Рішення № 75557180, 26.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року № 826/17326/17

Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А3990 про стягнення недоплаченої одноразової допомоги при звільненні,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду вернувся ОСОБА_2 з позовом до Військової частини А3990, в якому просить суд:

- зобов'язати військову частину А3990 провести перерахунок нарахованого та виплаченого ОСОБА_2 грошового забезпечення та включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 до складу одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов'язати військову частину А3990 усунути порушення щодо виплати майору запасу ОСОБА_2 вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889;

- стягнути з Військової частини А3990 на користь ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що при звільнені йому було нараховано та виплачено грошову допомогу, передбачену ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей. Проте, грошова допомога при звільненні була нарахована та виплачена без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій". Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, та такими, що порушують його права.

Заперечуючи проти позову у письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, має періодичний характер, оскільки виплата такої винагороди залежить від наявності рішень відповідних суб'єктів владних повноважень та від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може включатися до складу грошового забезпечення військовослужбовців з якого проводиться розрахунок пенсії.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що майор запасу ОСОБА_2, проходив військову службу на посаді помічника командира військової частини А3990 з правової роботи, учасник АТО.

Відповідно наказу начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.09.2017 №127, позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту 1 частини восьмої цієї самої статті, свідоцтво про хворобу №1075 від 17.08.2017.

Згідно наказу командира військової частини А3990 від 05 жовтня 2017 №251 був виключений зі списків особового складу частини 05 жовтня 2017 року.

22 листопада 2017 року позивачем було подано заяву командуванню військової частини АЗ990 про надання довідки із зазначенням виплати щомісячної грошової винагороди з 01 січня І017 року по день звільнення (помісячно) та довідки про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з зазначення суми та видів грошового забезпечення, з яких вказана допомога нараховувалась.

Але на вказану заяву позивачу було видано лише довідку №137 від 17.04.2014 про отримання грошового забезпечення за вказаний період, з якої видно, що позивачу була виплачена грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з розрахунку 20 (двадцять) років. В розмір грошової допомоги при звільненні, військовою частиною АЗ990 не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною та необгрунтованою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що скалились між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціальною та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 1 статті 9 Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Закону грошове забезпечення підлягає індексації згідно закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (пункт 4 статті 9 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх прав та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 військовослужбовцям Збройних Сил крім тих, що зазначені у підпункті І цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 1013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Пунктом 2 ст.15 Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 п.38.1. особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказаним листом, роз'яснено, що, «з 1 квітня 2013 року було запроваджено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.13 № 161».

Також доказом того, що зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, зі змінами від 13.03.13 № 161 входить до складу грошового забезпечення є судова практика, в тому числі, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі №802/3701/13а, Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі №825/3818/13а, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року у справі №825/239/14-а. Згідно даних рішень позовні вимоги позивачів були задоволені в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року у справі № К/800/23928/14.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 року, справа №2а-7205/11/2670, апеляційним судом було встановлено грошове забезпечення для відповідної категорії звільнених з військової служби військовослужбовців визначається з: - посадового окладу, - окладу за військовим званням, - відсоткової надбавки за вислугу років. В той же час, порядок визначення та види грошового забезпечення військовослужбовців визначено частиною 2 статті 9 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 2 статті 9 Закону передбачено ширший перелік видів виплат, які входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців, аніж це передбачено оскаржуваним в частині абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку.»

Відтак, враховуючи те, що оскаржуваний в частині Порядок було прийнято на виконання та в розвиток положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як нормативно-правового акта вищої юридичної сили. Суд звертає увагу на те, що положення даного Порядку не можуть /перечити або звужувати положення, які закріплені безпосередньо в Законі.

Вказаний вид забезпечення введений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Відповідно до її положень з 1 жовтня 2010 року військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ, Міністерством надзвичайних ситуацій та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Таким чином, вказаний вид грошового забезпечення введений Кабінетом Міністрів України, а значить посилання судів на те, що відповідне рішення приймалось Міністром оборони України є безпідставними.

Враховуючи викладене, дії військової частини А3990, щодо не включення до складу грошової допомоги позивача при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 є протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість адміністративного позову, а тому вважає за необхідне його задовольнити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Зобов'язати військову частину А3990 провести перерахунок нарахованого та виплаченого ОСОБА_2 грошового забезпечення та включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 до складу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов'язати військову частину А3990 усунути порушення щодо виплати майору запасу ОСОБА_2 вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Стягнути з Військової частини А3990 на користь ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.