Постанова № 75559049, 24.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Справа№ 910/397/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі Ігнатюк Г.В.

за участю представників:

від позивача: Саржинська О.А. ( довіреність №291/20-19 від 21.06.18)

від відповідача: Остапенко В.М. (довіреність № 14-162 від 28.09.17)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2018 р.

у справі № 910/397/18 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про спонукання укласти договір реструктуризації заборгованості за газ,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач звернувся з позовом про спонукання відповідача до укладення договору реструктуризації заборгованості за газ.

Позов мотивував тим, що відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730 борг позивача, який виник за спожитий природний газ підлягає розстроченню. Зазначив, що він включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Відповідну пропозицію позивача про укладення договору відповідач необґрунтовано залишив без задоволення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2018 позов задоволено: визнано укладеним з 20.10.2017 року типовий договір №1/0210 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 02.10.2017 року між Концерном "Міські теплові мережі" та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції, наведеній у рішенні.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що сторони є суб'єктами у правовідносинах, врегульованих Законом «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а укладення відповідного договору є обов'язковим в силу закону.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у позові. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив на те, що висновок суду першої інстанції вважає помилковими. Вказує на те, що частина боргу позивача перед відповідачем утворилась внаслідок укладення договору про уступку права вимоги, за умовами якого він набув право вимоги боргу позивача за спожитий природний газ від попереднього кредитора, а тому, на його думку, на такий борг не поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Крім того, заборгованість позивача була встановлена, а в подальшому її виплата розстрочена судовими рішеннями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 року прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та призначено справу до розгляду на 03.07.2018 року об 11 год. 45 хв.

25.06.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 03.07.2018 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 03.07.2018 року не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення слухання справи.

У судовому засіданні оголошено перерву.

23.07.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

У засіданні суду 24.07.2018 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) заборгованість Концерну «Міські теплові мережі» перед публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що утворилась на 01.07.2016 та не погашена на 31.12.2016, склала 301 899 561,74 грн., а обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, склала 187 759 494,79 грн. Вказана заборгованість складається із сумарної заборгованості за договорами: №14/2530/11, №13/3782-БО-13, №852/14-БО-13, №2492/14-КП-13, №14/6705/12.

При цьому, така заборгованість не оспорюється відповідачем та підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме:

- щодо договору №14/2530/11 від 30.09.2011р. - рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі №908/997/15-г;

- щодо договору № 13/3782-БО-13 від 18.03.2013р. - постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. по справі №908/2373/15-г;

- щодо договору №852/14-БО-13 від 27.12.2013р. - рішенням господарського суду Запорізької області від 24.05.2016р. по справі №908/654/16;

- щодо договору № 2492/14-КП-13 від 28.01.2014р. - постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. по справі №908/658/16.

Крім того, як було встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 р. у справі №908/1236/13, 31.10.2012 р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (новий кредитор) укладено договір №14/6705/12 про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги первісного кредитора до боржника концерну «Міські теплові мережі» за договором на постачання природного газу № 1БО від 23.09.2011 р.

Відповідно п. 2.4. вищевказаного договору про відступлення права вимоги - сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п.1.1. договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно ст. 601 Цивільного кодексу України. З укладанням договору відступлення права вимоги від 31.10.2012 новим кредитором придбані права вимоги до відповідача в сумі номіналу вимоги на час придбання, даний правочин є юридичною формою заміни кредитора у договорі №1БО від 23.09.2011 (цесії). Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до зазначеного рішення суду у справі №908/1236/13 предметом її розгляду була заборгованість за договором № 1БО від 23.09.2011 р. за газ, поставлений протягом жовтня 2011р. - серпня 2012 р.

З метою участі у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730 (надалі також - Закон №1730) позивач звернувся листом від 23.06.2017 р. № 2954/20 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (далі також - Мінрегіон) із заявою про включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі також - Реєстр). До заяви були додані документи, передбачені ч. 2 ст. 3 Закону №1730, у тому числі довідка про обсяги та структуру кредиторської заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи). Відповідно до вказаної довідки заборгованість позивача перед НАК «Нафтогаз України», що утворилась на 01.07.2016 та не погашена на 31.12.2016, склала 301 899 561,74 грн., а обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, склала 187 759 494,79 грн. Вказана заборгованість складалась із заборгованості за кількома договорами, а саме: №14/2530/11, №13/3782-БО-13, №852/14-БО-13, №2492/14-КП-13, №14/6705/12.

Відповідно до наказу Мінрегіону від 03.08.2017р. №190 (а.с. 52-53 том 1) Концерн «Міські теплові мережі» внесено до Реєстру. Згідно додатку (а.с. 54-55 том 1) до цього наказу обсяг кредиторської заборгованості позивача, що підлягає врегулюванню згідно Закону №1730 склав 301 899 561,74 грн., а обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду - 187 759 494,79 грн.

Запорізькою міською радою, на дотримання положень частини 4 статті 5 Закону №1730, якою передбачено, що виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації, було прийнято рішення від 30.08.2017 р. №63 (а.с.56 том 1) про погодження реструктуризації заборгованості Концерну «Міські теплові мережі» за спожитий природний газ та надання гарантії виконання Концерном «МТМ» зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості.

Позивачем відповідно до листа від 03.10.2017р. №4353/07 (а.с. 57 том 1) відповідачу було надіслано пропозицію про укладення договору про реструктуризацію заборгованості відповідно до вимог Закону №1730, до якого були додані: проект типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №1/0210 від 02.10.2017 р. (підписаний керівником Концерну «МТМ» та підписаний (погоджений) уповноваженим представником органу місцевого самоврядування) та за формою відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017р. №222: графік погашення заборгованості (додаток до договору); повідомлення про включення до Реєстру; акт звіряння розрахунків, підписаний обома сторонами; рішення Запорізької міської ради від 30.08.2017р. №63.

Відповідачем відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення такий проект договору було отримано 10.10.2017р., а отже, відповідно до положень частини 8 статті 5 Закону № 1730, такий договір підлягав укладенню у десятиденний строк - тобто до 20.10.2017 р.

Натомість відповідач залишив пропозицію позивача без задоволення та супровідним листом №26-8047/1.8-17 від 09.11.2017 р. повернув не підписаний проект договору про реструктуризацію та інші надіслані разом із ним документи.

Не погодившись з зазначеними діями публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що сторони є суб'єктами у правовідносинах, врегульованих Законом «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а укладення відповідного договору є обов'язковим в силу закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Законом №1730, який набув чинності 30.11.2016 року, визначається комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 Закону №1730 його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 3 Закону №1730 теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Формування та ведення реєстру, як передбачено пунктом 4 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. № 93, здійснюється Мінрегіоном шляхом збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

Учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до абзацу 12 частини 1 статті 1 Закону №1730 є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та її дочірня компанія «Газ України» (абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 1730).

За правилами статті 5 Закону №1730 реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

При цьому, на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (ч. 3 ст.5 Закону № 1730).

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.5 Закону №1730).

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону №1730 кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

За приписами частини 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади відповідно до частини другої цієї статті можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Частиною 1 статті 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, за правилом частини другої цієї статті, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

При цьому цивільним законодавством, зокрема частиною третьою статті 631 ЦК України не заперечується можливість поширення умов договору на правовідносини між ними, які виникли до його укладення.

Відповідачем не було наведено заперечень щодо змісту запропонованого позивачем договору про реструктуризацію заборгованості. Водночас встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позивачем були виконані передбачені Законом № 1730 умови для укладення договору про реструктуризацію заборгованості, як то: Концерн «МТМ» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; отримано від органу місцевого самоврядування погодження та гарантії виконання Концерном «МТМ» зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості; проект договору складено у відповідності до Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №222; заборгованість, включена у спірний договір, відповідає вимогам Закону №1730, що також підтверджено вищевказаними рішеннями судів; сума за договором підтверджена актом звіряння між позивачем та відповідачем.

Оскільки укладення такого договору є обов'язковим в силу закону, тоді як відповідачем не наведено передбачених Законом №1730 підстав для відмови в його укладенні, висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Судова колегія не погоджується з твердженням відповідача про те, що на частину суми боргу не поширюється дія Закону №1730. Сторони у справі, відповідно до наведеного у статті першій цього Закону визначення, є учасниками процедури врегулювання заборгованості, яка ним визначена, а характер заборгованості відповідає тій, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону. При цьому як таку, заборгованість позивача визнано Міністерством, уповноваженим на ведення Реєстру. Також, судова колегія вважає помилковим посилання відповідача на порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення укладенням такого договору. Закон №1730 не передбачає обмежень щодо укладання договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ щодо заборгованості, яка була встановлена судовими рішеннями, у тому числі ними в подальшому розстрочена. При цьому Господарський процесуальний кодекс України, як і Закон України "Про виконавче провадження" не заперечує можливості надання відстрочки, розстрочки, зміни способу чи порядку виконання судового рішення незалежно від того, чи вчинялась така процесуальна дія раніше, а також надає сторонам право укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення або стягувачу взагалі відмовитись від стягнення. Держава, як власник 100% акцій статутного фонду ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (п. 15 статуту ПАТ «Національна акціонерна компанія « Нафтогаз України»), у законодавчий спосіб визначила долю заборгованості позивача у відповідних правовідносинах, що не суперечить принципам права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2018 року у справі № 910/397/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2018 року у справі № 910/397/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2018 року у справі № 910/397/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/397/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови підписано 27.07.18

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Кропивна