Рішення № 75556609, 25.07.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 липня 2018 р. Справа № 802/1345/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного суду звернулась Білянська сільська рада Липовецького району Вінницької області (далі - Білянська сільрада Липовецького району Вінницької області, сільрада, позивач) до управління Держпраці у Вінницькій області (далі- управління Держпраці у Вінницькій області, відповідач ) із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 12.04.2018 р. №ВН/407/210/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 111 690 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, що полягало в допущенні до роботи працівника без укладення трудового договору, а тому, протиправно наклав штраф в сумі 111 690 грн.

Позивач вказує, що державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правова угода, укладена між позивачем та фізичною особою має ознаки трудового договору. Пояснює, що був укладений саме цивільно-правовий правочин, а не трудовий договір, оскільки особа зазначена в акті перевірки, щодо якої не оформлений трудовий договір виконувала зобов'язання за вказаною цивільно-правовою угодою та на неї не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку. Відтак, позивач зазначає, що доводи відповідача про те, що радою здійснено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними.

Ухвалою суду від 29.05.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.06.2018 р. за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

27.06.2018 р. ухвалою суду витребувано додаткові документи та відкладено розгляд справи на 25.07.2018 р.

Представником відповідача подано відзив (вх. №26730 від 27.06.2018 р.), в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що постанова є правомірною, оскільки працівниця ради допущена до роботи без укладення трудового договору. Окремо вказав, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та його працівником, містять ознаки трудових договорів.

Позивачем подано відповідь на відзив (вх.. №29227 від 13.07.2018 р.) в якій вказано, що підставою подання позову є встановлення рішенням суду відсутності складу правопорушення, за яке застосовано штраф спірною постановою, при цьому, аргументів щодо даних доводів управління не наведено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

27.03.2018 р.-28.03.2018 р. управлінням Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області на предмет додержання законодавства про працю, за наслідком якого складено акт №ВН 407/210/АВ, в якому зафіксовано порушення ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме, допуск до роботи працівника ОСОБА_1 без укладання трудового договору.

28.03.2018 р. відповідачем винесено припис щодо усунення виявлених в ході інспектування порушень.

В подальшому, на підставі даного акту управлінням прийнято постанову №ВН/407/210/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 12.04.2018 р. про накладення штрафу на Білянську сільську раду у розмірі 111 690 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регламентуються Кодексом законів про працю (далі - КЗпП України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною першою статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 24 КЗпП України).

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 04.07.2018 р.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Із процитованих норм випливає, що за порушення трудового законодавства, передбачено застосування штрафів .

Як видно із цивільно-правових договорів укладених між позивачем та ОСОБА_1 від 01.03.2017 р., 03.05.2017 р., 03.07.2017 р., 01.09.2017 р., 24.10.2017 р., 01.11.2017 р., 01.03.2018 р., 02.01.2018 р., предметами останніх є послуги по виконанню робіт бухгалтера сільської ради.

Між вказаним працівником та позивачем, регулярно, підписувалися акти виконаних робіт бухгалтера сільської ради за цивільно-правовими угодами, в яких зазначено про виконання бухгалтерського обліку (здача звіту за січень місяць 2018 року, нарахування заробітної плати, здача інформації по заробітній платі та інш.).

Оцінюючи позицію відповідача стосовно того, що договори укладені між Білянською сільською радою та ОСОБА_1 мають ознаки трудових, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23.04.2018 р. у справі №136/586/18, яке набрало законної сили, встановлено наступне:

«... 3 січня 2017 року між Білянською сільською радою (далі - Замовник) та ОСОБА_1 (далі - Виконавець) було укладено цивільно-правову угоду про надання бухгалтерських послуг, за умовами якої виконавець на власний ризик, самостійно зобов'язалася організувати виконання роботи, при цьому вона не підпадала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Вказаний договір є строковим, оскільки укладений на період з 03.01.2017 року до 28.02.2017 року. Після надання послуг передбачених угодою, виконавцеві було виплачено винагороду визначену домовленістю сторін.

Причиною укладення цивільної-правової угоди з ОСОБА_1 стало те, що осіб, які відповідали б займаній посаді і взяли участь в конкурсі на заміщення вакантної посади бухгалтера не виявилось. Через віддаленість місцезнаходження органу місцевого самоврядування та погане транспортне сполучення бажаючих спеціалістів з бухгалтерського обліку, зареєстрованих як підприємці, не виявилось. Оскільки у бюджетних установах керівник не вправі самостійно вести бухгалтерський облік та складати звітність, з метою дотримання положень Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а також недопущення зупинення роботи органу місцевого самоврядування було прийнято рішення про ведення бухгалтерського обліку шляхом укладення цивільно-правової угоди, у зв'язку з чим аналогічні договори і надалі укладалися між Білянською сільською радою і ОСОБА_1

З пояснень ОСОБА_1, а також матеріалів справи суд встановив, що її волевиявлення було спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а цивільно-правових відносин надання послуг на протязі дії договору, вона не подавала замовнику трудову книжку, з нею не укладався трудовий договір у визначеному статтею 24 КЗпП України порядку, вони не підлягала внутрішньому трудовому розпорядку, організовувала свою роботу самостійно, отримувала винагороду за актами приймання-передачі виконаних робіт, крім цього на неї не розповсюджувалися гарантій і пільги працівників підприємства.

Із наявного в матеріалах справи звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень-лютий 2017 року вбачається звітування Білянської сільської ради у визначені строки до контролюючих органів з інформуванням останніх про наявність укладеної цивільно-правової угоди.

Сплата до бюджету єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, що сплачується податковими агентами, підтверджуються інформацією про проведені платежі.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації конституційного права на працю, зокрема шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Фізичні особи можуть виконувати роботи (надавати послуги) як на підставі трудового договору, так і на підставі цивільно-правового договору. Під час виконання робіт (надання послуг) за трудовим договором мають дотримуватися вимоги трудового законодавства, а за умови укладання ЦПД на виконання роботи (надання послуг) керуються цивільним законодавством.

Визнавати цивільно-правові відносини трудовими можна лише в судовому порядку, оскільки спори щодо відмови в прийнятті на роботу осіб, з якими роботодавець згідно із чинним законодавством зобовязаний укласти трудовий договір, розглядаються безпосередньо в районних, районних у містах, міських або міськрайонних судах (п.6 ч.2 ст.232 КЗпП).

Таким чином, у разі виникнення спору щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) зазначене питання має вирішуватися в судовому порядку за позовом особи чиї права порушено.

Рішення судів про визнання договору між Білянською сільською радою та ОСОБА_1 удаваним відсутні, а недійсність таких угод прямо не передбачена законом, тому твердження про намір приховати реально існуючі трудові відносини не ґрунтуються на вимогах закону.».

Отже, як видно зі змісту процитованого судового рішення, судом встановлено, що ОСОБА_1 надавала Білянській сільській раді послуги на протязі дії цивільних договорів, при цьому, вона не подавала останній трудову книжку, з нею не укладався трудовий договір у визначеному статтею 24 КЗпП України порядку, вони не підлягала внутрішньому трудовому розпорядку, організовувала свою роботу самостійно, отримувала винагороду за актами приймання-передачі виконаних робіт.

Як зазначалось вище сновною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

В свою чергу, судом встановлено, що метою договорів укладених між Білянською сільською радою та ОСОБА_1 є отримання послуг по бухгалтерському обліку , при цьому, остання не підпорядкована замовнику та не підлягала внутрішньому трудовому розпорядку, здійснюючи свою роботу самостійно.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушення статтей 21 24 КЗпП України, відтак оскаржувана постанова є неправомірною, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та її скасування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення процитованої норми судовий збір сплачений позивачем підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Вінницькій області постанову від 12.04.2018 р. №ВН/407/210/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на Білянську сільську раду Липовецького району Вінницької області штрафу в сумі 111 690 грн.

Стягнути на користь Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, 51, с. Біла , Липовецький район, Вінницька область) сплачений судовий збір в сумі 1762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок ) з управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Білянська сільська рада Липовецького району Вінницької області (вул.. Миру, 51, с. Біла , Липовецький район, Вінницька область).

Відповідач: управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна