Рішення № 75557208, 20.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року 810/2661/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 №15/13-02 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог, встановлених п.п.267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки середньоринкова вартість належного їй на праві власності автомобіля марки Land Rover модель Range Rover Evoque, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 2179 куб.см. становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2016 року податкового (звітного) року.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що визначення вартості транспортних засобів, які є об'єктом оподаткування, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідач зазначив, що відповідно до отриманого листа ГУ ДФС у Київській області від 30.05.2016 №5722/7/10-36-17-01 з додатком "Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ", легковий автомобіль Land Rover Range Rover Evoque з об'ємом двигуна 2,2 тис. куб. може бути об'єктом оподаткування транспортним засобом.

Внаслідок цього, відповідач вважає, що автомобіль марки Land Rover модель Range Rover Evoque, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 2179 куб.см., який належить позивачу на праві власності, є об'єктом оподаткування транспортним податком, визначеним статтею 267 Податкового кодексу України, а тому податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

При цьому, відповідач зауважив, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ним дотримано порядок та умови, визначені Податковим кодексом України, і таке рішення є правомірним.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 22.06.2016 №15/13-02.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.04.2018 касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку саме податковим органом, а не платником податків інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики. Такої інформації матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у відповідача для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

При цьому, Верховний Суд у даній постанові зауважив, що відповідачем не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання. Натомість, судами, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, й, як наслідок, не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

17 травня 2018 року зазначена адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 прийнято справу до провадження та визначено, що розгляд справи буде здійснюватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Одночасно, вказаною ухвалою витребувано у відповідача докази отримання від Мінекономрозвитку інформації про вартість автомобіля позивача, яка розрахована у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, станом на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення; а також належні докази в підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомлення-рішенням від 22.06.2016 №15/13-02.

Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 24.05.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0113327585982.

14.06.2018 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких зазначено, що Білоцерківська ОДПІ мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн., оскільки належний позивачу легковий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

При цьому, у додаткових поясненнях відповідач зазначив, що з метою виконання вимогу ухвали суду від 21.05.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області направлено до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України запит від 11.06.2018, в якому просили надати інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля станом на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за тими параметрами, що відповідають автомобілю, який належить ОСОБА_1

Проте, станом на 20.07.2018 відповідач не надав суду витребувані докази по справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Land Rover модель Range Rover Evoque, тип загальний легковий універсал-В, 2013 року випуску, об'єм двигуна 2179 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

22 червня 2016 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Київській області згідно з п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №15/13-02, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.04.2018, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Податкового кодексу України визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Відповідно до п.п.267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положенням п.п.267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування у відповідності до п.п.267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п.п.267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з п.п.267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 №909-VIII щодо об'єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, є платниками транспортного податку.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз. 2 п.п.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (далі - Методика).

Відповідно до положень пункту 2 Методики (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Як визначено пунктами 13-14 Методики, Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

З метою виконання вказівок постанови Верховного Суду від 26.04.2018, якою скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 у даній справі, судом ухвалою витребувано у відповідача докази отримання від Мінекономрозвитку інформації про вартість автомобіля позивача, яка розрахована у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, станом на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення; а також належні докази в підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомлення-рішенням від 22.06.2016 №15/13-02.

Проте, на виконання вимог даної ухвали відповідачем не надано суду витребуваних документів.

Так, відповідач у письмових запереченнях стверджує, що автомобіль марки Land Rover модель Range Rover Evoque, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 2179 куб.см., який належить позивачу на праві власності, є об'єктом оподаткування транспортним податком, визначеним статтею 267 Податкового кодексу України.

При цьому, у даних запереченнях зазначено, що відповідно до отриманого листа ГУ ДФС у Київській області від 30.05.2016 №5722/7/10-36-17-01 з додатком "Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ", легковий автомобіль Land Rover Range Rover Evoque з об'ємом двигуна 2,2 тис. куб. може бути об'єктом оподаткування транспортним засобом.

Однак, відповідачем не надано інформацію щодо встановлення такого критерію визначення середньоринкової вартості як пробіг автомобіля (яким чином такий встановлений), та визначення податкового періоду при винесенні контролюючим органом спірного рішення.

Більш того, з долученого до додаткових пояснень відповідача запиту податкового органу до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.06.2018 про надання інформації щодо середньоринкової вартості автомобіля станом на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за тими параметрами, що відповідають автомобілю, який належить ОСОБА_1, вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі інформації, наявної в ІС "Податковий блок", яка надана органами внутрішніх справ.

Отже, з наведеного слідує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем за відсутності отриманої від Мінекономрозвитку інформації про вартість автомобіля позивача, яка розрахована, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Разом з тим, під час розгляду справи судом враховано, що на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.

Так, позивачем надано до матеріалів справи розрахунок середньоринкової вартості автомобілів, здійснений на сайті Міністерства, згідно якого, відповідно до технічних характеристик транспортного засобу позивача марки Land Rover, модель Range Rover Evoque, з об'ємом двигуна 2,2 тис. куб., внутрішнього згорання, дизель, 2013 року випуску, така вартість становить 719445,09 грн.

Разом з тим, відповідачем не підтверджено належності транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році та не доведено, що вартість даного транспортного засобу перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1033500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Цією ж статтею передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Жодних доказів того, що автомобіль позивача станом на 01 січня 2016 року мав середньоринкову вартість більшу ніж 1033500,00 грн., тобто, був об'єктом оподаткування транспортним податком, відповідач не надав, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатися правомірним.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 22.06.2016 №15/13-02.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 21 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.