Рішення № 75556877, 12.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 р. Справа№805/1305/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання - Гуменному М.А.,

за участю

позивача - не з'явився,

представника відповідача - Майстренко Н.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (відповідач 2) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 18.02.2018 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України у м.Дзержинську Донецької області (відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (відповідач 2) про визнання незаконними дій відповідачів щодо припинення виплати пенсії за вислугу років з серпня 2016 року, зобов'язання відповідача 1 відновити виплату пенсії за вислугу років з 01.08.2016 та визнання незаконними дій відповідачів щодо зменшення суми пенсійних виплат за період з 01.04.2015 по 21.11.2015, зобов'язання відповідача 1 здійснити доплату пенсійних виплат за вислугу років, безпідставно зменшених, за період з 01.04.2015 по 21.11.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером, отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. З серпня 2016 року позивач не отримує пенсійні виплати, а з травня 2016 року по серпень 2016 року отримував пенсію у значно нижчому розмірі.

Відповідач 2 не погодився з позовними вимогами, у зв'язку з чим 23.04.2018 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 29.12.2017 Головним управлінням отримано від управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області витяг з протоколу № 23 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам, в якому зазначено про фактичне не проживання позивача за зазначеною в заяві адресою та про відмову у відновленні соціальних виплат, у зв'язку з чим прийнято Рішення про припинення виплати пенсії № 2 від 26.01.2018 з 01.02.2018. Позивач із заявою про поновлення виплати пенсії не звертався, підстави для перерахунку пенсії відсутні. Щодо зменшення розміру пенсії відповідач 2, посилаючись на зміни у законодавстві, зазначив, що з 01.04.2015 встановлено заборону виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", за вислугу років особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді державного службовця відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Позивач з 01.04.2015 по 23.11.2015 був працюючою особою, що підтверджується записами в трудовій книжці та даними персоніфікованого обліку. У зв'язку з несвоєчасним наданням відомостей про працевлаштування утворилася переплата пенсії за період з 01.04.2015 по 23.11.2015 в розмірі 16220, 29 грн.

Відповідач 2 наголошує, що на підставі ст. 60 Закону України № 2262-XII, п. 2.21 постанови ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 позивач повинен відшкодовувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Так як переплачені суми позивачем в добровільному порядку відшкодовані не були, 25.04.2016 відповідачем 2 прийнято Рішення щодо стягнення сум пенсії, виплачених надміру.

Відповідач 1 відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

23.03.2018 позивачем через канцелярію суду надано документи на виконання ухвали від 26.02.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 поновлено ОСОБА_2 строк звернення до Донецького окружного адміністративного суду з даною позовною заявою, прийнято до розгляду позовну заяву, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 27.04.2018 позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Дзержинську Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.05.2018.

Ухвалою суду від 22.05.2018 в задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про заміну неналежного відповідача у справі №805/1305/18-а відмовлено.

22.05.2018 розгляд справи перенесено на 19.06.2018.

Ухвалою суду від 19.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №805/1305/18-а до судового розгляду по суті на 12.07.2018.

Позивач до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надав, згідно заяви від 09.02.2018 просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача 1 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_2 (НОМЕР_1, виданий Центрально-міським РВ Горлівського МУ УМВС україни у Донецькій області 05.06.2001, ІПН НОМЕР_2) згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_4 є пенсіонером, який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", відноситься до підрозділу МВС (номер пенсійної справи 0503002306). Відповідно до довідки УСЗН від 10.12.2014 №1421009343 позивач має статус тимчасово переміщеної особи.

Відповідач 1 - Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції з приводу призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції з приводу призначення, перерахунку та виплати пенсії особам, що мають право на пенсії згідно Законів України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_3 у період з 18.04.2013 по 23.11.2015 ОСОБА_2 працювала суддею Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області. Факт працевлаштування позивача у зазначений період також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Форми ОК-5, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно довідки ТУ ДСА України в Донецькій області № 08-17-16 від 04.11.2016, за період з січня по листопад 2015 року суми доходів та податків ОСОБА_2 склали 0 грн.

З довідки ТУ ДСА України в Донецькій області № 01-18-16 від 04.11.2016 вбачається, що за період з січня по грудень 2014 року суми доходів та податків ОСОБА_2 склали 164705, 94 грн. та 24713, 08 грн. відповідно.

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 № 788-VIII ОСОБА_2 звільнено з посади судді Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області, про що 23.11.2015 згідно наказу ТУ ДСА у Донецькій області внесено відповідний запис у трудову крижку.

Як вбачається з протоколу за пенсійною справою 0503002306 (МВС) від 21.04.2016, ОСОБА_2 з 08.05.2008 отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII.

Згідно Рішення відповідача 2 від 25.04.2016 № 458, ОСОБА_2 одержує пенсію за вислугою років. За період з 01.04.2015 по 23.11.2015 утворилася переплата пенсії в розмірі 16220, 29 грн.

Листом відповідача 2 від 30.06.2017 № 646-Р01 позивача повідомлено про прийняття Рішення від 25.04.2016 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру.

На підставі протоколу № 2 від 26.01.2018 Рішенням відповідача 2 у зв'язку з надходженням протокола Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецька про не підтвердження факту проживання заявника, який задекларував фактичне місце мешкання, ОСОБА_2 припинено виплату пенсії.

Згідно Витягу з електронної пенсійної справи ОСОБА_2 (станом на 22.05.2018), переплата пенсії за період з 01.04.2015 по 23.11.2015 становить 16220, 29 грн. Зазначена переплата утримувалася з пенсії позивача щомісячно у період з травня 2016 року по січень 2018 року. З 26.01.2018 пенсійні виплати заблоковано до з'ясування. Поточний борг складає 7448, 80 грн.

З приводу спірних правовідносин в частині визнання незаконними дій Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо припинення виплати пенсії за вислугу років з серпня 2016 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м.Дзержинську Донецької області відновити виплату пенсії за вислугу років з 01.08.2016 суд зазначає наступне.

При визначенні позовних вимог в даній частині позивачем було зазначено, що він не отримує пенсійні виплати з 01.08.2016, але доказів того, що пенсія не виплачується саме із зазначеної дати позивачем не надано. Втім матеріали пенсійної справи свідчать, що виплата пенсії позивачу була припинена з 01.02.2018.

Відповідно, розглядаючи позовні вимоги в зазначеній частині та у період з 01.02.2018 суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (визнано неконституційним); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вже було зазначено вище, Рішенням відповідача 2 ОСОБА_2, як тимчасово переміщеній особі, з 01.02.2018 припинено виплату пенсії. В якості підстав для прийняття такого рішення зазначено щодо не підтвердження факту проживання заявника (ОСОБА_2), який задекларував фактичне місце мешкання.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу, згідно змісту якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, як встановлено судом, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області Рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2018 року, не містить обставин, передбачених положеннями статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також суд вважає за належне зазначити, що представник відповідача 2 у судовому засіданні наголошував на тому, що припинення виплати пенсії позивачу в тому числі спричинило закінчення дії довідки тимчасово переміщеної особи. На підтвердження зазначеної позиції представником надано Додаток 5.1 до протоколу від 29.11.2016. Втім суд зауважує, що оскільки даний Протокол, на відміну від Рішення, не спричиняє правових наслідків, аналізу та оцінці підлягають виключно ті обставини та підстави, які зазначені у спірному Рішенні.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Також суд вважає, що Кабінет Міністрів України, на Постанови якого посилається відповідач 2 у відзиві на позовну заяву та на обгрунтування своєї позиції, не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач 2 порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача 2 у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2018 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (протокол від 26.01.2018 року №2) про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 (пенсійна справа №0503002306).

Щодо дій Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області, яке заявлене ОСОБА_2 в якості відповідача 1, суд зазначає, що дане управління не має з позивачем правових відносин в контексті призначення та виплати пенсії за вимогами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а тому відповідач 1 не може здійснювати дії та мати обов'язки в рамках даного адміністративного спору.

Відповідно суд приходить до висновку про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з 01.02.2018, скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (протокол від 26.01.2018 року № 2) про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 (пенсійна справа № 0503002306) та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області відновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2018.

Відповідно зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій відповідачів щодо зменшення суми пенсійних виплат за період з 01.04.2015 по 21.11.2015, зобов'язання відповідача 1 здійснити доплату пенсійних виплат за вислугу років, безпідставно зменшених, за період з 01.04.2015 по 21.11.2015 суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-УШ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту I статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213- VIII, порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Крім того, згідно частини 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту I статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Таким чином, законодавчо встановлено заборону виплати з 01.04.2015 пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", за вислугу років особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до п .5 розділу III Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний Банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, "Положення про помічника-консультанта народного депутаті України".

Пункт 5 розділу III Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, не є підставою для поновлення позивачу з 01.06.2015 виплати пенсії за вислугу років, оскільки вказаний пункт регулює питання призначення всіх видів пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 в період з 01 квітня 2015 року по 23 листопада 2015 року була працюючою особою, що підтверджується записами трудової книжки та даними персоніфікованого обліку. Так як позивачем щодо наявності обставин, що спричиняють зміну розміру пенсії, відповідача 2 повідомлено не було, утворилася переплата пенсії за період з 01.04.2015 по 23.11.2015 в розмірі 16220,29 грн.

Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262), пунктом 2.21 постанови Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 від 25 листопада 2005 року передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі працевлаштування/звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату працевлаштування/звільнення шляхом подання заяви.

В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсій пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Таким чином, у зв'язку з вищезазначеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято Рішення № 41 від 25.04.2016 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру. Відповідно позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.06.2018 відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Як передбачено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце реєстрації: 84637, АДРЕСА_1; мешкає: 85205, АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_2) до Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. 50-річчя Жовтня, 26; ЄДРПОУ 21970814), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8; ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з 1 лютого 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: 84637, АДРЕСА_1; мешкає: 85205, АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_2) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 липня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.