Ухвала суду № 75557152, 24.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"24" липня 2018 р. cправа № 809/1042/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Тимощука О.Л.,

судді Гундяка В.Д.,

судді Кафарського В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника заявника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у справі №809/1042/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, шляхом зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України подати у встановлений судом строк звіт про виконання вказаної постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі, також - заявник) 27.06.2018 звернувся в суд із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у справі №809/1042/17 (а.с.168-169), відповідно до змісту якої, просив суд: зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (надалі, також - боржник) подати у встановлений судом строк звіт про виконання зазначеної постанови; за наслідками розгляду звіту боржника або в разі неподання останнього, встановити новий строк для подання звіту та накласти на боржника штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; стягнути з боржника на користь заявника судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 876 грн.

В обґрунтування наведених вимог заявник вказав, що боржник, в тому числі і його посадові особи не тільки не виконують зобов'язання, визначене постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017, а й вживають заходів, не передбачених жодним нормативно-правовим актом, що перешкоджають виконанню рішення суду та захисту прав і законних інтересів заявника. Додатково заявник зауважив, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, а відтак, доцільним є встановлення судового контролю, передбаченого частинами 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Згідно з розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 27.06.2018 №45 (а.с.166), заява про встановлення судового контролю передається для розгляду раніше визначеному у судовій справі головуючому судді, відповідно до приписів абзацу 3 підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Раніше визначеним суддею у даній справі є Біньковська Н.В., яка, відповідно до наказу №93-К від 31.05.2018, у період з 25.06.2018 по 06.08.2018 перебуває у відпустці. Відтак, виникла необхідність проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, внаслідок якого, визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тимощук О.Л., судді Матуляк Я.П., Гундяк В.Д. (а.с.167).

У судове засідання, призначене судом на 09.07.2018 о 15:30 год. не з'явилися боржник та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні боржника. Причини такої неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Про дату час та місце проведення судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні у матеріалах даної адміністративної справи (а.с.198, 214). Враховуючи, що на момент судового розгляду 09.07.2018 в суду були відсутні відомості про вручення боржнику - Міністерству внутрішніх справ України повідомлення про дату, час і місце судового засідання, суд ухвалив відкласти розгляд справи та наступне судове засідання призначив на 24.07.2018 о 10:00 год.

Відповідно до змісту службової записки судді Тимощука О.Л. від 16.07.2018 (а.с.204), з метою недопущення безпідставного збільшення строків розгляду даної заяви виникла необхідність заміни члена колегії судді Матуляка Я.П., у зв'язку із його перебуванням у відпустці, в період з 16.07.2018 по 03.08.2018 та з 06.08.2018 по 10.08.2018 (наказ №117-В від 07.06.2018). Так, згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, склад колегії суддів визначено такий: головуючий суддя - Тимощук О.Л., судді Гундяк В.Д., Кафарський В.В. (а.с.206).

Боржником 20.07.2018 подано до суду відзив на заяву про встановлення судового контролю, відповідно до змісту якого, божник не погодився із доводами заявника та вказав, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем, суд може виключно під час прийняття постанови у справі, що відповідає висновкам Вищого адміністративного суду України, наведеним у листі від 09.01.2013 №28/12/13-13, а також ухвалах по справах №К/800/57378/14, №К/800/18471/14, №К/800/56190/13. Водночас боржник зауважив, що оскільки вимога заявника щодо встановлення судового контролю заявлена ним після ухвалення постанови, через тривалий проміжок часу та після фактичного виконання боржником вищезазначеного судового рішення, дана заява є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 24.07.2018 представник заявника вимоги, вказані у поданій заяві підтримав та просив задовольнити заяву у повному обсязі.

Боржник та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Про дату час та місце проведення судового розгляду боржник та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Так, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши в сукупності подану заяву, відзив та інші письмові докази наявні у матеріалах справи, колегією суддів встановлено нижчевикладені обставини.

Заявник 24.07.2017 звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні боржника - Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до резолютивної частини постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 вказаний позов задоволено частково та зобов'язано боржника прийняти рішення про призначення заявнику одноразової грошової допомоги (а.с.130).

24.11.2017 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду боржником подано апеляційну скаргу на вищезазначену постанову (а.с.140-145).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 апеляційну скаргу повернено апелянту (а.с.138-139).

Відтак, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 по справі №809/1042/17 набрала законної сили 18.01.2018 (зворот а.с.173).

22.03.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано заявнику виконавчого листа №809/1042/17 (а.с.183), на підставі поданої ним відповідної заяви від 27.11.2017 (а.с.163).

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. 24.05.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №809/1042/17 від 22.03.2018, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.185).

Управління Державної служби охорони в Івано-Франківській області направило заявнику листа від 26.06.2018 №21/1-35ЛІК (а.с.187), згідно зі змістом якого, останнього повідомлено про те, що ліквідаційною комісією Управління Державної служби охорони в Івано-Франківській області 14.05.2018 повторно направлено необхідні документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3-ї групи інвалідності, однак, боржником 15.06.2018 затверджено висновок про прийняття рішення щодо виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у справі №809/1042/17 (а.с.188-189), відповідно до якого, матеріали заявника для призначення одноразової грошової допомоги скеровано до Національної поліції України.

В обґрунтування прийнятого рішення боржником зазначено, що оскільки Державна служба охорони провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку, а не бюджетного фінансування, виплата боржником одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони, у тому числі і заявнику, призведе до порушення бюджетного законодавства.

На переконання заявника, такі дії боржника перешкоджають відновленню його порушеного права, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог, зазначених у прохальній частині поданої ним заяви.

Колегія суддів не погоджується із доводами заявника, а заяву про встановлення судового контролю вважає такою, що не підлягає задоволенню, та з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано, зокрема, статтею 382 КАС України. Так, згідно з частинами 1 та 2 цієї статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як уже зазначалось судом, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.05.2018 відкрито виконавче провадження, відповідно до виконавчого листа №809/1042/17.

Таким чином, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 по справі №809/1042/17 уже підлягає примусовому виконанню в порядку виконавчого провадження.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі, також - Закон №1404-VIII).

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, серед яких, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 5 цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 цього ж Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Водночас, статтею 75 передбачено відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону і встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту вищенаведених положень випливає, що законодавцем передбачено відповідальність боржника, яка полягає у застосуванні штрафної санкції, як у випадку невиконання рішення суду в порядку виконавчого провадження, так і за наслідками розгляду судом звіту суб'єкта владних повноважень про виконання такого рішення, чи у разі його неподання.

В судовому засіданнні встановлено, що виконавче провадження не закінчено, виконавчий лист не повернений заявнику без виконання тощо.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, задоволення вимог даної заяви свідчитиме про порушення судом вищезазначеного принципу.

Водночас, суд звертає увагу заявника на приписи статті 383 КАС України, що передбачає визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Окрім цього, частиною 8 статті 382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відтак, суд звертає увагу заявника, що він не позбавлений права, за наявності обгрунтованих підстав, встановити судовий контроль за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у справі №809/1042/17 в порядку, передбаченому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені положення дозволяють колегії суддів дійти висновку про те, що заявником, стверджуючи про неефективність загального порядку виконання судового рішення та з цього приводу звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права.

Стосовно вимоги заявника щодо стягнення на його користь з боржника судових витрат на правову допомогу суд зазначає, що положеннями КАС України, а саме, статтею 139 передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно у результаті розгляду адміністративної справи за позовною заявою та у разі її задоволення. Відшкодування вказаних витрат у результаті розгляду судом заяви іншої, ніж позовна, в тому числі і про встановлення судового контролю, Кодексом не передбачено.

Водночас, суд не погоджується і з твердженнями боржника, наведеними у відзиві стосовно того, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може виключно під час ухвалення постанови по справі. Обгрунтовуючи таке твердження боржник посилається на лист Вищого адміністративного суду України від 09.01.2013 №28/12/13-13, однак колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний висновок сформовано судом відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 163 КАС України у редакції від 01.12.2012, згідно з яким, постанова суду складається, серед іншого, з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно). Натомість, частиною 5 статті 246 КАС України в редакції від 14.06.2018 передбачено зміст резолютивної частини рішення суду згідно з яким встановлення судом строку для подання до суду відповідачем по справі звіту про виконання судового рішення не передбачено.

За наведених підстав та вказаних правових норм заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у справі №809/1042/17 не підлягає задоволенню.

Керуючись статями 241-243, 248, 250, 251, 256, 294, 295, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у справі №809/1042/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, шляхом зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України подати у встановлений судом строк звіт про виконання вказаної постанови - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Головуючий суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Ухвала складена в повному обсязі 30.07.2018.