Рішення № 75556615, 30.07.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 липня 2018 р. Справа № 802/1965/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду в м. Вінниці (далі - відповідач, УПФУ в м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIII, та зазначає, що, як на час звернення до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії за вислугою років від 03.06.2018, так і станом на час розгляду справи в суді, його стаж роботи відповідає необхідному стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугою років, а відтак спірне рішення відповідача №5758 від 15.06.2018 про відмову у призначенні йому вказаної пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню. Будь-яких змін до статті 86 Закону «Про прокуратуру» щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем не внесено. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 27.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), в порядку визначеному ст. 263 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 23.07.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника УПФУ в м. Вінниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

19.07.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№30145), в якому зазначає, що починаючи з 01.06.2015, у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Так, відповідно до абз.1 п.4 Розділу III Прикінцевих положень Закону №213-VIII Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом було доручено підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. Згідно п.5 Розділу III Прикінцевих положень Закону №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Оскільки зазначений спеціальний нормативний акт прийнято не було, починаючи з 01.06.2015 пенсії працівникам органів прокуратури не призначаються. Станом на момент виникнення спірних правовідносин та наразі, Закон №213-VIII не визнано неконституційним, він є частиною законодавства України, обов'язковим для виконання на території України всіма підприємствами, установами та організаціями. Беручи до уваги вищезазначене, законодавчі підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII відсутні. Крім того, відповідач в поданому до суду відзиві покликається на п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яким закріплено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. З огляду на те, що жодного нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України щодо порядку та умов перерахунку пенсії прокурорським працівникам не прийнято відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що позивач працює в органах прокуратури та з 03.07.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Кабінету Міністрів України №657 від 30 серпня 2017 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", відповідно до яких затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

У зв'язку з чим, 06.06.2018 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, надавши довідки прокуратури Вінницької області від 06.06.2018 за №18-ф-186, №18-ф-187, №18-ф-188, №18-ф-189, №18-ф-190, №18-ф-191, №18-ф-192, №18-ф-193 про розмір місячної заробітної плати за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією з урахуванням підвищення посадового окладу (а.с. 22-30).

За результатами розгляду вказаної заяви позивача, УПФУ в м. Вінниці рішенням №5758 від 15.06.2018 відмовило ОСОБА_1 у призначенні вказаної пенсії з огляду на приписи п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсій» від 03.10.2017 за 2148, згідно з якими діють норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», п. 20 якої передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії жодного нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України щодо порядку та умов перерахунку пенсії прокурорським працівникам не прийнято, то у відповідача відсутні законодавчо визначені підстави для проведення бажаного позивачем перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із наведеним вище рішенням УПФУ в м. Вінниці від 15.06.2018 за №5758, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в м. Вінниці від 15.06.2018 за №5758 щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м. Вінниці щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» ;

- зобов'язати УПФУ в м. Вінниці перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Вінницької області від 06.06.2018 за №18-ф-186, №18-ф-187, №18-ф-188, №18-ф-189, №18-ф-190, №18-ф-191, №18-ф-192, №18-ф-193 про заробітну плату у розмірі 60% з 01.06.2018 на підставі ч. 2, 3, 4, 13 Закону України «Про прокуратуру».

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Питання соціального забезпечення працівників органів прокуратури, у тому числі, перерахунку пенсій, врегульовані Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015.

Так, ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено право на призначення пенсії за вислугу років: визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення необхідної вислуги років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»).

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (ч. 3 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»).

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років (ч.4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ч. 13 ст. 86 Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Визначаючись щодо наявності підстав для перерахунку пенсії, з підстав визначених ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», суд враховує позицію Верховного Суду України, висловлену у Конституційному поданні від 20.01.2017 щодо відповідності (конституційності) абзацу шостого частини 15 статті 86 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» положенням ч.1 ст. 8, ч. 2, 3 ст. 22, ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України, який зазначив, що питання перерахунку пенсії прокурорам врегульовано чинною ч. 4 Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» також встановлено право на перерахунок пенсії (ч. 13 Закону), підстави перерахунку (підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього - ч. 4 Закону) та його порядок ( ч.3, 4 Закону).

Надаючи оцінку посиланням відповідача щодо застосування до спірних правовідносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213), відповідно до якого з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про те, що з 01.06.2015 не здійснюється ні призначення, ні перерахунок пенсій відповідно до спеціального законодавства, у тому числі - Закону України «Про прокуратуру», суд керується наступним.

Так, суд наголошує, що норми, які регулювали питання пенсійного забезпечення відповідних категорій осіб, на які поширюється дія вищенаведених законів, скасовані.

Правову позицію щодо застосування Закону № 213 з огляду на набрання чинності з 15.07.2015 Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 висловив Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 686/17309/17, предметом якої є визнання неправомірними дії Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови в призначенні пенсії позивачу:

«з аналізу п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 колегія суддів дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

35. Проте 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ (далі - Закон № 1697-VII), Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

36. Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

39. Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148- VIII установлено, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

40. Слід зазначити, що до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» законодавцем вносились зміни, зокрема у ч. 9, 15 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року №2249-VIІ, ч. 15 згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1771- VII, що додатково свідчить про чинність Закону України «Про прокуратуру».

41. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати щодо захисту соціальних прав вважає, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набув чинності 15 липня 2015 року, та є діючою. А тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII».

Дана позиція Верховним Судом також застосована та уточнена у постанові від 05.07.2018 у справі № 211/5653/16-а щодо відмови у призначенні пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Верховний Суд, зокрема, висловлюючись щодо застосування ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2018, зазначив, що вказана норма набрала законної сили після 1 червня 2015 року, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону № 213 на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у зв'язку з чим з 15.07.2015 право прокурорів на пенсійне забезпечення законодавцем відновлено.

Таким чином, правомірність застосування до правовідносин з питань пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі, й до відносин з питань перерахунку пенсій, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 підтверджується наведеними правовими позиціями Верховного Суду.

Не відповідає як змісту ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», так і правовій оцінці даної статті Верховним Судом України (Конституційне подання від 20.01.2017) позиція відповідача, що згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 єдиною нормою, яка регулює проведення перерахунку пенсій прокурорським працівникам є ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014.

Як вже зазначалось вище, питання перерахунку пенсій врегульоване ч. 3, 4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, якою й мав керуватись відповідач при розгляді поданої 06.06.2018 ОСОБА_1 заяви про перерахунок пенсії.

Щодо посилань відповідача на неприйняття Кабінетом Міністрів України передбаченої ч. 20 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 постанови, яка б регулювала умови та порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, як на обґрунтування відсутності підстав для здійснення перерахунку, суд враховує правові висновки Верховного Суду, сформовані у поточному році.

Пунктом 5 ч. 1 ст. Закону України «Про прокуратуру» визначено, що гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) у правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, в якій суд касаційної інстанції зазначив: "Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу."

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Гаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки з 03.07.2006 позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України як пенсіонер органів прокуратури України, якому призначена пенсія за вислугу років, то за змістом наведеної правової позиції Верховного Суду України, зміна умов перерахунку пенсії, право на яке ОСОБА_1 набуте одночасно з правом на пенсію, слід розцінювати як звуження змісту та обсягу права на перерахунок пенсії, набутого ним у зв'язку з набуттям права на пенсію.

Відсутність затвердженої форми довідки про заробіток, яка повинна надаватись територіальному органу Пенсійного фонду України, для проведення перерахунку пенсії прокурорським працівникам, що, на думку відповідача, перешкоджає йому у здійсненні перерахунку пенсії, не може бути підставою для відмови у перерахунку, так як у Законі України «Про прокуратуру» вимога про надання довідки певної форми не закріплена, натомість ч.ч. 2, 3, 4 цього Закону встановлені складові та розміри заробітної плати, з якої проводиться обчислення та перерахунок пенсії, які й визначають зміст довідки.

Суд також зазначає, що матеріально-побутове та соціальне забезпечення прокурорів та інших працівників органів прокуратури є невід'ємною частиною організації та діяльності прокуратури, тому, виходячи із конституційних принципів, закріплених у ч. 1, 2 ст. 8, ч. 1 ст. 92 Конституції України, має бути врегульоване законом.

Таким чином, оскільки звернення позивача стосується перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років у розмірі та на умовах відповідно до Закону України «Про прокуратуру», суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні відповідного перерахунку є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача від порушень з боку відповідача слід скасувати рішення УПФУ в м. Вінниці №5758 від 15.06.2018 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ та зобов'язати УПФУ в м. Вінниці перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Вінницької області від 06.06.2018 за №18-ф-186, №18-ф-187, №18-ф-188, №18-ф-189, №18-ф-190, №18-ф-191, №18-ф-192, №18-ф-193 про заробітну плату у розмірі 60% з 01.06.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці від 15.06.2018 за №5758 щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Вінницької області від 06.06.2018 за №18-ф-186, №18-ф-187, №18-ф-188, №18-ф-189, №18-ф-190, №18-ф-191, №18-ф-192, №18-ф-193 про заробітну плату у розмірі 60% з 01.06.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Агатангела Кримського, 34/25, м. Вінниця, 21037, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 37979905).

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 30.07.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна