Рішення № 75556047, 10.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2018Справа № 910/6571/18За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про відшкодування матеріальної шкоди 4 886,72 грн. завданої в результаті ДТП,

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування матеріальної шкоди 4 886,72 грн. завданої в результаті ДТП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/6571/18 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі №910/6571/18 призначено на 19.06.2018.

19.06.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву. В якому просив суд зупинити провадження у справі №910/6571/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи господарського суду міста Києва №910/7449/17. Також, відповідач у відзиві зазначив, що позивач не звертався з листом про відшкодування завданої шкоди до відповідача на протязі 90 днів, відповідно до ст.35.1, ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чим порушив права відповідача та просив позовну заяву позивача залишити без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2018 відкладено розгляд справи на 10.07.2018.

02.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. В якому позивач зазначив, що доводи відповідача у відзиві на позовну заяву не заслуговують на увагу. Так, як 24.05.2018 позивачем подано позовну заяву до відповідача у межах одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, але позивачем обрано судовий спосіб захисту своїх прав, тому відсутні підстави для відмови у позовних вимогах на підставі підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

09.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву. В якому відповідач визнав позов частково, а саме в сумі 19 897,26 грн.

Представники сторін в судове засідання 10.07.2018 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 10.07.2018р. судом розглянуто клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №910/6571/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи господарського суду міста Києва №910/7449/17.

Позивач в запереченнях проти заяви про зупинення провадження у справі від 27.06.2018 зазначив, що за результатами перегляду справи №910/7449/17 було прийнято постанову Великою Палатою Верховного Суду ще 05 червня 2018, про що надав відповідні докази.

Тому суд не задовольняє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/6571/18.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За встановлених обставин справи, позивач належним чином були повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2017 між позивачем (страховик) і Приватне підприємство «Транс Логістик» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №129169а7д (далі - договір страхування), згідно з яким позивач взяв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "MAN" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

12.09.2017 о 10 год. 00 хв. у м. Кривого Рогу, Дніпровської області по вулиці Старовокзальна трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "ВАЗ 2107" д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що належить Приватному підприємству «Транс Логістик» в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпровської області від 17.10.2017 у справі №216/4528/17 визнано винним ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у виді штрафу в доход держави у розмірі 340 грн.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю НОМЕР_2, який був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 129169а7д від 11.04.2017.

ТОВ «ТЕХНОФОРУМ» було виставлено Приватному підприємству «Транс Логістик» рахунок №DP-1702369 від 09.11.2017 та акт виконаних робіт №DP-1702369 від 09.11.2017 на суму 4 886,72 грн.

02.11.2017 позивачем складено страховий акт №АХА2244139, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 4 886,72 грн.

Компанія, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатила страхове відшкодування у сумі 4 886,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.11.2017 № 386 277.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ВАЗ 2107" державний реєстраційний номер НОМЕР_3, як страхувальника, на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" за полісом № АК/3584762, за якими ліміт по майну становив 100 000 грн., а франшиза - 0 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.

Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову повністю, просив суд відмовити в позові повністю, у зв'язку з необґрунтованістю, недоведеністю. Обґрунтовуючи це тим, що позивач надав суду докази притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 водія авто «ВАЗ», а саме витяг з офіційного сайту судова влада та постанову суду. Який відповідач вважає сфальсифікованим, так як в реєстрі всі особи позначаються як «ОСОБА1, ОСОБА2 і так далі», підпис суді в постанові відсутній. У відзиві відповідач зазначив, що ним було замовлено у ПрАТ «КСД» фахового оцінювача ОСОБА_3 звіт з розрахунком з коефіцієнтом фізичного зносу №086/18 від 19.06.2018, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу становить 0,33. Проте, у тому ж самому відзиві позивач визнавав страхове відшкодування в сумі 19 897,26 коп.

Суд, дослідивши відзив відповідача не приймає його до уваги. Так, як твердження відповідача, що Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпровської області від 17.10.2017 у справі №216/4528/17 є сфальсифікована не відповідає дійсності. У зв'язку з тим, що позивач подав до суду належним чином засвідчену Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпровської області від 17.10.2017 у справі №216/4528/17, що є належним доказом.

Щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу, суд зазначає наступне.

Відповідно згідно до вимог пп.Б) пункту 7. 39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість запасних частин, що замінюється на нові відшкодовується з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу Ез:

"якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації".

Згідно до ст.29 ст.36.2 Закону України "Про ОСЦПВ", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.4, п.3.9, п.1.6 Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості").

Відповідно до вимог 8.2 Методики вартість відновленого ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз= С р+ С м + С с ( 1-Е з), де Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхового страхування цивільно - правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу).

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач застосовував коефіцієнт фізичного зносу на суму 23 746,61 грн. проте ціна позову становить 4 886,72 грн., у зв'язку з чим суд не бере до уваги заперечення відповідача у візивах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю у сумі 4 886,72 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню частково.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 178, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ) 4 886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 72 коп. суми страхового відшкодування та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.07.2018

Суддя І.І. Борисенко