Постанова № 75559347, 25.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2018 рокусправа № 804/192/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Мельник В.В.

судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ПОЛИМЕР»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року (головуючий суддя - Коренев А.О.) у справі № 804/192/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ПОЛИМЕР»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування акту перевірки суб'єкта владних повноважень, наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ПОЛИМЕР» (далі по тексту - Позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними наказ № 6167-п від 02.11.2017 про проведення з 08.11.2017 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР», акт № 25988/04-36-14-19/36094271 від 21.11.2017 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР», податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0023341419;

- скасувати наказ № 6167-п від 02.11.2017 про проведення з 08.11.2017 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР», податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0023341419.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року відкрито провадження по справі № 804/192/18.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначав, що приписи п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України не могли бути правовою підставою для призначення перевірки ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР», оскільки фактично не мали місця обставини, що їх визначено вказаною нормою як умову її застосування, та на які Відповідач посилається як на підстави проведення перевірки. Зауважено, що перевірка Відповідачем проведена з порушенням норм ПК України, зокрема приписів п. 85.9 ст. 85 ПК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 804/192/18 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ПОЛИМЕР» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними актів суб'єкта владних повноважень, скасування наказу та податкового повідомлення рішення - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що Відповідачем правомірно було прийнято оскаржуваний наказ з огляду на наявність фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, та відповідні сумніви Позивачем усунуті не були. Акт перевірки є службовим документом та носієм доказової інформації, а тому скасування останнього не призведе до поновлення права Позивача у спірних правовідносинах. При цьому Позивачем не наведено жодних доказів щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, окрім того, що Відповідачем не були розглянуті заперечення та не направлено письмової відповіді за наслідками їх розгляду, наведено не було. Крім того, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Позивач - ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР», не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 804/192/18 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати наказ № 6167-п від 02.11.2017 про проведення з 08.11.2017 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР», та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0023341419.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що невиконання податковим органом вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Зауважено, що обов'язок підтвердження належними доказами фактів розгляду заперечень Позивача та направлення письмової відповіді за результатом цього розгляду лежить саме на Відповідачеві. Наголошено на тому, що комплексне дослідження Відповідачем в ході перевірки та судом першої інстанції при розгляді справи первинних документів проведено не було, незважаючи на відсутність у вироці Красногвардійського районного суду від 05.01.2016 року у справі № 204/7850/15-К відносно Шеремета А.О. будь-яких встановлених обставин щодо Позивача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не направив.

Особи, які беруть участь у справі, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі, та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа від 31.03.2017 року № 5700/10/03-36-16-09-16 Відповідачем було направлено на адресу Позивача запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», а саме по господарським операціям ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР» з ТОВ «Контакт-Плюс» за період квітень 2014 року. Вказаний запит було отримано Позивачем 24.04.2017 року (а.с.9-10, 11).

Листом № 1 від 12.05.2017 року ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР» повідомило Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, що на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2015 року посадовими особами податкової міліції ГУ ДФС у Дніпропетровській області 06.08.2015 року була проведена виїмка оригіналів документів ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР» з ТОВ «Контакт-Плюс» за квітень 2014 року (а.с.12).

Згідно наказу № 6167-п від 02.11.2017 року та направлення № 2662 від 03.11.2017 року, Головним управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі ст. 75, пп.78.1.1. пункту 78.1 статті 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ПОЛИМЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Контакт Плюс" за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, тривалістю 5 робочих дні з 08 листопада 2017 року (а.с. 22, 23)

За результатами перевірки було складено акт № 25988/04-36-14-19/36094271 від 21.11.2017 року (а.с.25-29), яким встановлено порушення: п. 14.1.27 і 14.1.28 п. 14.1.сг. 14, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодекс України ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР» занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 63982,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР» занижено податок на додану вартість на загальну суму 71 091,00 грн.

Позивачем було подано заперечення на вказаний акт перевірки відповідно до листа № 4 від 04.12.2017 року, які були отримані Відповідачем 05.12.2017 року (а.с.31-32).

На підставі вказаного акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0023341419 від 19.12.2017 року.

Визнання протиправним та скасування вказаних наказу, акту перевірки та податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 804/192/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним акту перевірки сторонами не оскаржується, а тому колегією суддів апеляційного суду у відповідності до положень ст. 308 КАС України не переглядається.

Надаючи правову оцінку рішенням суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, запитом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.03.2017 року № 5700/10/03-36-16-09-16 про надання інформації та її документального підтвердження вбачається, що Відповідач, на підставі пп. 16.1.5, пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 1 абз. 3 п.п. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та у зв'язку з проведенням аналізу податкової інформації та показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР» за відповідні періоди, даних Єдиного реєстру податкових накладних, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Таким чином, у вказаних запитах контролюючого органу конкретно визначено підстави, визначені у п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, для направлення такого запиту, наданий запит містив вичерпну інформацію стосовно порушень податкового законодавства, способу та періоду їх виникнення.

Як вбачається із наданої відповіді ТОВ «АРТ ПОЛИМЕР», Позивач запитувані документи та обґрунтовані пояснення не надав, мотивуючи це тим, що останні були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

При цьому колегія суддів зазначає, що отримані Позивачем запити підписані уповноваженою посадовою особою податкового органу та скріплені відповідною печаткою, містять перелік інформації, що запитується та документів, що її підтверджують, а також містять посилання на підстави для надіслання запиту.

При цьому Позивач правом на судове оскарження вказаного запиту, якщо вважав, що вони були направлені податковим органом безпідставно, не скористався.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідачем були виконані законодавчі вимоги, щодо своєчасного надіслання Позивачу направлення на перевірку та спірного наказу (а.с. 24).

При цьому, згідно позиції Верховного Суду України в аналогічних справах, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.».

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права Позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а тому задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ Відповідача не є юридично значимим для Позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки у відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України. У даному випадку Позивач був своєчасно сповіщений про намір податкового органу провести документальну позапланову невиїзну перевірку та у разі незгоди із відповідним наказом про проведення перевірки мав можливість оскаржити останній до винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0023341419, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Контакт-Плюс».

При цьому Позивачем не заперечується той факт, що вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2016 по справі № 204/7850/15-К, який набрав законної сили 24.03.2016 року, визнано винним у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України Шеремета А.О. (а.с. 51-55).

Відповідно до вказаного вироку Шеремет А.О. погодився за грошову винагороду стати засновником та директором ТОВ «Контакт-Плюс», не маючи при цьому наміру здійснювати заявлену в статуті фінансово-господарську діяльність зазначеного підприємства та усвідомлюючи той факт, що діяльність ТОВ «Контакт-Плюс» буде носити незаконний характер, зокрема спрямована на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства-контрагентам, а також на вчинення безтоварних операцій, направлених на переведення грошових активів з безготівкової форми в готівкову. При цьому після державної реєстрації вказаного підприємства Шеремет А.О. передав реєстраційні документи ТОВ «Контакт-Плюс» невстановленій особі для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочину особи, що утворила контрагента Позивача, дії яких не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних обвинуваченими особами у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Суд першої інстанції також вірно виходив з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. При цьому, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Слід зауважити, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не можуть бути достатніми доказами фактичного виконання операцій, не зважаючи на належне оформлення останніх.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року (справа № 2а-7075/12/2670), що враховується відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Доводи Позивача щодо неправомірності податкового-повідомлення рішення, з огляду на те, що Відповідачем не були розглянуті заперечення та не направлено письмової відповіді за результатом їх розгляду, не підтверджені належними доказами, визнаються колегіє суддів безпідставними та такими, що не впливають на правильність вирішення спору.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 804/192/18 необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ПОЛИМЕР»- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 804/192/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 30 липня 2018 р.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов