Постанова № 75559701, 24.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Чайка І.В.

24 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 641/7611/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.06.2018 по справі № 641/7611/17, ухвалене в м. Харків, пров. Брянський, 5, 61068, о 11:00, повний текст рішення складено 08.06.2018р.

за позовом ОСОБА_2

до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2017р. позивач, ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2), звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Слобожанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним дії відповідача, щодо не нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок підвищеної пенсії позивачу ч.1 ст.6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.06.2013 року та виплатити недоотримані кошти.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він народився 10.12.1943р., є пенсіонером, отримує пенсію за віком та має статус «дитина війна». Листом відповідача від 07.08.2017р. позивачу було роз'яснено розрахунок його пенсії, згідно якого позивач дізнався, що отримує у меншому розмірі, ніж це встановлено законодавством. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% від мінімальної пенсії, однак листом відповідача від 02.10.2017р. позивачу відмовлено в цьому.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.06.2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

20.07.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача, в суді апеляційної інстанції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач 10.12.1943р.н. та отримує пенсію за віком та має статус «дитина війна».

Позивач звернувся до Слобожанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про перерахунок та виплату пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за весь період та з часу прийняття вказаного Закону.

Однак, листом Слобожанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 07.08.2017р. повідомлено заявника, що розрахунок його пенсії проведено згідно діючого законодавства та роз'яснено, що таке підвищення до пенсії йому здійснюється в розмірі 66,43 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при виплаті позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, діяв на підставі, у межах повноважень та згідно з чинним законодавством України, а тому не порушив права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту та гарантвї їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки врегульовано Законом України від 18.11.2004р. № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (надалі - Закон № 2195-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2195-IV, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно з ст. 6 Закону № 2195-IV (в редакції до 01.01.2015р.) - дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 34 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. № 76-VIII, який набув чинності з 01.01.2015р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: у ч. 1 ст. 6 цього Закону слова «у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» замінено словами «у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Так, з 01.01.2015р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового тримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У висновках п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011р. зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.

Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції від 24.04.2014р.), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 66,43 грн.

Редакція цієї статті є діючою на час звернення позивача з даним адміністративним позовом та неконституційною не визнавалась.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» також не було встановлено змін щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплати у визначеному Кабінетом Міністрів Україні розмірі, діяв з урахуванням вимог законодавства, та він не міг застосовувати не існуючої норми.

Питання щодо розміру доплат є питанням та прерогативою самої держави, як і її відповідальності.

Законодавцем визначено, що саме Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати порядок та розмір виплат дітям війни. Відповідач не є особою, яка сама встановлює та визначає правове регулювання цих питань, пенсійний орган є суб'єктом владних повноважень, який є виконавцем в межах цих відносин.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, виконав обов'язок, покладений на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та довів правомірність вчинених дій.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 04.06.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.06.2018 по справі № 641/7611/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 30.07.2018.