Ухвала суду № 75556499, 26.07.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26.07.2018 Справа № 917/517/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " Овруцький молочноконсервний комбінат" (вхід. №6217 від 27.06.2018.) про відстрочку виконання рішення суду у справі №917/517/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія", проспект Курський, 147-А, м. Суми, Сумська область,40031

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, офіс.204, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300

про стягнення 581 219,08 грн.

Суддя Ціленко В.А.

Секретар судового засідання Білоус О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача (заявник): Яценко О.В., довіреність б/н від 12.01.2017

Обставини справи: рішенням господарського суду Полтавської області від 24.05.2016 року позовні вимоги, з урахуванням заяв про їх зменшення від 26.04.2016 та від 20.05.2016, задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь ПАТ "Технологія" основний борг у сумі 435 129,29 грн., пеню у сумі 85 431,75 грн., 3% річних у сумі 5 927,97 грн., інфляційні втрати у сумі 22 118,73 грн. В іншій частині позову відмовлено.

17.10.2016 постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції змінено, пункт 2 резолютивної частини викладено у наступній редакції: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь приватного акціонерного товариства "Технологія" 435 129,29 грн. основного боргу, 85431,75 грн. пені, 5927,97 грн. 3% річних та 22818,73 грн. інфляційних, 8229,12 грн. витрат по сплаті судового збору". у іншій частині рішення від 24.05.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.16 та рішення господарського суду Полтавської області від 24.05.16 у справі №917/517/16 - без змін.

27.06.2018 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 24.05.2016 р. у справі № 917/517/16 на 12 місяців з моменту винесення ухвали за результатом розгляду даної справи.

Позивач проти відстрочки виконання рішення суду на 12 місяців заперечує.

В заяві боржник посилається на важкий фінансовий стан з огляду на втрату ринків збуту, на загрозу банкрутства з огляду на відсутність джерел власних коштів та залучення для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування (укладення договору про отримання безвідсоткової фінансової допомоги); на наявність укладених контрактів на поставку продукції, пошук нових ринків збуту продукції; що заходи примусового виконання рішення матимуть своїм наслідком зупинення діяльності товариства та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

На підтвердження наведених доводів боржником долучено Економічний аналіз аналітичних показників ліквідності та фінансової стійкості товариства, проведений Аудиторською фірмою " Центр розвитку бізнесу".

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання розстрочки виконання судового рішення і заперечень проти неї, суд виходить з наступного.

Частинами 1,2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.

Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення суд має: врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійні лиха, інші надзвичайні події.

Отже, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення, суд враховує не тільки матеріальне становище боржника, але й матеріальні інтереси стягувача, оскільки невиконання протягом тривалого часу зобов'язання перед своїм контрагентом за договором та рішенням суду порушує і матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Суд вважає, що складне фінансове становище заявника за змістом статті 331 ГПК України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для відстрочки виконання рішення суду.

При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Окрім того, за змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

В контексті наведеного вбачається, що відповідач не надав жодних належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду, а посилання на складне фінансове становище відповідача не є доказом неможливості виконання рішення. Більш того, з наданих доказів, з Економічного аналізу та висновків фінансової стійкості Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" від 21.05.2018 року станом на 31.03.2018 року заборгованість за судовими рішеннями складає 32 880 190,20 грн., необоротні активи знаходяться в заставі, оборотні активи, пов'язані з виробництвом відсутні, доходна частина взагалі відсутня та є збитковою, тому надання відстрочки виконання судового рішення на суму 581 219,18 грн. ніяк не вплине на відновлення платоспроможності боржника та належного виконання рішення у даній справі.

В зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відстрочка у даному випадку є невмотивованою, оскільки фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, що в свою чергу, порушує основні принципи обов'язковості виконання судового рішення, яке ухвалене іменем України і, як наслідок позбавляє кредитора на можливість захисту своїх прав.

Окрім того, судом враховується,що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Рішення суду у справі № 917/517/16 прийнято 24.05.2016р. Тобто, на момент подання та розгляду заяви пройшло більше двох років, а боржник просить відстрочити виконання рішення в цій справі на 12 місяців з моменту винесення ухвали за результатом розгляду заяви про відстрочку, що прямо суперечить зазначені процесуальній нормі , за змістом якої виконання рішення є неможливим, якщо з моменту прийняття такого рішення пройшов строк, більший ніж один рік.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення по справі № 917/517/16 відмовити.

2. Ухвалу надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ціленко В.А.