Рішення № 75557175, 13.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року м.Київ справа № 810/926/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірною відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 13.05.2004 №88;

- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1, виходячи з суми заробітної плати за період виконання нею робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 160 (сто шістдесят) руб. 05 коп., на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств №88 від 13.05.2004, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.08.2017 року, з врахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 14.06.1985 року по 27.12.1993 року перебувала у трудових відносинах з об'єднанням громадського харчування Сквирської райспоживспілки, правонаступником якого згодом стала Сквирська районна спілка споживчих товариств, на посаді буфетниці. Після подій на Чорнобильській АЕС, у період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивача було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що облік часу у той період в зоні аварії на Чорнобильській АЕС не вівся. Через дану тяжку і небезпечну для життя та здоров'я роботу, з 15.05.2001 позивач втратила професійну здатність на 70 %, внаслідок чого стала інвалідом 2 групи, захворювання пов'язано із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 03.12.2003 у справі №2-571/2001 встановлено факт перебування позивача у період з 21.06.1986 по 22.06.1986 у відрядженні в м. Прип'ять Київської області та с. Іллінці Чорнобильського району Київської області і тривалість її робочого часу за час цього відрядження, а саме: 21.06.1986 року 17 годин, із яких в м. Прип'ять Київської області 12 годин і 5 годин в с.Іллінці Чорнобильського району Київської області та 22.06.1986 року 22 години в с.Іллінці Чорнобильського району Київської області в зоні відчуження.

Згодом, на підставі частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громада які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно первинних документів про заробітну плату позивача, а також враховуючи факти, встановлені вищезазначеним рішенням суду, Сквирською районною спілкою споживчих товариств було видано позивачу довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 13.05.2004 №88. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивачу за роботу в відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 160 (сто шістдесят) руб. 05 коп.

Відповідно до зазначеної вище довідки від 13.05.2004 №88 позивач отримувала пенсію, однак нещодавно дізналася, що пенсію було перераховано відповідачем, що в свою чергу призвело до значного її зменшення.

02.02.2018 позивач письмово звернулась до відповідача із заявою №34 про проведення перерахунку та виплати їй пенсії згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88.

Однак, листом №17/Щ-01 від 12.02.2018 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії за її заявою. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 03.12.2003 у справі №2-571/2001 не містить зобов'язань щодо перерахунку пенсії, а отже відсутні підстави для обчислення пенсії за довідкою від 13.05.2004 №88.

Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, вважає її надуманою, що не відповідає приписам чинного законодавства. Вказує, що відповідач порушує права позивача на справедливу пенсію, адже вищевказана довідка від 13.05.2004 №88 не була визнана судом незаконною, або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

Звертає увагу, що обов'язковість виконання судових рішень для всіх є фундаментальним принципом судової влади України.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Сквирською районною спілкою споживчих товариств видано позивачу довідку про заробітну плату від 13.05.2004 №88. Відповідач вважає, що оплату праці, відповідно до вказаної довідки, Сквирська районна спілка споживчих товариств фактично не проводила і позивач такі кошти не отримувала.

Пояснює, що позивачем не надано доказів на спростування відомостей, зазначених у довідці, що була видана позивачу при первинному призначенні пенсії, а відомості в довідці від 13.05.2004 №88 не підтверджено жодними первинними документами.

На думку відповідача, оскільки заробітна плата, нарахована відповідно до довідки від 13.05.2004 №88, фактично не була виплачена позивачеві, перерахунок пенсії не може проводитися на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.

Крім того, відповідач заперечує проти вимоги позивача про проведення їй перерахунку пенсії з 21.08.2017, оскільки представник позивача вперше звернувся до Управління тільки 30.01.2018.

У судовому засіданні по справі 10.04.2018, 04.05.2018 та 12.06.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, просили позов задовольнити.

При цьому, 04 травня 2018 року представник позивача подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/926/18 у порядку письмового провадження.

Присутній у судових засіданнях 10.04.2018 та 04.05.2018 представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданим Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області 18.12.1997 (том 1, а.с. 7).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з 24.06.1985 по 27.12.1993 працювала буфетницею в Об'єднанні громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств (том 1, а.с.13-17).

Згідно з довідкою Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств, ОСОБА_1 у період з 21.06.1986 по 22.06.1986 була безпосередньо зайнята на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 6 червня 1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173. Працювала в зоні відчуження у м. Прип'ять та с. Іллінці (том 1. а.с. 19).

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданим Сквирським управлінням праці та соціального захисту населення 07.02.2008 (том 1, а.с. 10).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії НОМЕР_3 від 15.05.2001, Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено 70% втрати професійної здатності з 06.04.2001 довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (том 1, а.с.11).

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 29.03.2001 №523-4330 слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №20 від 21 березня 2001 року, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з мнестичними та екстрапірамідними порушеннями, двосторонньою пірамідною недостатністю, вестибулокоординаторними порушеннями. Центральна міжвідомча експертна комісія дійшла висновку: захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).

12 червня 2001 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_4 (том 1, а.с. 9).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Сквирське районне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту тривалості робочого часу під час відрядження в зоні відчуження, заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 перебувала у відрядженні 21.06.1986 року в м. Прип'яті Київської області та с. Іллінці Чорнобильського району Київської області, 22.06.1986 перебувала у відрядженні в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області і тривалість її робочого часу за час цього відрядження становила 21.06.1986 17 годин, із яких в м. Прип'яті Київської області 12 годин і 5 годин в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області, а 22.06.1986 22 години в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області в зоні відчуження (том 1, а.с. 116).

Згідно відмітки суду на тексті судового рішення вказане рішення суду набрало законної сили 06.01.2004.

На підставі вищевказаного рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, Об'єднанням громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств позивачу видано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 13.05.2004 №88. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивачу за роботу в відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 160 (сто шістдесят) руб. 05 коп. (том 1, а.с. 103).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Сквирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

14 травня 2004 року позивач звернулась до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою №96 про перерахунок та виплату їй пенсії згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88. До заяви позивачем було додано копію рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 та оригінал довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88 (а.с.78).

З 01.05.2004 перерахунок пенсії позивачу було проведено з врахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробітну плату №88 від 13.05.2004, розмір пенсії позивача до перерахунку складав 329,01 грн., після перерахунку з 01.05.2004 року - 577,68 грн., що підтверджується розпорядженням від 17.06.2004 №109157 (том 1, а.с. 101), однак в подальшому, нарахування пенсії на підставі цієї довідки було припинено, про що позивача не було повідомлено письмово.

2 лютого 2018 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 30.01.2018 №34, в якій просив повідомити, коли та на якій підставі було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, що призвело до значного її зменшення. Також представник позивача у вказаній заяві просив провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із заробітку згідно довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88, починаючи з дня, коли було припинено виплату пенсії за вказаною вище довідкою і по день отримання даної заяви, з урахуванням вже виплачених сум. Заява також містила прохання подальші пенсійні виплати проводити на підставі довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88 (том 1, а.с. 22).

Листом від 12.02.2018 №17/Щ-01, Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, оскільки перевіркою, проведеною спеціалістами Управління, не стверджується місце проведення робіт та кількість відпрацьованих годин в зоні. Окрім того вказано, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 не містить зобов'язань до Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсій, отже підстав для обчислення пенсії за довідкою про заробітну плату, виданою на підставі рішення суду, немає. Також у листі зазначено, що з 01.01.2012 пенсія обчислюється в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №1210 (том 1, а.с. 23).

Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з приписами частини четвертої статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаного Порядку, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Суд встановив, що позивач для підтвердження факту тривалості робочого часу та місця виконання робіт в зоні відчуження звернулась до Сквирського районного суду Київської області із відповідною заявою, адже облік робочого часу на той момент в зоні аварії на ЧАЕС не вівся, внаслідок чого табелі обліку робочого часу на підприємстві були відсутні.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 09.08.2001 у справі №2-570/2001 було встановлено факт перебування позивача з 21.06.1986 по 22.06.1986 у відрядженні в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області і тривалість робочого дня за час цього відрядження щоденно становила 12 годин в зоні відчуження (том 1, а.с. 93).

На підставі вищевказаного рішення Сквирського районного суду Київської області від 09.08.2001 у справі №2-570/2001, Об'єднанням громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств позивачу видано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 29.10.2001 №1. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 109 (сто дев'ять) руб. 52 коп. (том 1, а.с. 94).

В подальшому, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 було встановлено факт перебування позивача 21.06.1986 в м. Прип'ять Київської області та с.Іллінці Чорнобильського району Київської області, 22.06.1986 перебування у відрядженні в с.Іллінці Чорнобильського району Київської області і тривалість її робочого часу за час цього відрядження становила 21.06.1986 17 годин, із яких в м. Прип'яті Київської області 12 годин і 5 годин в с.Іллінці Чорнобильського району Київської області, а 22.06.1986 22 години в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області в зоні відчуження (том 1, а.с. 116).

Таким чином, обставини щодо періоду роботи позивача у зоні відчуження 21.06.1986 в м. Прип'ять Київської області та с. Іллінці Чорнобильського району Київської області та 22.06.1986 в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області і тривалість робочого часу позивача за час відрядження встановлено судовим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, яке набрало законної сили 06.01.2004.

На підставі вищевказаного рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, Об'єднанням громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств позивачу видано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 13.05.2004 №88. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 160 (сто шістдесят) руб. 05 коп. (том 1, а.с. 103).

Окрім того, на підставі наказу від 01.05.1986 та рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, Сквирською районною спілкою споживчих товариств було видано позивачу маршрутний лист, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у період з 21.06.1986 по 22.06.1986 перебувала у відрядженні у с. Іллінці та м. Прип'ять, опис виконаних робіт: підготовка товарно-матеріальних цінностей до евакуації, погрузка їх на автотранспорт та знищення непридатних цінностей (том 1, а.с. 18).

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Президією Верховної Ради СРСР 31 січня 1961 року, яка є чинною в Україні, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону №108/95-ВР, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що з 01.05.2004 позивачу виплачувалась пенсія згідно довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88. Проте, в подальшому, розрахунок пенсії на підставі цієї довідки було припинено.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях від 15.05.2018 №544/01/02, наданих на виконання ухвал суду про витребування доказів від 10.04.2018 та 04.05.2018, вказує, що на виконання Порядку про оплату праці працівників у зонах відчуження, який був затверджений Міністерством праці та соціальної політики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 та постанови КМУ 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2012 було упорядковано пенсійну справу позивача, а саме враховуючи те, що в пенсійній справі є три різні рішення суду, 2 довідки про заробіток, жоден з яких не підтверджено первинними документами зони відчуження та не підтверджено отриманням заробітку за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у червні 1986 року, не проведено доплату згідно рішень суду від 1993 та 2001 роки по особовому рахунку ОСОБА_1, заявниці було призначено пенсію у розмірах, які визначені даною постановою - не менше як 225 відсотків від розміру прожиткового мінімуму непрацездатних осіб. У даному розмірі ОСОБА_1 і отримує пенсію по даний час (а.с.158-160).

Отже, як слідує з наданих суду додаткових письмових пояснень відповідача від 15.05.2018 №544/01/02, пенсія позивача на підставі перерахунку, проведеного з 01.05.2004 року на підставі довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату позивача від 13.05.2004 №88 та рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 станом на 2011 рік становила 6620,40 грн.

В результаті упорядкування пенсійної справи, керуючись постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01.01.2012, при нарахуванні пенсії позивача відповідач припинив враховувати довідку Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату позивача від 13.05.2004 №88 та рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, у зв'язку з чим розмір пенсії позивача з 01.01.2012 був визначений згідно з даною постановою КМУ №1210 на рівні не менше як 225 відсотків від розміру прожиткового мінімуму непрацездатних осіб, що складає 1849,50 грн. (822 х 225%).

В оскаржуваній відмові щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88 та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 не дає право на підвищену оплату праці в зоні відчуження та не містить зобов'язань до Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсій.

Суд наголошує, що за приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України»» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов'язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього. Згідно відмітки вказане рішення набрало законної сили 06.01.2004.

Більш того, суд акцентує особливу увагу на тому, що дане судове рішення було підставою для перерахунку пенсії позивача з 01.05.2004 та враховувалось при нарахуванні пенсії позивача по 31.12.2011 включно, тобто більше 7 років поспіль.

Суд зазначає, що довідка Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88, яка видана на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що Об'єднанням громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств не було проведено доплату позивачу коштів згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001.

Щодо наданого відповідачем акту перевірки характеру виконуваної роботи або умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення від 28.11.2006, складеного провідним спеціалістам відділу з призначення пенсії Управління Пенсійного фонду України в Сквирському районі Київської області щодо обґрунтованості видачі довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств від 13.05.2004 №88, яким встановлено, що в книзі наказів по Сквирському об'єднанню громадського харчування за 1986 рік наказ на відрядження буфетниці ОСОБА_1 на ліквідацію наслідків аварії Чорнобильської АЕС відсутній, суд зазначає, що даний акт перевірки сам по собі не став підставою для проведення перерахунку пенсії позивача. Відповідачем не було надано суду доказів реалізації даного акту перевірки в певне управлінське рішення суб'єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що даний акт перевірки датований 28.11.2006, в той час як довідка Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату позивача від 13.05.2004 №88, яка видана на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, продовжувала враховуватись при нарахуванні пенсії позивача по 31.12.2011 включно, що не заперечується самим відповідачем.

Таким чином, суд не приймає до уваги наданий відповідачем акт перевірки характеру виконуваної роботи або умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення від 28.11.2006.

Більш того, відомості щодо відсутності в книзі наказів по Сквирському об'єднанню громадського харчування за 1986 рік наказу на відрядження буфетниці ОСОБА_1 на ліквідацію наслідків аварії Чорнобильської АЕС спростовуються іншими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, маршрутним листом, виданим Сквирською районною спілкою споживчих товариств на підставі наказу від 01.05.1986 та рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у період з 21.06.1986 по 22.06.1986 перебувала у відрядженні у с. Іллінці та м. Прип'ять, опис виконаних робіт: підготовка товарно-матеріальних цінностей до евакуації, погрузка їх на автотранспорт та знищення непридатних цінностей (том 1, а.с. 18).

Крім того, представником позивача на спростування доводів відповідача щодо відсутності документів, які засвічують факт відрядження позивача для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, надано суду копію розпорядження Правління Сквирського районного споживчого товариства від 01.04.2004 №19, в якому зазначено, що на виконання рішення Сквирського суду, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у відрядженні 21-22 червня 1986 року в зоні відчуження, зобов'язано провести нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за встановлений час з врахуванням кратності згідно листа №1646 від 01.12.2003 ДСП «РУЗОД», оскільки вона була відряджена Сквирським клубом РСС, а була на той час працівником ОГХ, підтвердження: посвідчення про відрядження та довідка виконавчого комітету Прип'ятської міської ради народних депутатів від 22.06.1986 та довідка нарахування заробітної плати на той час, підписана директором ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.156).

При цьому суд звертає увагу на інші беззаперечні докази перебування позивача у зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме:

- виписка з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії НОМЕР_3 від 15.05.2001, Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії про встановлення ОСОБА_1 70% втрати професійної здатності з 06.04.2001 довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (том 1, а.с.11);

- експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 29.03.2001 №523-4330, з якого слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №20 від 21 березня 2001 року, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з мнестичними та екстрапірамідними порушеннями, двосторонньою пірамідною недостатністю, вестибулокоординаторними порушеннями. Центральна міжвідомча експертна комісія дійшла висновку: захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12);

- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_4 від 12 червня 2001 року, видане Київською обласною державною адміністрацією позивачу (том 1, а.с. 9).

Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідач, не будучи органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров'ям, виконувала свій громадянський обов'язок перед державою.

Отже, суд переконаний, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України про те, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці про заробітну плату, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання (постанови від 04.11.2015 у справі №539/4466/14-а та від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14), суд наголошує, що тривалість робочого дня позивача та місце виконання роботи підтверджено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001, яке набрало законної сили 06.01.2004, яке не було оскаржено відповідачем у справі та застосовувалось при нарахуванні пенсії позивачу в період з 01.05.2004 по 31.12.2011 рр.

У зв'язку з вищенаведеним, суд також відхиляє посилання відповідача і на постанову Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986, якою для працівників, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, встановлено 6 годинний робочий день при 6-денному робочому тижні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлений Сквирським районним судом Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 факт роботи позивача у зоні відчуження з 21.06.1986 по 22.06.1986 та відповідна кількість відпрацьованих щоденно годин, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Щодо доводів відповідача про можливість здійснення перерахунку тільки з 30.01.2018, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу здійснювалося нарахування пенсії з урахуванням спірної довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств №88 від 13.05.2004, однак в подальшому з 01.01.2012 розрахунок пенсії на підставі цієї довідки було припинено.

У зв'язку із цим, представник позивача 30.01.2018 звернувся до відповідача із заявою №34, у якій просив повідомити про причини зменшення розміру пенсії та поновити її виплату відповідно до довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств №88 від 13.05.2004 (том, а.с. 22).

Листом від 12.02.2018 №17/Щ-01 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, оскільки перевіркою, проведеною спеціалістами Управління, не стверджується місця проведення робіт та кількість відпрацьованих годин в зоні. Окрім того вказано, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №2-571/2001 не містить зобов'язань до Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсії (том 1, а.с. 23).

Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, 21.02.2018 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, про що свідчить штемпель оператора поштового зв'язку на конверті, в якому направлено даний адміністративний позов до суду. Відтак належним судовим захистом та відновленням його порушеного права суд вважає зобов'язання відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії саме з 21.08.2017, тобто в межах шестимісячного строку для звернення до суду із позовом про захист порушеного права.

При цьому, заява позивача від 30.01.2018 № №34 (том 1, а.с.22) не є заявою про перерахунок пенсії на підставі нових документів, у зв'язку з виникненням права на підвищення пенсії у розумінні частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Перерахунок пенсії на підставі зазначеної норми та відповідної довідки позивачу вже було здійснено раніше, проте в подальшому такий розрахунок було безпідставно припинено відповідачем.

Таким чином, зазначену заяву слід розцінювати як звернення позивача з вимогою поновити його права, які були порушені у зв'язку із припиненням нарахування пенсії на підставі зазначеної довідки про заробітну плату.

З огляду на це, положення частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть бути застосовані як такі, що свідчать про необхідність задоволення позову саме з 21.08.2017.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відмова Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 13.05.2004 №88 є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачувала, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір». Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 13.05.2004 №88, викладену в листі від 12.02.2018 №17/Щ-01.

3. Зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1, виходячи з суми заробітної плати за період виконання нею робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 160 (сто шістдесят) руб. 05 коп., на підставі довідки Об'єднання громадського харчування Сквирської районної спілки споживчих товариств №88 від 13.05.2004, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.08.2017 року, з врахуванням вже виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 13.07.2018.

Суддя Кушнова А.О.