Рішення № 75556650, 30.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1238/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності (з обрахунку без застосування обмежень розміру пенсії, передбачених пунктом 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), яку одержував чоловік ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, відповідно до довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 07.07.1986 по 20.07.1986, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 02.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є вдовою ОСОБА_2, який був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії І внаслідок чого отримав інвалідність І групи, смерть якого пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач стверджує, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на призначення пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але відповідач протиправно відмовив їй у цьому, чим позбавив передбачених законом гарантій.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017; далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (а. с. 1).

У поданому відзиві на позовну заяву від 18.07.2018 №4338/06-15, відповідач позовні вимоги ОСОБА_1. не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1. по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач діяв в межах, на підставі та у спосіб передбачений законодавством України. Також зазначив, що позивачем не були надані первинні документи, які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка за роботу в зоні відчуження за період з 07.07.1986 по 20.07.1986, тому законні підстави для переходу позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а. с. 13).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18).

На момент смерті ОСОБА_2 був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними посвідченнями.

Крім того, згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 09.10.2017 ОСОБА_2 був інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС та потребував постійного стороннього догляду (а. с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2015 року перебуває на обліку в Нововолинсько-Іваничівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням від 15.07.2015 серії НОМЕР_3 (а. с. 11).

Судом встановлено, що позивач є вдовою ОСОБА_2, який був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії І внаслідок чого отримав інвалідність І групи, смерть якого пов'язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 26.01.2018 (а. с. 19).

Чоловік позивачки перебував на обліку в Нововолинсько-Іваничівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області з 2008 року по день смерті - отримував пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи із середньомісячного заробітку, обчисленого за період роботи з 07.07.1986 по 20.07.1986.

Як слідує з матеріалів справи, 02.02.2018 позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності (з обрахунку без застосування обмежень розміру пенсії, передбачених пунктом 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), яку одержував її чоловік ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, відповідно до довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 07.07.1986 по 20.07.1986, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 02.02.2018.

Проте, листом від 26.03.2015 відповідачем було відмовлено у переведенні ОСОБА_1. на пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності (з обрахунку без застосування обмежень розміру пенсії, передбачених пунктом 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») з огляду на те, що ОСОБА_1 не були надані первинні документи, які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка за роботу в зоні відчуження за період з 07.07.1986 по 20.07.1986 (а. с. 3).

Не погоджуючись з рішенням і діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За приписами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Перелік документів, які додаються до заяви про перерахунок пенсії, визначаються відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Як зазначено в пункті 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника.

Пунктом 2.8 Порядку передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).

Виходячи зі змісту наведених норм, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на переведення її пенсії на державну пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 50% пенсії на день смерті її чоловіка ОСОБА_2, починаючи з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців, тобто з 02.02.2018.

Щодо посилань відповідача на відсутність первинних документів які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження за період з 07.07.1986 по 20.07.1986, то суд зазначає, що факт нарахування виплати померлому ОСОБА_2 пенсії із заробітку, отриманого ним за роботи під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році підтверджує правомірність зазначених у наданих документах даних, а тому ніяких законних підстав для повторного надання позивачем їх копій чи оригіналів з метою отримання вже призначеної раніше пенсії померлого чоловіка немає, що спростовує посилання відповідача на відсутність належних документів, що необхідні для призначення позивачці пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відмова відповідача з підстав ненадання ОСОБА_1 первинних документів є протиправною, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищезазначені норми та встановлені обставини справи, суд вважає, що дії позивача, направлені на реалізацію законом встановленого права на перерахунок пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, узгоджуються із положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відмова пенсійного органу в проведенні перерахунку пенсії є безпідставною і протиправною.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII, з ІНФОРМАЦІЯ_1 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1 373 грн.

Окрім цього, суд наголошує, що законодавець встановив часові межі дії обмеження максимального розміру пенсії розміром 10 740,00 грн., а саме до 31.12.2017.

Таким чином, з ІНФОРМАЦІЯ_1 дана норма щодо обмеження розміру пенсії 10 740,00 грн. застосуванню не підлягає.

З врахуванням викладено, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності (з обрахунку без застосування обмежень розміру пенсії, передбачених пунктом 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), яку одержував чоловік позивачки - ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, відповідно до довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 07.07.1986 по 20.07.1986, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 02.02.2018 підлягає до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що в даному випадку обов'язок доведення законності дій суб'єкта владних повноважень покладено саме на відповідача, який не надав доказів на підтвердження правомірності своїх дії щодо відмови у задоволенні заяви позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки позивач сплатив судовий збір в сумі 704,80 грн. згідно із квитанцією №0.0.1046355168.1 від 25.05.2018 (а. с. 2), тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Нововолинсько - Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними.

Зобов'язати Нововолинсько - Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності без застосування обмежень розміру пенсії, передбачених пунктом 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку одержував чоловік ОСОБА_2, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, відповідно до довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 07.07.1986 по 20.07.1986, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 02.02.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (45400, АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, будинок 7, код ЄДРПОУ 40442724) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський