Постанова № 75558898, 30.07.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2018 року м.Дніпро Справа № 904/754/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", Розумовського О.А. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 року (повний текст складено 05.05.2018, суддя Рудовська І.А.) у справі № 904/754/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-К", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", м.Дніпро

про стягнення 14 200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-К" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ" (далі - відповідач) про стягнення 14 200,00 грн. - боргу та витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2018 року у даній справі позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ" (49000, м. Дніпро, пр. Кірова, буд. 82-Г; код ЄДРПОУ 37150703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-К" (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 15; код ЄДРПОУ 38365337) 14 200,00 грн. (чотирнадцять тисяч двісті грн. 00 коп.) - боргу, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і докази погашення заборгованості матеріалах справи відсутні.

Не погодившись із вказаним рішенням, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", Розумовський О.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2018 року у справі №904/754/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", Розумовського О.А. викладені в апеляційній скарзі зводяться до того, що:

- у відповідності до Договору, Виконавець зобов'язаний надавати маркетингові послуги лише на підставі замовлення, наданого Замовником за допомогою факсу, електронної пошти або будь-яким іншим зручним для Замовника способом, складеного за зразком (зазначеним у Додатку №1 до цього Договору), в якому сторонами визначені умови надання таких послуг.

У відповідності до п. 3.2. Договору з врахуванням Протоколу узгодження розбіжностей, «Плата за надані послуги передбачені даним договором, вноситься Замовником не пізніше 5 банківських днів з дня підписання Сторонами Акту виконаних робіт».

Судом поза увагою залишено той факт, що відповідач не замовляв послуги про які позивач зазначає у позові, а отже й підстав для оплати начебто наданих послуг - немає.

- посилання Позивача та суду лише на акти та на пункти 3.1.9 та 3.1.10 Договору, визнані судом встановленими, про виплату 2% мотиваційної винагороди, та винагороди 2% за надання маркетингових послуг (від суми коштів що надійшли за договором поставки), як на обґрунтування своєї позиції, є безпідставним, оскільки не враховує положень 1.4. Договору. За цих обставин висновки суду щодо виникнення зобов'язань Відповідача лише на підставі актів (що не були підписані Відповідачем) та на пункти 3.1.9 та 3.1.10 Договору є необґрунтованими.

Так, п. 3.1.9 та 3.1.10 Договору встановлено лише розмір виплат, які відповідно до п. 1.4 Договору повинні бути замовленні Замовником (Відповідачем), та перелік яких визначається у п.1.2 Договору. Само по собі надходження грошей за поставлений товар відповідно до умов договору поставки є виконанням грошового зобов'язання Позивачем, та не може бути підтвердженням надання Позивачем якихось конкретних послуг за маркетинговим договором. Конкретний перелік та період надання послуг визначаються згідно п.1.4 та п.1.2 Договору у замовлені, що взагалі судом не враховано при винесені рішення, що в свою чергу порушує принципи матеріального права встановлені ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України відповідно до яких «..господарське зобов'язання повинно виконуватись відповідно до вимог закону, інших нормативних актів, договору...». Тобто судом невірно тлумачено ст. 193 ГК та ст. 526 ЦК України оскільки не приділено уваги тому факту, що зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору. А відповідно до умов договору (п.1.4. договору у редакції з протоколом розбіжностей) послуги надаються за замовленням.

Крім того, суд в обґрунтування рішення посилається на ст. 901 Цивільного кодексу України, зазначаючи її зміст що «за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.» при цьому суд абсолютно не враховує обов'язковість наявності завдання замовника на надання послуг встановлені зазначеною нормою.

Незрозумілим є посилання суду в обґрунтування своєї позиції на ст. 629 Цивільного кодексу України яка передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, та ст. 525 Цивільного кодексу України - відповідно до якого одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, оскільки судом не встановлено жодного факту, а в матеріалах справи відсутні докази відмови Відповідача від договору, або невиконання своїх обов'язків, а навпаки Позивачем не доведено виникнення обов'язків Відповідача за договором, адже не було доведено факту замовлення останнім послуг у Позивача відповідно до Договору (п.1.4. з врахуванням протоколу) та ст. 901 ЦК України.

За таких обставин вважаємо що судом при винесені рішення невірно тлумачено норми матеріального права встановлені ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи посуті.

В розумінні зазначених норм та договору у Відповідача не виникало зобов'язань по спірним взаємовідносинам, оскільки послуги не замовлялись.

На відсутність замовлень Відповідач акцентував увагу суду не одноразово, про те ці доводи були залишені поза увагою, та жодним чином не досліджені судом. З огляду на що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом жодним чином не досліджено, та не надано правової оцінки письмовим доказам самого Позивача щодо надсилання спірних актів наданих послуг та рахунків до них на адресу м. Дніпро, пл. Жовтнева, 12, замість адреси реєстрації Відповідача вказаної в договорі (пр. Кірова, 82-Г), також не були досліджені доводи Відповідача щодо невідповідності актів наданих послуг та рахунків до них приписам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», абзацу 11 статті 1 закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» - та п.2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (надалі - Положення №88), відповідно до яких «Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.» адже у спірних актах та рахунках відсутні відомості про господарські операції (визначені п.1.2. Договору) та період їх надання.

- відповідно до ч. 5 ст. 236 ГКУ - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 237 ГКУ при ухваленні рішення суд вирішує такі питання (зокрема):

чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

Враховуючи зазначене, та порушення допущені судом при вирішені справи по суті (викладені у розділі 1 та 2 цієї скарги, оскаржене рішення не може відповідати приписам ст. 236, 237 ГК України, а отже підлягає скасуванню у повному обсязі, а у задоволенні первісного позову має бути відмовлено за необґрунтованістю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.20118 року по справі № 904/754/18 залишити без змін, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у від 01.06.2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Пархоменко Н.В. Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", Розумовського О.А. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 року у справі № 904/754/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 року у справі №904/754/18 слід скасувати з огляду на наступне.

Встановлені та неоспорені обставини даної справи і відповідні їм правовідносини зводяться до того, що 01.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-К" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ" (замовник) укладений Договір № Д-1/1 (маркетингових послуг) далі - Договір, за умов п. 1.1. якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується надати йому маркетингові послуги (що сприяють збільшенню обізнаності споживачів і підвищення лояльності до товару) щодо підписання Договору поставки та по проведенню комплексних дій, націлених на активний продаж товару, торговельних марок, щодо якого здійснює господарську діяльність замовник.

Відповідно до п. 1.2. Договору послуги, що надаються виконавцем згідно з даним Договором, здійснюються за наступними напрямками: 1.2.1 розміщення продукції, щодо якої здійснює свою діяльність замовник, на території магазинів мережі "КОНТИНЕНТ"; 1.2.2. забезпечує оптимальне представлення товарного асортименту продукції, щодо якої здійснює свою діяльність замовник, у торговому залі магазину мережі "КОНТИНЕНТ"; 1.2.3. додаткова вкладка товару; 1.2.4. моніторинг споживчого попиту та дослідження споживчого ринку; 1.2.5. організація і проведення заходів з стимулювання збуту, які здійснюються замовником; 1.2.6. управління запасами товарів та користування їх розмірами у відповідності до потреб споживачів; 1.2.7. надання інформації про збут; 1.2.8. публікація інформаційного буклету "КОНТИНЕНТ" як інструменту прямого маркетингу; 1.2.9. моніторинг та аналіз товарообігу; 1.2.10. підписання Договору поставки; 1.2.11. передпродажна підготовка товару, щодо якого здійснює свою діяльність замовник; 1.2.12. введення до бази даних виконавця нових товарів, щодо яких замовник планує здійснювати свою господарську діяльність, та зміна існуючих; 1.2.13. надання дублікатів документів замовнику; 1.2.14. надання в тимчасове використання замовнику робочого місця для роботи промоутера-консультанта; 1.2.15. внесення змін до діючої специфікації; 1.2.16. інші послуги згідно домовленості сторін.

Згідно п. 2.2.8. Договору замовник зобов'язаний сплачувати виконавцеві надані послуги в порядку та строки, визначені згідно з даним Договором.

Пунктом 3.1.9. Договору з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей визначено, що надання послуг щодо продажу товару, замовник виплачує виконавцю мотиваційну виплату у розмірі 2 % (два відсотки) від суми грошових коштів, сплачених на поточний рахунок замовника від виконавця в якості оплати за товар відповідно до Договору поставки № Д-1 від 01.07.2014 року у відповідному звітному періоді. Під звітним періодом к контексті цього Договору сторони розуміють календарний місяць.

Згідно п. 3.1.10. Договору з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей за надання маркетингових послуг (що сприяють збільшенню обізнаності споживачів і підвищенню лояльності до товару) замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 2 % (два відсотки) від суми грошових коштів, сплачених на поточний рахунок замовника від виконавця якості оплати за товар відповідно до Договору поставки № Д-1 від 01.07.2014 року у відповідному звітному періоді.

На підтвердження виставлення вимог відповідачеві, позивачем до суду надано акти на загальну суму 14 200,00 грн. грн. щодо надання послуг, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31), і які суд поклав в обґрунтування свого рішення. Проте колегія суддів не може з цим погодитися.

Так основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Судом у надані у справу акти виконаних робіт, як докази їх виконання, але не взято до уваги, що вони не містять підпису відповідача, не зазначено, які саме роботи виконані з перерахованих у предметі договору, які докази їх виконання, оскільки ці обставини входять до предмета доказування і оспорюються стороною, відтак не є такими, що не потребують доказування.

Відтак судом першої інстанції невірно встановлено факт виконання робіт за договором, отже, необґрунтовано стягнуто кошти з відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", Розумовського О.А. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 року у справі № 904/754/18 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 у справі №904/754/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-К" (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 15; код ЄДРПОУ 38365337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ" (49000, м. Дніпро, пр. Кірова, буд. 82-Г; код ЄДРПОУ 37150703) 2643,00 грн - судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Т.А. Верхогляд