Рішення № 75557187, 27.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 року № 810/2064/18

Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить суд:

- визнати неправомірні дії посадових осіб Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України щодо ненарахуванню та невиплати компенсації за не отримане продовольче забезпечення при звільненні в запас зі Збройних сил України ОСОБА_2, відмови у видачі довідки;

- зобов'язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за не отримане продовольче забезпечення грошову компенсацію продовольчого пайка (набору продуктів харчування) за нормою № 7 та № 1 при звільненні в запас зі Збройних сил України ОСОБА_2, за період з 11 березня 2000 року по 17.09.2017 рік.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачу не проведено повного розрахунку при звільненні - компенсацію вартості на продовольче та інше забезпечення військовослужбовців передбаченого статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за неотримане під час проходження військової служби.

Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив здійснити грошову компенсацію та надати довідку про суму непроведеного продовольчого забезпечення, однак Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України протиправно відмовив позивачу вчиненні таких дій.

Ухвалою суду від 02.05.2018 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 була направлена відповідачу, однак конверт 14.06.2018 повернувся до суду з довідкою Укрпошти форми "20" із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0113328500409.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін справи до суду не надходило клопотань про здіснення розгляду справи з проведенням судового засідання. Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву на позов не скористався.

З урахуванням викладеного, судом вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, проходив військову службу у Збройних силах України з 1988 року, повернувся з АТО та був звільнений 17.09 2017, що підтверджується копією послужного списку та копією посвідчення УБД серії НОМЕР_1.

17.09 2017 ОСОБА_2 згідно Наказу № 253-РС командира в/ч А 2167 по стройовий частині міста Авдіївка, був звільнений у запас за пунктом "І" частини восьмої ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

При звільненні ОСОБА_2 не проведено повного розрахунку при звільненні - компенсацію вартості на продовольче та інше забезпечення військовослужбовців передбаченого статтею 9-1 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за неотримане під час проходження військової служби.

04 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з рапортом до відповідача - Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, щодо грошової компенсації мені за непроведене продовольче та речове забезпечення, та видачу довідки на яку суму непроведене продовольче забезпечення (пайки).

18 грудня 2017 року позивачу була направлена відповідь за вихідним № 341/4/6/2268 Відповідачем про те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів № 426 від 29.03.2002 року видача пайка офіцерському та прапорщицькому складу призупинена, а компенсація не нараховується. Взвязку з відсутністю такої норми забезпечення неможливо провести нарахування.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби продовольче та речове забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України затвердженими нормами харчування або виплата грошової компенсації у розмірі вартості цих норм.

Згідно частини першої статті 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно та продовольче забезпечення у разі звільнення з військової служби.

У відповідності до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на грошову компенсацію вартості за неотримане продовольче забезпечення, що узгоджується з пунктами 2 та 3 Порядку № 178.

При цьому, суд враховує при розгляді даної справи практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, а тому позивач має право на отримання вказаних коштів та довідки про їх розмір.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Визнати неправомірними дії посадових осіб Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України щодо ненарахування та невиплати компенсації за неотримане продовольче забезпечення при звільненні в запас зі Збройних сил України ОСОБА_2 та відмови у видачі довідки.

Зобов'язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за не отримане продовольче забезпечення грошову компенсацію продовольчого пайка (набору продуктів харчування) за нормою № 7 та № 1 при звільненні в запас зі Збройних сил України ОСОБА_2, за період з 11 березня 2000 року по 17 вересень 2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.