Рішення № 75556064, 23.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018Справа № 910/5807/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування 26 262,46 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 26 262,46 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 лютого 2018 року в м. Києві на вул. Бориспільській, 9 в м. Києві, автомобілем «МАН» д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1 здійснено ДТП, у результаті якої пошкоджено автомобіль «Хюндай» д.н. НОМЕР_4, (застрахований у позивача транспортний засіб).

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 26 262,46 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «МАН» д.н. НОМЕР_3 була застрахована у відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 04.06.2018 року.

23.05.2018 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

29.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд позов задовольнити частково з урахуванням того, що пошкоджений автомобіль 2009 року випуску, тому розмір страхового відшкодування слід зменшити на коефіцієнт фізичного зносу.

29.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано заяву про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/7449/17, яка є досить схожою з даною справою.

08.06.2018 року позивачем через канцелярію суду надано письмові заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.

11.06.2018 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

02.07.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано уточнений відзив на позовну заяву, в якому він просив позов задовольнити частково з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на суму 18 923,89 грн.

23.07.2018 року в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі судом відмовлено з підстав того, що у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для необхідності зупинення провадження в даній справі до розгляду схожої справи, а тому у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі слід відмовити.

23.07.2018 року представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з довідки про ДТП та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 26.03.2018 року у справі № 753/4023/18, 15.02.2018 року о 18-10 годині на вул. Бориспільській, 9 в м. Києві, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом - автомобілем «МАН» д.н. НОМЕР_3, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н. НОМЕР_4, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 26.03.2018 року у справі № 753/4023/18, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай» д.н. НОМЕР_4.

Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору страхування транспортного засобу №1888/17-Т/К/01 від 07.12.2017 року.

Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 089/18 від 23.02.2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Хюндай» д.н. НОМЕР_4 без урахування коефіцієнту фізичного зносу склала 29 307,48 грн.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Богдан-Авто» №БА-0037060 від 19.02.2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Хюндай» д.н. НОМЕР_4 склала 26 262,46 грн.

Згідно страхового акту № 006.00186718-1 від 26.02.2018 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 26 262,46 грн.

Зазначені кошти в розмірі 26 262,46 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 985295 від 03.03.2018 року.

Відповідно до розрахунку коефіцієнта фізичного зносу зробленого аварійним комісаром ОСОБА_2, аварійний сертифікат №320-ф/18 коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля «Хюндай» д.н. НОМЕР_4 = 0,4373.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «МАН» д.н. НОМЕР_3, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Хюндай» д.н. НОМЕР_4, керував ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «МАН» д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Хюндай» д.н. НОМЕР_4, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «МАН» д.н. НОМЕР_3 була застрахована у відповідача, про що було укладено договір (поліс) № АК/003588951 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «МАН» д.н. НОМЕР_3, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Водночас, згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у цьому випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Хюндай» д.н. НОМЕР_4, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та ліміту відповідальності, за вирахуванням суми франшизи 00,00 грн. передбаченої договором (полісом) № АІ/1247253 та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля (0,4373), що розраховано судом за формулою п. 7.37. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 року №142/5/2092 становить 18 923,89 грн. (Сврз=Ср+См+Сс*(1-Ез), де: згідно рахунку №БА-0037060 від 19.02.2018 року Ср= 5524,41, См= 2550,05 грн., Сс= 13675,94, Ез= 0,4373), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково - на суму 18 923,89 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ 33908322) 18 923 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 89 коп. страхового відшкодування та 1 242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 72 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 30.07.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна