Рішення № 75556426, 26.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1030/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1030/18 за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м. Лиман, вул.. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) про стягнення 51 130грн.

Представники:

Від позивача: Репело Д.М. довіреність №б/нвід 02.11.2017

Від відповідача: Слауцька І.І. за довіреністю №51 від 11.01.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" про стягнення штрафу в розмірі 51 130грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невірним зазначення маси вантажу у перевізному документі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2018р. провадження по справі №916/1030/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач 02.07.2018р. за вх.ГСОО 13096/18 надав до суду відзив на позовну заяву та заперечення від 24.07.2018р. за вх.. №14875/18, згідно яких позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

При цьому, в обґрунтування своїх заперечень зазначає що комерційний акт №482004/27 від 22.01.2018р. складений з порушенням п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, згідно з яким комерційний акт обов'язково мають підписати наступні три посадові особи: начальник станції або його заступник, начальник вантажного району або завідувач вантажного двору, завідувач вантажного складу, завідувач контейнерного відділу, завідувач контейнерного майданчика, завідувач сортувальної платформи; працівник станції, який особисто здійснював перевірку. Проте, комерційний акт №482004/27 від 22.01.2018р. підписаний начальником станції, інженером та комерційним агентом, та не містить підпису начальника вантажного району (завідуючого вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

Також відповідач зазначає, що сертифікованими та паспортизованими електроними вагами ДП «Чорноморськ» не могла бути визначена невірна маса вантажу у вагоні №61017760.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.01.2018р. згідно з накладною №40752131, зі станції Чорноморськ-Порт-експорт Одеської області на станцію Авдіївка Донецької залізниці було відправлено вагон №61017760 з вантажем - вугілля кам'яне.

21.01.2018р. на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми №90 в/ст. від 21.01.2018р. станції Покровськ було здійснено комерційне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт. Результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

За посиланнями позивача, згідно комерційного акту №482004/27 від 22.01.2018р., під час комерційного зважування на 150 т. статистичних вагах станції (повірка 24.07.2017р.) вагона №61017760 відправленого за накладною №40752131 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з залізничною в накладній масою більше документа на 7790 кг. Та понад вантажопідйомність на 7040кг. Після дозування надлишок вантажу з вагону №61017760в кількості 8740кг. переважено в вагон №66591082. При зважуванні вагона №61017760 виявлено: брутто 90100кг, тара вагона з ПД 21800кг., нетто 68300кг.

Вагон №61017760 за досильною накладною №53949798, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/27 був направлений на адресу вантажоотримувача.

Вагон №66591082 з переваженим в ньому вугіллям був відправлений на адресу вантажоотримувача.

При вадачі вагона №61017760 з вантажем вантажеоотримувачу на станції призначення Авідіївка в розділі Є комерційного акту №482004/27 від 22.ю01.2018р. зроблена відмітка «Во время выдачи груза разницы против настоящего акта не выявлено», що на думку позивача підтверджує правильність визначення ваги в вагоні №61017760по станції Покровське.

За посиланнями позивача, відповідно до накладної №40752131 відправником вантажу є ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ». Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, що підтверджується графою 24 перевізних документів, завантаження проводилось вантажовідправником.

Враховуючи те, що вантажовідправником - ДП "МТП "Чорноморськ" у накладній №40752131 неправильно зазначено масу вантажу, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивач нараховано, відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить 51 130 грн. (10226 грн. (провізна плата) х 5 = 51 130 грн.).

На підставі вищевикладеного, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" про стягнення 51 130 грн. - штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення щодо регулювання правовідносин в галузі перевезення передбачені і у ч.5 ст.306 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство Про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування… є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього

Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ст.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Вимогами п.п.1.2., 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

У додатку 3 до Правил встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як вбачається з відомостей, які внесені у накладну відправником вантажу та правильність внесення яких підтверджена відправником, у відповідній графі накладної, маса вантажу визначена відправником Спосіб визначення маси - на ваганних вагах.

Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником.

За приписами ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За змістом ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення з відправника штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за неправильно зазначені властивості вантажу.

Така ж норма передбачена у п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, а саме якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Така ж правова позиція наведена і у п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України", і у п.п. 6.1, 6.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №4-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, факт неправильного зазначення маси вантажу вантажовідправником у вагоні №61017760 засвідчено комерційним актом №482004/27 від 22.01.2018р.

Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку штрафу приведеного позивачем в позовній заяві 10226 грн. Х 5 = 51130 грн.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено факт неправильного зазначення вантажовідправником (позивачем) маси вантажу у накладній №40752131, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати здійснено позивачем у відповідності до норм Статуту залізниць України.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню судом в повному обсязі.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд ставиться критично до посилань відповідача на той факт, що комерційний акт не був підписаний уповноваженими особами.

Пунктом 10 Правил складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судами встановлено, що комерційний акт №482004/27 від 22.01.2018р. підписаний начальником станції, інженером та комерційним агентом.

При цьому, судом встановлено зі штатного розпису станції Покровськ, що посада начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), відсутня.

Також, жодним нормативно - правовим актом не передбачено обов'язкову наявність підписів трьох працівників залізниці.

Отже, на думку суду, комерційний акт підписаний належними, уповноваженими на те особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м. Лиман, вул.. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) про стягнення 51 130грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м. Лиман, вул.. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф за невірно зазначену масу вантажу в перевізному документі в розмірі 51 130 (п'ятдесят одна тисяча сто тридцять)грн. та судовий збір в розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 липня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна