Рішення № 75556109, 12.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2018Справа № 910/3491/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу №910/3491/18

за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»;

до фізичної особи-підприємця Гулієва Фазіля Орудж Огли;

про стягнення 20 772,05 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1803010150 від 01.03.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Гулієва Фазіля Орудж Огли про стягнення 20772,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором на постачання електричної енергії №61875о/р61875010 від 29.08.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19968,34 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 1522,72 грн. та 3% річних у сумі 390,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) від 26.03.2018р. відкрито провадження у справі № 910/3491/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 20.04.2018р.

20.04.2018р. через загальний відділ господарського суду надійшла спільна заява публічного акціонерного товариства «Київенерго» та приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про заміну сторони її правонаступником. Дана заява обґрунтована тим, що згідно п. 2.3. Статуту, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частино 13 розділу XVIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

Судове засідання 20.04.2018р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Частиною 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/674 від 17.05.2018, у зв'язку із тривалим лікарняним судді Мельника В.І., матеріали судової справи №910/3491/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/3491/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018р. справу №910/3491/18 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.06.2018р. за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

12.06.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані судом докази.

Представники сторін у судове засідання 21.06.2018р. не з'явились, про дату і час проведення судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Розглянувши спільну заяву публічного акціонерного товариства «Київенерго» та приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про заміну сторони її правонаступником, суд дійшов висновку про її задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018р. враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а також відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/3491/18 та призначено справу до розгляду по суті на 12.07.2018р. Замінено позивача у справі № 910/3491/18 публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" (04655, м. Київ, Новокостянтинівська, 20; ідентифікаційний код 41946011).

У судовому засіданні 12.07.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 26.03.2018р., від 22.05.2018р. та від 21.06.2018р. були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1. Проте, поштові відправлення з ухвалами суду було повернуто відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням встановленого строку зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали суду про призначення справи до розгляду по суті в силу положень ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду від 26.03.2018р., від 22.05.2018р. та від 21.06.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011р. між публічним акціонерним товариством "Київенерго" ( за договором - постачальник), правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі", та фізичної особи-підприємця Гулієва Фазіля Орудж Огли (за договором -споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №61875, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаною (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

Відповідно до п.п. 2.3.3. та 2.3.4. договору, споживач зобов'язується, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановки споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) назначається у платіжному документі окремим рядком.

Згідно п. 9.4. договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2011. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну поштових чи банківських реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін. Таке повідомлення, підписане уповноваженою особою, стає частиною договору з моменту отримання його іншою стороною. У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна з сторін має право звернутися до іншого з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів.

Додатком № 4А до договору визначено перелік об'єктів відповідача, згідно з яким адресою точки підключення є: всесезонний майданчик з накриттям за адресою: Русанівська набережна, 22 а, режим роботи сім днів на тиждень з 10-00 до 23-00.

Додатком № 2 до договору сторони погодили порядок розрахунків, згідно з умовами якого розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 16 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору «Обсягу постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам».

Додатком № 9 до договору сторони погодили порядок участі Споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень.

Додатком № 13 до договору сторони визначили графік зняття показань засобів обліку електричної енергії, відповідно до якого показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка "Перелік об'єктів споживача" фіксуються 15 числа кожного місяця о 9-00 год. та оформлюється актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного додатка споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну.

Як стверджує позивач, публічне акціонерне товариство "Київенерго" належним чином виконало свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії, за період з 01.11.2016 по 01.04.2017 поставлено відповідачу активну електроенергію, що підтверджується рахунком № 61875010/11/1 від 15.11.2016, виданий 30.11.2016; рахунком № 61875010/12/1 від 15.12.2016, виданий 30.12.2016, рахунком №61875010/2/1 від 15.02.2017, виданий 28.02.2017, рахунком №61875010/3/1 від 15.03.2017, виданий 30.03.2017; рахунком-розшифровкою № 61875010/11/1 від 15.11.2016, виданий 30.11.2016; рахунком-розшифровкою № 61875010/12/1 від 15.12.2016, виданий 30.12.2016, рахунком-розшифровкою №61875010/2/1 від 15.02.2017, виданий 28.02.2017, рахунком-розшифровкою №61875010/3/1 від 15.03.2017, виданий 30.03.2017; актами прийняття-передавання товарної продукції № 61875010/11/1 за листопад 2016р., №61875010/12/1 за грудень 2016р., № 61875010/2/1 лютий 2017р., № №61875010/3/1 за березень 2017р.; актами контрольного огляду розрахункових точок обліку споживача на 11.10.2016р., на 24.01.2017р., на 16.02.2017р.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист за вих. № 050КЕК/16/3/132 від 14.06.2017, в якому позивач просив відповідача у семиденний термін з моменту отримання даного листа здійснити оплату за спожиту електричну енергію в розмірі 26109,58 грн. (по активній електроенергії), в додатках до якого було додано і рахунок-фактуру № 61875010 на суму 19968,34 грн., що підтверджується описами вкладення у цінний лист з відтисками штемпеля поштового відділення - 15.06.2017 та списком цінних листів на відправлення з відміткою поштового відділення.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №61875 від 29.08.2011р., внаслідок чого станом на 01.12.2017 за фізичною особою-підприємцем Гулієвим Фазілєм Орудж Огли утворилась заборгованість за активну електроенергію у розмірі 19968,34 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 390,61 грн. - 3 % річних, 1522,72 грн. - інфляційних втрат за період з 28.07.2017 по 22.03.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №61875 від 29.08.2011р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу, купівлі та споживання електричної енергії регулюються нормами Закону України "Про електроенергію" та положеннями Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 зі змінами) (далі по тексту - ПКЕЕ).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання електроенергії можливе лише на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін (п. 5.1 ПКЕЕ).

Статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачають відповідальність споживача за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.11.2016 по 01.04.2017 активну електроенергію у розмірі 19968,34 грн.

Зокрема, на виконання вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України позивач надав суду рахунок №61875010/11/1 від 15.11.2016, виданий 30.11.2016; рахунок № 61875010/12/1 від 15.12.2016, виданий 30.12.2016, рахунок №61875010/2/1 від 15.02.2017, виданий 28.02.2017, рахунок №61875010/3/1 від 15.03.2017, виданий 30.03.2017; рахунок-розшифровку № 61875010/11/1 від 15.11.2016, виданий 30.11.2016; рахунок-розшифровку № 61875010/12/1 від 15.12.2016, виданий 30.12.2016, рахунок-розшифровку №61875010/2/1 від 15.02.2017, виданий 28.02.2017, рахунок-розшифровку №61875010/3/1 від 15.03.2017, виданий 30.03.2017; акти прийняття-передавання товарної продукції № 61875010/11/1 за листопад 2016р., №61875010/12/1 за грудень 2016р., №61875010/2/1 лютий 2017р., № №61875010/3/1 за березень 2017р.; акти контрольного огляду розрахункових точок обліку споживача на 11.10.2016р., на 24.01.2017р., на 16.02.2017р.

При цьому, позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії застосовувалися тарифи, які встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики України.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив споживачу електричну енергію та надав послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно умов договору, а відповідач всупереч умовам договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за активну електроенергію у розмірі 19968,34 грн., спожиту за період з 01.11.2016 по 01.04.2017.

При цьому, у Додатку № 2 до договору сторони визначили порядок розрахунків, згідно з умовами якого розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 16 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору «Обсягу постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам».

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивачем надіслав на адресу відповідача лист за вих. №050КЕК/16/3/132 від 14.06.2017 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 19 968,34 грн. протягом семи днів, проте відповідач її не виконав та заборгованість не сплатив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про постачання електричної енергії №61875 від 29.08.2011р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 19968,34 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 390,61 грн. - 3 % річних, 1522,72 грн. - інфляційних втрат за період з 28.07.2017 по 22.03.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати наданих послуг та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, суд встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 390,61 грн. - 3 % річних, 1522,72 грн. - інфляційних втрат за період з 28.07.2017 по 22.03.2018.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гулієва Фазіля Орудж Огли (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код - 41946011 р/р №26032300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 19 968 грн. 34 коп.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гулієва Фазіля Орудж Огли (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20; ідентифікаційний код 41946011; р/р №26009300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») 3% річних у розмірі 390 грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 1522 грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 грн.00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.07.2018р.

Суддя А.І. Привалов