згідно із умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 237500 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору складало 1898337 грн. 50 коп. Процентна ставка за користування Кредитом - 12 % річних (зі змінами - 12,9%, 12%, 11,5%, 14,5%), кінцевий термін погашення Кредиту Позичальником - до 04.01.2013 р. (зі змінами - 29.12.2014 р.), ціль надання кредиту - поповнення обігових коштів. Згідно із п.4.1 Договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступала: застава майнових прав на грошові кошти в сумі 100 000 дол. США, які розміщені майновим поручителем ОСОБА_4 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" на депозитному рахунку; застава майнових прав на грошові кошти в сумі 150 000 дол. США, які розміщені майновим поручителем ОСОБА_5 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" на депозитному рахунку.

Сторони розірвали вказаний Кредитний договір на підставі підписання Договору про розірвання від 19.11.2014 р. Кредитного договору від 09.07.2012 № 262-2012 внаслідок проведення повного взаєморозрахунку та відсутності взаємних претензій з приводу виконання умов Кредитного договору.

Також, між ТОВ НВО "Світло шахтаря" (Позичальник) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (Кредитор) було укладено Кредитний договір від 04.10.2012 р. №348-2012, згідно із умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 304000 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору складало 2429872 грн. Процентна ставка за користування Кредитом -13,1 % річних, кінцевий термін погашення Кредиту Позичальником - 19.11.2012 р. (зі змінами - 09.02.2015 р.), ціль надання кредиту - поповнення обігових коштів. Згідно із п.4.1 Договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступала: застава майнових прав на грошові кошти в сумі 160 003 та 160 000 дол. США, які розміщені майновим поручителем ОСОБА_6 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" на двох депозитних рахунках.

Сторони розірвали Кредитний договір від 04.10.2012 р. №348-2012 на підставі Договору про розірвання від 19.11.2014 р. б/н внаслідок проведення повного взаєморозрахунку та відсутності взаємних претензій з приводу виконання умов Кредитного договору.

11.05.2012 року між ТОВ НВО "Світло шахтаря" (Позичальник) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (Кредитор) було укладено Кредитний договір №218-2012, згідно із умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 95000 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору складало 759 050 грн. Процентна ставка за користування Кредитом - 10,9 % річних (зі змінами - 13%, 15,5%, 11,5%,), кінцевий термін погашення Кредиту Позичальником - 25.10.2012 р. (зі змінами - 24.12.2014 р.), ціль надання кредиту - поповнення обігових коштів. Згідно із п.4.1 Договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступала застава майнових прав на грошові кошти в сумі 100 000 дол. США, які розміщені майновим поручителем ОСОБА_7 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" на депозитному рахунку.

Сторони розірвали Кредитний договір від 11.05.2012 р. №218-2012 на підставі Договору про розірвання від 19.11.2014 р. б/н внаслідок проведення повного взаєморозрахунку та відсутності взаємних претензій з приводу виконання умов Кредитного договору.

Між ТОВ НВО "Світло шахтаря" (Позичальник) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (Кредитор) було укладено Кредитний договір від 07.12.2011 р. №278-2011, згідно із умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 218500 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору складало 1 745 793 грн. Процентна ставка за користування Кредитом - 12 % річних (зі змінами - 7,75%, 14,5%), кінцевий термін погашення Кредиту Позичальником - 25.05.2012 р. (зі змінами - 24.12.2014 р.), ціль надання кредиту - поповнення обігових коштів. Згідно із п.1.3 Договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступала: застава майнових прав на грошові кошти в сумі 155 000 дол. США, які розміщені майновим поручителем ОСОБА_6 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" на депозитному рахунку; застава майнових прав на грошові кошти в сумі 75 000 дол. США, які розміщені майновим поручителем ОСОБА_7 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" на депозитному рахунку.

Згідно із змінами та доповненнями № 6 від 22.05.2014 р. в п.1.3 Кредитного договору від 07.12.2011 р. №278-2011 було змінено забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, а саме, в якості забезпечення виступала застава майнових прав на грошові кошти, що розміщені на депозитних рахунках в ПАТ "ВіЕйБі Банк": в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_8; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_9; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_10; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_11; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_12; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_13; в сумі 15800 дол. США або 185341,27 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_14; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_15; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_16; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_3; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_17; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_18; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_19; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_20; в сумі 15300 дол. США або 179635,11 грн., які розміщені на депозитному рахунку майновим поручителем ОСОБА_21

Сторони розірвали Кредитний договір від 07.12.2011 р. №278-2011 на підставі Договору про розірвання від 19.11.2014 р. б/н внаслідок проведення повного взаєморозрахунку та відсутності взаємних претензій з приводу виконання умов Кредитного договору.

Таким чином, загальна сума банківських кредитів, яка була отримана ТОВ НВО "Світло Шахтаря" у перевіреному періоді під майнову заставу депозитних коштів фізичних осіб та погашена в наступному майновими поручителями складає 855 000 дол. США.

Під час розгляду справи представник відповідача вказував, що з урахуванням наданих платником податків під час розгляду заперечень на акту перевірки документів, податковий орган дійшов висновку про наявність факту отримання підприємством у перевіряємий період поворотної фінансової допомоги, яка підлягає включенню у складі інших доходів податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних висновків податкового органу, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, заставою (ст.546 ЦК України).

Поняття "застава" визначено у ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу".

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту (ст. 3 Закону України "Про заставу").

Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужено заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до ст. 583 ЦК України та ст.11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Тобто, ТОВ НВО "Світло Шахтаря" виходячи із норм законодавства мало право отримати кредит під заставу як власного депозиту, так і під заставу депозитів третіх осіб: юридичних або фізичних.

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі (ст.13 Закону України "Про заставу").

Положеннями ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, зокрема, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ця норма містить загальне правило.

Випадки наведені в ст.512 ЦК України є винятком із цього правила, вони визначають підстави заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, згідно пункту 3 частини 1 вищевказаної статті Кодексу, серед підстав заміни кредитора у зобов'язанні називає виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), а згідно пункту 4 вказаної частини Кодексу - виконання обов'язку боржника третьою особою.

Перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобов'язання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобов'язальних правовідносин називається суброгацією, яка веде не до припинення зобов'язання, а лише до заміни кредитора в існуючому зобов'язанні. Саме до таких випадків закон відносить виконання обов'язку боржника заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно із ст. 26 Закону України "Про заставу", заставодавець, щоб відвернути стягнення на майно, має право у будь-який час до моменту його реалізації виконати забезпечене заставою зобов'язання перед кредитором. При цьому заставодавцем, може бути як сам боржник, так і майновий поручитель.

Отже, майновий поручитель, який виконує обов'язок боржника, щоб відвернути звернення стягнення на своє майно, стає кредитором щодо погашеного зобов'язання до боржника.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до Договорів застави майнових прав, складеними в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, передбачено право Заставодавця зупинити в будь-який час звернення стягнення на Предмет застави шляхом виконання зобов'язань за Кредитним договором, а саме: п.п.2.2.1 договору застави майнових прав №218-32-2012 від 25.06.13р., укладеним із ОСОБА_7; п. 2.2.1 договору застави майнових прав № 278-1-31-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_14; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-32-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_8; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-33-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_15; п. 2.2.1 договору застави майнових прав № 278-1-34-2014 від 22.10.2014р. , укладеним із ОСОБА_13; п. 2.2.1 договору застави майнових прав № 278-1-35-2014 від 22.10.2014р. , укладеним із ОСОБА_16; п. 2.2.1 договору застави майнових прав № 278-1-36-2014 від 22.10.2014р. , укладеним із ОСОБА_3; п. 2.2.1 договору застави майнових прав № 278-1-37-2014 від 22.10.2014р. , укладеним із ОСОБА_17; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-38-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_18; п. 2.2.1 договору застави майнових прав № 278-1-39-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_19; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-310-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_20; п. 2.2.1 договору застави майнових прав № 278-1-311-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_21; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-312-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_9; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-313-2014 від 22.10.2014р., укладеним із С.В.; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-314-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_11; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №278-1-315-2014 від 22.10.2014р., укладеним із ОСОБА_12Д,; п.2.2.1 договору застави майнових прав №262-32-2012 від 05.07.13р., укладеним із ОСОБА_4; п.2.2.1 договору застави майнових прав та №262-33-2012 від 05.07.13р. укладеним із ОСОБА_5; п. 2.2.1 договору застави майнових прав №348-34-2014 від 11.11.14р., укладеним із ОСОБА_6

Сторонами не заперечувалось, що зобов'язання за кредитними договорами перед банком-кредитором ПАТ "ВіЕйБі Банк" було погашено вищезазначеними майновими поручителями на підставі платіжних доручень в іноземній валюті від 19.11.2014 р. в розмірі 855 000 дол. США.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в даних правовідносинах заставодавці набули права на зворотну вимогу (регрес) до позичальника - ТОВ НВО "Світло Шахтаря", в межах суми боргу за кредитними договорами.

Представник позивача під час розгляду справи вказував, що протягом 2015-2016 років підприємством виконувались свої зобов'язання перед майновими поручителями в порядку регресу за кредитними договорами, що, зокрема, підтверджується розрахунковими документами, які досліджувалися під час перевірки. Тобто, здійснення операцій з погашення майновими поручителями боргу за кредитними договорами, не спричиняє ніяких податкових наслідків для підприємства-боржника.

Таким чином, після виконання майновими поручителями зобов'язання за кредитними договорами відбулася заміна кредитора, тобто, в обліку виникла кредиторська заборгованість перед майновими поручителями замість банка-позичальника, яка потребує погашення на умовах, викладених у кредитних договорах, право регресу за якими перейшло до майнових поручителів.

Відповідно до п.п. 14.1.257 ПК України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказана кредиторська заборгованість на момент її виникнення не може вважатися поворотною фінансовою допомогою, оскільки не відповідає ознакам, наведеним у п.п.14.1.257 ПК України.

Враховуючи наведене, встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про заниження підприємством суми доходів за 2014 рік на суму 13439270 грн. при виконанні кредитних угод з ПАТ "ВіЕйБі Банк" за рахунок застави є неправомірними, в зв'язку з чим, нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік на суму 2 419 069 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є незаконним.

В зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.

З приводу висновків податкового органу про порушення підприємством вимог діючого законодавства, що призвело до заниження суми доходу від будь-якої діяльності на суму кредиторської заборгованості у розмірі 2 286 286,70 грн., щодо якої минув термін позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за наслідком проведеної перевірки було встановлено існування кредиторської заборгованості за Договорами поставки із Постачальником DAMEL LFME S.A. (Польща) на загальну суму 2 286 286,70 грн., за якою, на думку податкового органу, закінчився строк позовної давності станом на 31.12.2016 року, а саме: за Договором 60/DH/2009 від 24.04.09 р. у сумі 50876,46 грн.; за Договором 77/DH/2009 від 14.07.09 р. у сумі 1879409,45 грн.; за Договором 112/DH/200 від 29.10.09 р. у сумі 1313,12 грн.; за Договором 134/DH/200 від 14.12.09 р. у сумі 30963,58 грн.; за Договором 133/DH/200 від 14.12.09 р. у сумі 15714,86 грн.; за Договором 55/DH/2010 від 22.07.10 р. у сумі 48486,12 грн.; за Договором 103/DH/201 від 24.08.10 р. у сумі 55299,87 грн.; за Договором 140/DH/201 від 29.11.10 р. у сумі 111985,06 грн.; за Договором 141/DH/201 від 29.11.10 р. у сумі 1031,74 грн.; за Договором 11/DH/2011 від 18.04.11 р. у сумі 31208,02 грн.; за Договором 45/DH/2011 від 20.05.11 р. у сумі 14833,76 грн.; за Договором 63/DH/2011 від 20.05.11 р. у сумі 28833,03 грн.; за Договором 91/DH/2011 від 25.07.2011 р. у сумі 16331,63 грн.

Враховуючи, що за вищезазначеними договорами не проводились розрахунки з 01.01.2013 року, податковий орган дійшов висновку про порушення ст.8 Конвенції ООН "Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів" від 14.06.74 р. (ратифікована ВР України 14.07.93 р.). Тобто, внаслідок порушення п.п.134.1.1, п.п.135.1 ПК України, П(С)БО №11 "Зобов'язання", П(С)БО № 15 "Дохід", що мало наслідком заниження доходу по рядку 01 Декларації з податку на прибуток підприємства за рахунок не включення до його складу у 4-му кварталі 2016 року наявної на звітну дату кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності у сумі 2 286 287 грн.

Перевіряючи правомірність вказаних висновків контролюючого органу, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно абз. d) ст.1 частини 1 Конвенції ООН "Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів" від 14.06.74 р. (далі - Конвенція), термін "порушення договору" - це невиконання або неналежне виконання договору.

Згідно із розділом "Строк позовної давності та початок його перебігу" Конвенції встановлено, що строк позовної давності встановлюється у чотири роки (ст.8 Конвенції).

Відповідно ст.9 Конвенції, перебіг строку позовної давності починається від дня випадків, передбачених статтями 10, 11 та 12.

Так, ст. 10 Конвенції встановлено, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення. Право на позов, що випливає з дефекту або іншої невідповідності товару умовам договору, виникає від дня фактичної передачі товару покупцеві або його відмови прийняти товар. Право на позов, що ґрунтується на обмані, вчиненому до, під час укладення виникає від дня, коли обман був або міг бути розумно розкритий.

Якщо продавець дав щодо товару пряму гарантію, строк дії якої обмежений певним періодом часу або в іншій спосіб, перебіг позовної давності по вимогам, що випливають з такої гарантії, починається від дня, коли покупець сповіщає продавця про факт, який став підставою для такої вимоги, але не пізніше закінчення строку дії гарантії (ст. 11 Конвенції).

Згідно із ст.12 Конвенції, якщо при наявності правових обставин, одна з сторін може заявити про припинення договору до настання строку його виконання і заявляє про це, перебіг строку давності, що ґрунтується на цій обставині, починається від дня подання заяви іншій стороні. Якщо про припинення договору не заявлено до настання строку його виконання, перебіг позовної давності починається від дня настання строку виконання договору.

Також, строк позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

Згідно із розділом "Обчислення строку" Конвенції, строк позовної давності минає в кінці того дня, який відповідає календарній даті початку його обчислення. Якщо закінчення строку позовної давності випадає на такий місяць, в якому немає відповідної календарної дати, то строк минає в кінці останнього дня цього місяця.

Строк позовної давності обчислюється відповідно до дати того місця, де порушується провадження розгляду спору (ст. 28 Конвенції).

Під час судового розгляду справи встановлено, що за Договором 60/DH/2009 від 24.04.09 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 30.04.2010 р.); за Договором 77/DH/2009 від 14.07.09 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 12.07.2010 p.); за Договором 112/DH/200 від 29.10.09 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 01.11.2010 р.); за Договором 134/DH/200 від 14.12.09 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 20.01.2010 p.); за Договором 133/DH/200 від 14.12.09 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 10.12.2010 p.); за Договором 55/DH/2010 від 22.07.10 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 02.08.2011 p.); за Договором 103/DH/201 від 24.08.10 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 01.09.2011 p.); за Договором 140/DH/201 від 29.11.10 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 30.12.2010 р.); за Договором 141/DH/201 від 29.11.10 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 01.12.2011 p.); за Договором 11/DH/2011 від 18.04.11 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 23.04.2012 р.); за Договором 45/DH/2011 від 20.05.11 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 25.05.2012 p.); за Договором 63/DH/2011 від 20.05.11 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 25.05.2012 p.); - за Договором 91/DH/2011 від 25.07.11 р. оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 р. (Додаткова угода від 01.08.2012 p.).

Тобто, з урахуванням вищевказаних договорів, оплата за обладнання провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до 31.12.2018 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що термін позовної давності загальною тривалістю у 4 роки при виконанні зобов'язань за визначеними договорами поставки, не можна вважати закінченим, оскільки він не почав свого перебігу в наслідок відсутності порушених прав кожної із сторін договорів, у тому числі за спеціальними випадками, передбаченими ст.10-12 Конвенції.

Враховуючи наведене, встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про заниження підприємством суми доходів за від будь-якої діяльності на суму кредиторської заборгованості у розмірі 2 286 286,70 грн., щодо якої минув термін позовної давності, є неправомірними, в зв'язку з чим, нарахування суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є незаконним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач дійшов до неправомірного висновку про заниження позивачем складу доходів внаслідок не відображення неповернутої суми поворотної фінансової допомоги від неплатників податку на прибуток - фізичних осіб, які були майновими поручителями при виконанні зобов'язань за кредитними договорами між ТОВ НВО "Світло шахтаря" та ПАТ "ВіЕйБі Банк", а також заниження суми доходу на суму кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про встановлений за наслідком проведеної перевіри факт безпідставного нарахування підприємством позитивних та від'ємних курсових різниць на суму валютної заборгованості, оскільки за наслідком розгляду заперечень на акт перевірки податковим органом було прийнято рішення про перегляд вказаного висновку акту перевірки. В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вказані порушення не були покладені, а тому не були предметом судового розгляду по даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017р. по справі №820/4097/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 30.07.2018 року.