Рішення № 75557089, 24.07.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2018 року м. Ужгород№ 807/364/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.,

за участю:

представник позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Келемен І.І., Кобаль О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 липня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 30 липня 2018 року.

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області), якою просить: 1) Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 6 від 16 квітня 2018 року щодо застосування до ФОП ОСОБА_4 штрафу в розмірі 200000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 квітня 2018 ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області винесено постанову № 6 про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", яким до позивача застосовано штраф у розмірі 200000,00 грн. Позивач вважає, що вказану постанову прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, чим порушено права, свободи та інтереси позивача. Так, зокрема відповідачем не з'ясовано чи вимоги споживача пред'являлися у порядку, встановленому законом. Ні у акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, ні у оскарженій постанові не відображено, яким чином споживач пред'являв вимогу, чи наявні докази прийняття вимоги позивачем, чи було додано до вимоги необхідні документи, які є підставою для розгляду вимоги у відповідності до законодавства. Також, зазначає, що споживачем не пред'являлася вимога позивачу у порядку встановленому законодавством. Споживач не звертався до позивача із відповідними вимогами щодо недоліків товару, не надавав фіскального чеку та технічного паспорту з позначкою про дату продажу.

У зв'язку з цим позивач вважає, що на продавцеві не лежав обов'язок розгляду вимог споживача через те, що такі не були заявлені у порядку, встановленому законодавством, що виключає порушення ч.1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» та виключає застосування п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів». Таким чином, оскаржене рішення про накладення на позивача штрафу є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» не зобов'язує споживача звертатися з письмовою вимогою до продавця, і в додатку до такої вимоги надавати підтверджуючі документи щодо придбання товару. Відсутні також законодавчі норми, що зобов'язують вказувати зазначені факти в Акті перевірки та/або постанові. Крім того, ФОП позивач особисто оформляв продаж зазначеного товару споживачу, і добре знав, що у нього наявна накладна №3331 від 17.11.2017 року, тому його позиція щодо необхідності долучення вказаної накладної до вимоги є спробою уникнення виконання обов'язків, що передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Відносно листа ТзОВ СП "Екометал" без номеру та дату щодо характеристик твердопаливного котла та надання оцінки дефектам, зазначив, що дану оцінку дефектів не можливо вважати належною, оскільки висновки зроблені без огляду товару, тобто з власних тверджень та переконань виробника продукції. У зв'язку з цим, вважає, що оскаржена постанова про накладення штрафних санкцій винесена правомірно, з урахуванням всіх обставин та із застосуванням відповідних норм законодавства.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечили з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представниками відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про виклик свідка - ОСОБА_5, однак, протокольною ухвалою суду, вказане клопотання залишено без розгляду, у відповідності до вимог ст. 204 та ч. 3 ст. 92 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

30 березня 2018 року посадовими особами органу державного нагляду (контролю) проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог - ФОП ОСОБА_4 законодавства у сфері захисту прав споживачів.

За результатами проведення такого заходу складено Акт від 30 березня 2018 року, яким встановлено, що 17.11.2017 року гр. ОСОБА_6 відповідно до накладної № 3331 від 17.11.2017 року придбав твердопаливний котел ZAR. У зв'язку з виявленням недоліку у придбаному товарі гр. ОСОБА_6 звернувся до ФОП ОСОБА_4 з письмовою вимогою від 28.11.2017 року здійснити гарантійний ремонт котла, а у разі неможливості задоволення цієї вимоги - розірвати договір та повернути сплачену за товар грошову суму або обміняти на такий же товар або аналогічний. На момент перевірки, жодної із поставлених вимог ФОП ОСОБА_4 не задоволив, чим відмовив в реалізації прав сполживача, встановлених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Постановою ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 16 квітня 2018 року до позивача застосовано штраф у розмірі 200000, 00 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

З матеріалів справи вбачається, що захід державного нагляду (контролю) був проведений на підставі звернення фізичної особи та за погодженням Мінекономрозвитку вих. № 3631-06/7924-03 від 26.02.2018 р.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Як вже встановлено судом, споживач звернувся із письмовою заявою від 28 листопада 2017 р. в якій просив здійснити безоплатне усунення недоліків придбаного у позивача опалювального котла ZAR вартістю 20 000 грн. протягом 14-ти денного строку. У той же час споживачем були заявлені й інші вимоги, зокрема заміна товару на такий же товар або аналогічний з числа наявних у продавця (виробника) або розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Разом з тим, споживачем у заяві одночасно пред'явлено декілька вимог, які є взаємовиключними. Вказане не узгоджується із положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону щодо порядку пред'явлення вимог споживачем.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Вимоги споживача щодо технічно складних побутових товарів розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Позивач заперечив, що споживачем було надано із заявою технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу, як і заперечено надання інших документів, зокрема і розрахункового документа, передбаченого Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідачем не надано у порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України належних та допустимих доказів, які б спростували вказані обставини.

Тобто, споживачем не було надано разом із заявою відповідних документів як це передбачено ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що законодавством не передбачено обов'язку надання споживачем вказаних документів разом із пред'явленням ним вимоги продавцю з огляду на те, що ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко визначено, що пред'явлення вказаних документів покладено саме на споживача. Враховуючи, що споживач звернувся із письмовою вимогою, то закономірним є необхідність долучення до неї вказаних документів. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що споживач вживав заходів із пред'явлення продавцеві таких документів у інший спосіб.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що споживач виконав вимоги ч. 11 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також не з'ясував вказаного при розгляді акту та винесені постанови про накладення штрафу, тому дійшов передчасного висновку про те, що позивач мав обов'язком розглядати вимоги споживача, а відтак неправомірно встановив порушення ним ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Через те, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що споживачем при пред'явленні вимоги було надано позивачу документи, визначені ч. 11 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідач прийняв постанову про накладення штрафу без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, що суттєво порушило права, свободи та інтереси позивача.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що умови, передбачені законом для розгляду вимоги споживача були відсутні.

Судом також відхиляється позиція відповідача про те, що висновки та роз'яснення, здійсненні виробником товару ТзОВ СП «Екометал», не можуть вважатися об'єктивним доказом того, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

Згідно ч. 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Із наданого позивачем листа виробника товару випливає, що вказаний споживачем недолік не є дефектом товару і не може впливати на можливість використання його за призначенням.

Відповідач при розгляді акту не вжив жодних заходів щодо перевірки об'єктивності висновків та роз'яснень виробника товару.

Судом встановлено, що позивачем при складенні акту 30.03.2018 р. неодноразово наголошено на зазначених висновках виробника. Однак відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував висновки, зазначені виробником товару.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 цього Закону.

Досліджені судом докази та встановлені обставини справи свідчать про відсутність підстав для притягнення до відповідальності позивача за п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 6 від 16.04.2018 року щодо застосування до ФОП ОСОБА_4 штрафу в розмірі 200 000,00 гривень, а тому викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно квитанції від 26.04.2018 р. № 2732610075 позивачем сплачено 2000,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати підлягають відшкодуванню у повному розмірі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 39 А, код ЄДРПОУ 40314229) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 6 від 16 квітня 2018 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 39 А, код ЄДРПОУ 40314229) судові витрати у розмірі 2000,00 грн. (двох тисяч гривень).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька