Рішення № 75557002, 27.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 р. Справа№805/4820/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 1525, зобов'язання перерахувати пільговий стаж, зобов'язання перерахувати загальний страховий стаж, зобов'язання перерахувати суму пенсії за віком та по інвалідності другої групи,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 1525, зобов'язання перерахувати пільговий стаж, зобов'язання перерахувати загальний страховий стаж, зобов'язання перерахувати суму пенсії за віком та по інвалідності другої групи.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 14 березня 2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням № 052530000080 від 26.04.2018 року управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області призначило йому пенсію по інвалдності, але рішенням № 1525 неправомірно не зарахувало до загального страхового стажу періоди навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 29.06.1987 року та з 12.07.1989 року по 31.07.1993 року, а також не зараховано до пільгового страхового стажу Позивача за списком № 1 періоди роботи в шахті на вугільному підприємстві Шахта ім. В.І. Леніна ДП «Макіїввугілля» з 25.06.1990 року по 31.08.1990 року, в шахті на вугільному підприємстві ДВАТ «Шахта Калинівська - Східна» ДП «Макіїввугілля» з 24.06.1991 року по 30.09.1991 року, з 03.08.1992 року по 31.08.1992 року, з 05.01.1993 року по 31.03.1993 року, з 06.08.1993 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.10.2001 року.

Просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області № 1525 про не зарахування стажу;

- зобов'язати Відповідача з 14.03.2018 року перерахувати пільговий стаж Позивача за списком №1 з урахуванням періодів роботи: в шахті на вугільному підприємстві Шахта ім. В.І. Леніна ДП «Макіїввугілля» з 25.06.1990 року по 31.08.1990 року, в шахті на вугільному підприємстві ДВАТ «Шахта Калинівська - Східна» ДП «Макіїввугілля» з 24.06.1991 року по 30.09.1991 року, з 03.08.1992 року по 31.08.1992 року, з 05.01.1993 року по 31.03.1993 року, з 06.08.1993 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.10.2001 року;

- зобов'язати Відповідача перерахувати загальний страховий стаж Позивача з урахуванням періодів навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 29.06.1987 року та з 12.07.1989 року по 31.07.1993 року;

- зобов'язати Відповідача з 14.03.2018 року перерахувати суму пенсії за віком та по інвалідності другої групи з урахуванням вищевказаних періодів навчання та роботи.

Ухвалою суду від 09 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/4820/18-а в порядку спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 27 липня 2018 року замінено Відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, на його правонаступника - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належними чином.

Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, ОСОБА_1 14.03.2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області з заявою про призначення пенсії по інвалідності. З 26.02.2018 року ОСОБА_1 призначена пенсія.

Для підтвердження пільгового стажу Позивачем були надані довідки про підтвердження періодів роботи, але Управління не може прийняти зазначені довідки, оскільки вони підписані посадовими особами так званої «ДНР». Щодо періоду навчання Позивача, зазначили, що Позивач власноруч писав заяву і просив не враховувати цей період у страховий стаж, у тродовій книжці запису про навчання взагалі немає. У зв'язку з вищевикладеним, Управління не порушило законні права Позивача.

На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Згідно довідки МСЕК № 050247 від 26.02.2018 року Позивачу встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням до 01.03.2020 року.

14 березня 2018 року Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Мирнограді Донецької області з заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням № 052530000080 від 26.04.2018 року Позивачу призначено пенсію по інвалідності з 26.022018 року.

На момент звернення страховий стаж Позивача (повний) становить 53 роки 05 місяців 28 днів, стаж за Списком №1 склав 16 років 04 місяці 13 днів. Згідно рішення управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області № 1525 періоди роботи Позивача в ДВАТ «Шахта Калинівська - східна» ДП «Макіїввугілля» з 24.06.1991 року по 30.09.1991 року, з 03.08.1992 року по 31.08.1992 року, з 05.01.1993 року по 31.03.1993 року, з 06.08.1993 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.10.2001 року зараховано до загального страхового Позивача.

В обґрунтування свого рішення управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман Донецької області зазначило, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-Р із доповненнями та змінами затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в якому є і м. Донецьк. Так як пільгові довідки за спірні періоди видані підприємствами, які знаходиться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрації юридичної адреси на підконтрольну Україні територію, спірні періоди не зараховані до пільгового стажу.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Судом встановлено, що Із записів трудової книжки НОМЕР_2, яка оформлена на ім'я ОСОБА_1 06.08.1993 року, вбачається, що останній за спірний період працював на ДВАТ «Шахта «Калинівська - східна» ДП «Макіїввугілля»:

- з 24.06.1991 року по 30.09.1991 року гірником підземним третього розряду з повним робочим днем;

- з 03.08.1992 року по 31.08.1992 року учеником гірника очисного забою підземного четвертого розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 05.01.1993 року по 31.03.1993 року гірним мастером підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 06.08.1993 року гірним мастером підземним з повним робочим днем в шахті;

- 01.01.1995 року преведений помічником начальника ділянки вентиляції і техніки безпеки підземним з повним робочим днем в шахті;

- 01.11.1996 року переведений гірним шахтарем підземним з повним робочим днем в шахті;

- 04.12.1996 року переведений помічником начальника ділянки підземним з повним робочим днем в шахті;

- 21.03.1997 року переведений заступником начальника ділянки підземним з повним робочим днем в шахті;

- 01.08.1997 року переведений гірним мастером добутної ділянки підземним з повним робочим днем в шахті;

- 17.11.1997 року переведений заступником начальника підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 14.05.1998 року по 31.12.1999 року - гірним мастером підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 01.01.2001 року по 31.10.2001 року - помічником начальника ділянки підземним з повним робочим днем в шахті.

Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені їх підписом, та скріплені печатками.

Суд зауважує, що за вказані спірні періоди в трудовій книжці наявні всі необхідні відомості для зарахування цих періодів до пільгового стажу за Списком № 1.

Згідно довідки № 4505 від 13.121.2017 року, виданої ВП Шахта «Каліновська - Восточна» ДП «Макіївуголь», ОСОБА_1 в період з 25.06.1990 року по 31.08.1990 року працював гірником підземним з повним робочим днем в шахті Ордена Трудового Червоного Знамені Шахта ім.. В.І. Леніна.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж Позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких Позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти Позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де Позивач набув пільговий стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidouv. Turkey», «Cyprusv. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozerv/the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Othersv. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Щодо не зарахування до страхового стажу спірного періоду навчання Позивача, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 56 Закону України « Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Навчання позивача в Донецькому політехнічному інституті в період з 01.09.1986 року по 28.06.1987 року та з 12.07.1989 року по 31.07.1993 року підтверджується копією диплому НОМЕР_3, копією виписки з заліково - екзаменаційної відомості, архівною довідкою № 443/19-15 від 25.12.2017 року.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги Позивача щодо зарахування до його страхового стажу періоду навчання підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з 01.09.1986 року по 28.06.1987 року та з 12.07.1989 року по 31.07.1993 року, 29.06.1987 року не входить до цього періоду, так як з цього дня Позивачу вже надано академічну відпустку для проходження служби у Збройних силах СРСР.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно не врахував до страхового та пільгового стажу Позивача періоди роботи в шахті на вугільному підприємстві Шахта ім. В.І. Леніна ДП «Макіїввугілля» з 25.06.1990 року по 31.08.1990 року, в шахті на вугільному підприємстві ДВАТ «Шахта Калинівська - Східна» ДП «Макіїввугілля» з 24.06.1991 року по 30.09.1991 року, з 03.08.1992 року по 31.08.1992 року, з 05.01.1993 року по 31.03.1993 року, з 06.08.1993 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.10.2001 року, а також період навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 28.06.1987 року та з 12.07.1989 року по 31.07.1993 року, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так як Позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85323, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення № 1525, зобов'язання перерахувати пільговий стаж, зобов'язання перерахувати загальний страховий стаж, зобов'язання перерахувати суму пенсії за віком та по інвалідності другої групи - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області № 1525 зарахування ОСОБА_1 в періодів роботи в загальний страховий стаж.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на вугільному підприємстві Шахта ім. В.І. Леніна ДП «Макіїввугілля» з 25.06.1990 року по 31.08.1990 року, на вугільному підприємстві ДВАТ «Шахта Калинівська - Східна» ДП «Макіїввугілля» з 24.06.1991 року по 30.09.1991 року, з 03.08.1992 року по 31.08.1992 року, з 05.01.1993 року по 31.03.1993 року, з 06.08.1993 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.10.2001 року.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 28.06.1987 року та з 12.07.1989 року по 31.07.1993 року.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок розміру пенсії за віком та по інвалідності ОСОБА_1 з 14.03.2018 року, з урахуванням вищевказаних періодів навчання та роботи.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складене в повному обсязі 27 липня 2018 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.